Усі ми й тут — частинка України

У місті Палатайн відбувся традиційний банкет-фандрайзер для парафіяльних потреб та на підтримку ЗСУ.

Погода минулої суботи переконливо засвідчувала пізню осінь. Над головою пропливали сірі хмари. Небо час від часу схлипувало колючим дощем. Холодний вітер рвучко зривав із дерев пожовкле листя. Було сумно і незатишно. Однак ці відчуття дуже швидко розчинилися в атмосфері світла, любові і тепла, яка панувала на благодійному банкеті, що відбувався в гостинній залі «COTILLION banguets» міста Палатайн.

Проходив банкет не вперше, а вже ввосьме, тому його сміливо називають традиційним. І традиційно за банкетними столами збираються справді особливі люди — люди, небайдужі до підтримки й утвердження української історії, культури, духовності на далекій від України американській землі.  

Не таємниця і не перебільшення, що саме тут знаходили свою долю сотні, тисячі українців усіх хвиль еміграції – від початку минулого століття й аж до наших днів. Але українські емігранти завжди намагалися не розгубити духовних перлів, а зберегти і передати наступним поколінням. Завжди намагалися гуртуватися, спілкуватися, підтримувати одне одного та, звичайно ж, збиратися для спільної молитви.

Тому осердям такої великої духовної роботи ставала, як правило, церква. Так було і так є скрізь, де оселяються українці. Підтвердження цьому і місто Палатайн, що в якійсь годині їзди від Чикаго. Після Другої світової українців тут було небагато. Потім стало кілька десятків. А тому в 60-х роках минулого століття назріла потреба власного церковного приміщення (до цього збиралися у приміщенні місцевої школи). Жертвували особисті заощадження. Особливо відчутною була фінансова підмога Українсько-Американської Федеральної кредитової спілки «Самопоміч». До роботи взялися з особливим ентузіазмом. Й через якихось два роки, на Різдво 1964-го, коли завершили тільки зовнішнє будівництво, тут відправили першу Святу Літургію. Будівельні й опоряджувальні роботи продовжувались, і 25 березня 1965 року Богослужіння відбулося уже в повноцінній церкві Непорочного Зачаття. 

Тодішні будівничі все одно сприймали новозбудоване приміщення як тимчасове, однак «тимчасовість» розтягнулася більше як на п’ять десятиліть. Спливав час. Хтось змінював місце проживання, хтось  відходив у засвіти, але сюди приїжджали чи переселялися інші люди, створювалися молоді сім’ї, народжувалися діти… І знову відчулася потреба нового храму — ще більшого, аби вмістив уже кілька сотень віруючих. Парох церкви отець Михайло Кузьма був переконаний: «Якщо ми збудуємо храм, то тільки тому, що на це буде воля Божа, що на це буде воля українців міста Палатайн, Чикаго та його околиць, меценатів, які допоможуть нам це зробити…»

У жовтні 2008 парафія отримала від Єпархії дозвіл збирати кошти на побудову нового храму, а 10 жовтня 2020 року уже відбулося його освячення.

Церква є. І є велика радість вірян. І є чудове місце, куди кожен може прийти на розмову з Богом, прийти з подякою, сповіддю чи проханням, прийти за духовним зціленням, адже місто Палатайн отримало не просто красиву архітектурну споруду, а Український греко-католицький  Єпархіальний відпустовий храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

— Тут належиться зробити ще багато роботи. І в самій церковній споруді, і, до прикладу, у викупленому поруч із резиденцією старому приміщенні, яке також потрібно відновити. Тоді стане можливим збільшити кількість учнів української суботньої школи, адже цього року довелося відмовити майже трьом десяткам діток, охочих навчатися у школі, — розповідає отець Ярослав Мендюк. — На все це, певна річ, потрібні гроші. Одним із джерел їхнього отримання і є, власне, банкети-фандрейзери, які вирішили проводити щороку, а зібрані кошти передавати в будівельний фонд парафії.

Про цьогорічний банкет і ведемо сьогодні мову, хоча без згаданих вище штрихів з  історії храму аж ніяк було не обійтись. Їх уміло пов’язала із сучасністю ведуча банкету пані Оксана Штогрин. В її голосі відчувалася як радість від зустрічі, так і небезпідставна тривога за події в Україні, якою сьогодні сповнені серця і думки кожного із нас.

— Рік тому ми говорили на банкеті про складний 2020-й, який накрив світ пандемією коронавірусу. Але тоді ми ще не знали, що нас очікують не менш страшні випробування війною, з якою напала росія на мирну українську землю, — говорила ведуча. — Тому сьогодні ми маємо бути як ніколи єдині, сміливі, жертовні. Ми не могли і не хотіли відмовлятися від проведення традиційного банкету, бо хочемо підтримувати нашу парафію, хочемо зростати як українська громада, хочемо нести всьому світу відчуття того, яким справді особливим є український народ. А тому кошти, зібрані від нинішнього банкету, підуть не тільки  на продовження будівельних робіт у храмі, але й на допомогу Збройним Силам України.

Молитва від отця Михайла, хвилююче «Боже великий, єдиний» від талановитої співачки Дарії Опанащук, відчуття причетності кожного із присутніх до важливої справи, — усе це стало підґрунтям того, що банкет якось само собою трансформувався у вечір високої духовної вібрації.

Таким же змістом був сповнений і виступ поважного й завжди бажаного гостя — Генерального консула України в Чикаго Сергія Коледова.

— Приємно згадати, що я був присутній на першому такому банкеті, потім — на освяченні новозбудованого храму, і сьогодні не менш приємно знову бути у вашому товаристві, — говорив пан Коледов. — Зустрічаємося у непростий час. Україна дає відсіч ворогу. І ми разом із Україною тримаємо оборону. Ті, хто там у холоді і темряві, хто в окопах на передовій, знають, що їх підтримують не тільки уряди дружніх нам держав, але й прості люди.  Тому я вдячний кожному з вас за допомогу Україні. Безмежно зворушений щирістю українців, тішуся за вашу громаду, яка турбується і долею своєї духовної святині, і долею нашої України.

Один за одним слово брали гості банкету — отець Сергій Ковальчук з катедри святого Миколая, отець Богдан Налисник з парафії святого Йосипа Обручника, отець Володимир Кушнір із церкви святого Йосафата (штат Індіана), заступник голови УККА (відділ Іллінойс) Павло Бандрівський, представники «Самопомочі» (постійного і надійного партнера) Олег Караван та Богдан Ватраль, голова СУМ міста Палатайн Христина Екхарт, представник фундації Українського католицького університету Джозеф Соліміні та представник Організації оборони чотирьох свобід (31-й відділ,  місто Палатайн) Юрій Гнатюк. Їхні теплі слова привітань були доповнені фінансовою допомогою парафії на ті цілі, які були поставлені перед цьогорічним банкетом.

І якщо вже говорити про найбільш щемливі моменти вечора, то вони, звичайно, стосувалися допомоги для України. Щоби всі могли до неї долучитися, попри придбані перепустки на банкет, було вирішено проводити аукціон справді унікальних речей. Передусім — синьо-жовтого прапора з підписами бійців добровольчого батальйону «SPRUT», який воює на Харківщині. У тому, що цей прапор був у банкетній залі, заслуга неймовірної Маріанни Бабій, яка уже неодноразово їздила до України з допомогою для війська. Охочих придбати знамено було чимало. Ціна питання тривалий час залишалася відкритою. Однак спрацювала неповторна харизма Ірини Ценглевич, яка провела аукціон таким умілим чином, що прапор дістався сім’ї Івана Антоненка (власник автотранспортної компанії UKTC ІNC.) за 21 тисячу доларів. Треба сказати, що самі хлопці з добробату висловлювали своє побажання виручені кошти віддати церкві, однак на банкеті було вирішено: нашим захисникам вони сьогодні більше потрібні. Й аби сума, передана бійцям батальйону, була ще вагомішою, до неї доклалися власниця фірми «Varenychok» Оксана Римарук (1 тисяча доларів) та сім’я Володимира і Катерини Бойків (5 тисяч).

Не менш цікавою виявилася на банкеті і доля бронежилета, який надала фундація «Help Heroes of Ukraine» (голова Ігор Терлецький). Дуже доречною була демонстрація відеофільму про діяльність фундації — аж до сліз вдячності на очах у присутніх. Адже важко навіть перерахувати те, що відправляла фундація (і продовжує це робити) до України. А сьогодні її представник Роман Заблоцький зазначив: бронежилет передадуть особисто  Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. До бронежилета (з можливістю залишити на ньому свій підпис) учасники банкету доклали і фінансову допомогу, яка піде на закупівлю амуніції  для війська. Було зібрано 10 тисяч 870 доларів. І знову ж таки вдалося «закруглити» цю цифру до 15 тисяч завдяки пожертві Наталії Асеведо (Solutions Financial Mortgage Company). 

Гості банкету мали також можливість придбати з аукціону оригінальні ікони, пейзажі, предмети домашнього  вжитку, вишиванки — їх надали до свята подружжя Мирон та Леся Куропась, Ліана Голд, пані Оксана та отець Михайло Кузьма, Ірина Ценглевич, подружжя Володимир та Катерина Бойко, онлайн-магазин «Вишиваночка», Аня Гуральчук.

А ще всі разом насолоджувалися творчими виступами Дарії Опанащук, Стаса Маника та його команди, Юлії Данилюк, Софії Фрейзер, Анастасії Руснак, улюбленців української громади Чикаго — вокального гурту «Тріода».

Та найголовніше, з чим розходилися по домівках учасники банкетної вечірки, — це було відчуття великої і гарної української родини, яка і в радості, і в біді уміє згуртуватися, приємно здивувавши своєю єдністю,  відчайдушністю, жертовністю увесь світ. Відчуття того, що навіть на відстані багатьох тисяч кілометрів від рідної землі, всі ми залишаємося частинкою України.