Карфаген повинен бути зруйнований

Римський державний діяч і оратор Катон Старший (Марк Порцій Катон) у II ст. до н. е. завершував кожну свою промову в сенаті цією фразою, незалежно від головної теми обговорення, переконуючи співгромадян у загрозі з боку супротивника. Наполегливість Катона призвела до Третьої Пунічної війни (149–146 рр. до н. е.), під час якої римляни захопили та повністю зруйнували Карфаген.

Карфаген був не просто геополітичним чи економічним конкурентом Риму. Між ними була світоглядна та ціннісна прірва. До прикладу, релігійні культи Баала, що панували в Карфагені, цілком достойні для порівняння із кремлівським сатанізмом леніна, троцького, сталіна та інших демонічних сутностей, що прийшли до влади в 1917 році. Грецькі та римські автори (зокрема Плутарх, Діодор Сицилійський та Філон Біблський) описували релігійні обряди пунійців (карфагенян) із жахом. За переказами, у Карфагені стояла величезна бронзова статуя бога Баал-Хаммона з простягнутими долонями нахилено до землі. Коли дитину клали на ці руки, вона скочувалася у відкрите вогнище під статуєю. Музичний супровід: під час спалення голосно грали флейти та барабани, щоб заглушити крики немовлят, а батькам заборонялося плакати, аби не зменшити «цінність» жертви для богів. Щоправда у пережавній більшості у жертву приносились діти завойованих карфагенцями народів.

Тофети – спеціальні сакральні цвинтарі просто неба, де знайдено тисячі глиняних урн із прахом. Всередині знаходять обпалені, обвуглені фрагменти кісток немовлят (від новонароджених до дітей віком у кілька років), а також кістки жертовних тварин (ягнят та козенят). Над урнами встановлювали кам’яні плити (стели). Написи фінікійською мовою на багатьох із них містять формулу подяки богам – Баал-Хаммону та Таніт – за те, що вони «почули голос» і прийняли обітницю (molk). Часто на стелах зображено жерця, який тримає немовля. Римляни були дуже точними та педантичними в написанні своїх книг та літописів. Тому частина сатаністських обрядів Карфагену була описана досить детально. Слід зазначити, що ті ж римляни не звинувачували карфагенців у канібалізмі. Хоча про народи-канібали писали чимало. З огляду на те, що Карфаген був найлютішим ворогом Риму, то його можна було повністю очорнити. Проте римляни не йшли цим шляхом, а описували саме достовірні злочини «жерців культу Баала». Культи людських жертвопринесень, споріднені із карфагенськими, були досить популярні в Європі в часи пізнього середньовіччя, про що писало чимало філософів-містиків XVIII-XIX ст. Частина діяльності інквізиції, до речі, була спрямована на боротьбу саме з ними. Здавалося б, для чого зараз зупинятись на таких деталях? Поясню своє бачення. Світ навколо нас наповнений як людьми, так і нелюдями в людській подобі. Нелюдей неможливо аналізувати та зрозуміти, з погляду моральних цінностей та світогляду природовідповідних людей. Людей доброї Волі. Українці, як і інші народи світу, не можуть повноцінно та масово зрозуміти природу своїх ворогів. Паразитів-фарисеїв, як я їх називаю. Та паразитизм у цьому випадку не слід порівнювати із глистами-гельмінтами, адже він носить хижацький загарбницький руйнівний кривавий характер.  

Щоб розуміти природу свого ворога, його мотивацію, потрібно аналізувати його без прив’язки до своїх цінностей та моралі. Наведу вкрай болючий приклад: як з точки зору моралі та цінностей можна пояснити дії організаторів та виконавців Голодомору, під час якого було вбито голодом понад 10 мільйонів українців? У що повинен вірити фарисей-паразит, щоб віддавати відповідні накази? Які у нього погляди та “цінності”? Кому він служить? 

Які повинні бути погляди істот, які своїми діями зменшили кількість населення України з майже 54 млн у 1993-94 рр. до трохи більше 20 млн у 2026-му? Що може промотивувати людину красти і грабувати настільки, щоб десятки мільйонів українців опинились за межею бідності? Яка мотивація повинна бути, щоб організувати розстріл Небесної Сотні? Віддати накази, після яких українські добровольці опинились в котлах Іловайська, Дебальцевого? Яка мотивація може бути в тих, хто в лютому 2022 року залишив відкриті дороги для путінської армії? Не знали і не прогнозували? Якщо хтось і не прогнозував, то цілий штат аналітиків поруч із першими особами, дуже чітко все знав та усвідомлював масштаби української крові, що проллється. Ким треба бути, щоб віддавати накази про «м’ясні штурми»? Що взагалі відбувалось під час розрекламованого контрнаступу чи Курської операції? Я стверджую, що частина політично-військового керівництва та їх «прислуга» (аналітики, експерти, журналісти, блогери) все добре знали та розуміли. Така їх фарисейська паразитична природа. Гроші і влада. І байдуже на все – після нас хоч потоп. В крайньому випадку втечемо – в Ізраїль, Австрію, на Кіпр, в Італію, росію (!!!) тощо. 

«Карфаген» як назва спецоперації НАБУ та САП по викриттю організованої злочинності у вищих ешелонах прокуратури і не тільки викликала у мене весь вищезазначений потік думок. Який я б ще міг доповнити та розширити дуже важливими деталями, проте тоді вже не залишилося б місця на політичний аналіз. 

Підозрюю, що детективи НАБУ обрали назву «Карфаген», опираючись саме на крилатий вислів. Карфагеном як ворогом, який має бути зруйнований, для детективів НАБУ та прокурорів САП є Генпрокуратура як інституція в її теперішньому вигляді. 

22 липня 2025 року відбулася феєрична пресконференція тодішнього голови СБУ Василя Малюка та генпрокурора Руслана Кравченка. Присвячена вона була «наїзду» на НАБУ та САП – і через законопроект, який ліквідовував їх незалежність, і через надумані кримінальні переслідування детективів та тиск на прокурорів. Вживаю слово «феєрична», щоб не використовувати нецензурної лексики – адже як ще можна і потрібно реагувати на фрази типу «Потрібно було їх з проходняка зустрічати з пістолетом – і два магазина там і залишить» (у медіа та публічних обговореннях цю фразу також цитували як «випустити два рожка / магазини патронів»).

Через короткий проміжок часу журналісти та експерти, які бачили цю «виставу», виступили на захист Малюка від його звільнення з посади голови СБУ. Ясна річ, що ці «шановані експерти» захищали Малюка абсолютно щиро та традиційно безкоштовно, не переслідуючи жодних особистих вигод. Проте якщо повернутись до скандальної пресконференції, можна зробити чіткий висновок, що ідеологом наступу на НАБУ та САП виступав голова СБУ Василь Малюк, проте процесуальним керівником «наїзду» був саме генеральний прокурор Руслан Кравченко. «Спеціальна антикорупційна прокуратура, відповідно до Закону України про прокуратуру, як була, так і залишається у статусі департаменту ОГПУ. І ми будемо однією сім’єю. Вони будуть працювати по своїм кримінальним провадженням, ми по своїм. І разом будемо друг другу допомагати», – заявив Руслан Кравченко на спільному брифінгу із Малюком. 

31 серпня 2026 року головний прокурор САП Олександр Клименко в інтерв’ю на каналі «Є Питання» Олені Трибушній заявив, що жодних висновків після минулорічних протестів політична влада не зробила, тиск на прокурорів та детективів продовжується, тиснуть також і на суддів, що розглядають відповідні кримінальні провадження. В тому ж інтерв’ю Клименко говорив про операції «Мідас», «Форрест Гамп», «Феміда», згадував відомі прізвища фігурантів, давав відповіді стосовно Зеленського та його близьких. Зокрема, очільник САП сказав, що Зеленський як президент (поки що – ред.) має повний імунітет від кримінального переслідування, не спростувавши його можливого фігурування. Ще більш цікавим було те, що на пряме запитання щодо участі Олени Зеленської та подальших процесуальних дій щодо неї Клименко уникнув відповіді. Хоча спокійно міг би спростувати «зрадницькі» чутки, які розпускають злі, але добре поінформовані язики. Відсутність такого спростування є дуже симптоматичним. Маю надію, що подальші дії НАБУ та САП підкріплять мої «світлі» здогадки на цю тему. Тиск і наїзди на НАБУ та САП неможливо було б здійснювати без Офісу Генпрокурора. Очільник САП фактично відкрито про це заявив, інформаційно займаючи позицію захисту. Проте в багатьох випадках кращий захист – це напад. І через кілька днів НАБУ та САП завдало упереджувального удару.

Спецоперація «Карфаген» – це резонансне антикорупційне розслідування, яке 4 вересня 2026 року офіційно оголосили Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) проти злочинної організації в лавах Офісу Генерального прокурора (ОГП). Не просто в лавах ОГП, а й на рівні керівництва ОГП – генпрокурора Кравченка та його першої заступниці Марії Вдовиченко. Ця операція спрямована на викриття масштабної схеми «кришування» мережі шахрайських колцентрів та легалізації (відмивання) незаконно здобутих коштів.

Ключові фігури та кодові псевдоніми у справі:

Сергій Кропива – заступник начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП, який за версією слідства очолив злочинну організацію під псевдонімом «Канцлер». Взятий під варту з альтернативою застави в 120 млн грн.

Єлизавета Івахненко – фігурантка на псевдо «Муза», яка допомагала легалізувати кошти від тіньового ринку колцентрів (застава 20 млн грн).

Сергій Куций – водій Кропиви, на плівках НАБУ фігурував як «Камрад» (застава 3 млн грн).

Олександр Дидич – адвокат та довірена особа «Канцлера» (застава 15 млн грн).

На піку активності у 2026 році під цим «дахом» у країні могло працювати до 500 шахрайських колцентрів, які грабували, до речі, і громадян України, і навіть громадян Європейського Союзу. В ЄС відкрито більше 10 кримінальних справ з цього приводу, відповідна інформація передавалась політичному керівництву України, проте воно «чомусь» не реагувало. Відповідно до оприлюднених (поки що!) матеріалів, учасники організації могли отримувати до $3,5 млн щомісяця у вигляді хабарів за захист і прикриття від кримінального переслідування. Нелегальні прибутки вкладали в нерухомість (зокрема в елітні апартаменти поблизу Карпат) та дорогоцінності, оформлюючи активи на підставних третіх осіб. 

Нічні обшуки в рамках спецоперації «Карфаген» пройшли в ніч із 4 на 5 вересня 2026 року, зачепивши найвище керівництво Офісу Генерального прокурора (ОГП) та інші пов’язані відомства:

Офіс Генерального прокурора: Детективи НАБУ прийшли з нічними обшуками до службових кабінетів та приміщень, якими користувалися генеральний прокурор Руслан Кравченко та його перша заступниця Марія Вдовиченко. 

Пов’язані посадовці: Слідчі дії також відбулися у голови Одеської ОВА Олега Кіпера (у минулому – очільника Київської міської прокуратури). 

Регіональні відомства: Згодом, 9 вересня 2026 року, обшуки НАБУ дісталися й регіонів – зокрема, до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області через можливі зв’язки місцевого керівництва з фігурантами справи.

Добре поінформовані українські фермери (інколи вживатиму таке формулювання щодо своїх джерел інформації) стверджували, що лобістом призначення Кравченка на посаду Генпрокурора був саме Олег Кіпер, в орбіту якого Кравченко перебіг від колишнього головного військового прокурора Матіоса. Команда Матіоса і є тими, хто в Україні розпочав масове переслідування українських добровольців ще в 2015 році. Іншим відомим членом цієї команди є Дмитро Борзих, друг Кравченка, фігурант кримінальної справи «адвокатів-хакерів», які несанкціоновано отримували доступ до судової бази даних та мали можливість попереджувати своїх клієнтів щодо проведення слідчих дій чи інших заходів щодо них. За даними джерел «Дзеркала Тижня» та інших медіа, після перших слідчих дій та затримань у межах справи «Карфаген» Кравченко заїхав до урядового кварталу, після чого певний час (не менше 12 годин!!!) залишався недоступним для зв’язку. Вдень 7 вересня 2026 року Руслан Кравченко справді публічно заявив журналістам, що не збирається самостійно подавати у відставку. Він наголосив, що не тримається за крісло, але піде лише за умови, якщо цього вимагатиме його команда, або якщо відповідне рішення ухвалять Президент України чи Верховна Рада. Проте вже через кілька годин, після тривалої зустрічі із Володимиром Зеленським та Давидом Арахамією, о 23:07 Кравченко публікує в Telegram заяву про звільнення, назвавши це «свідомим політичним рішенням», щоб посаду ОГП не використовували як інструмент протистояння. Наступного дня Зеленський офіційно підтвердив, що особисто отримав від нього цю заяву. Перша заступниця Генпрокурора Марія Вдовиченко написала заяву на звільнення наступного дня після шефа. В контексті Вдовиченко цікаво згадати, що її батько, два рідні та один зведений брат є громадянами росії, але це не стало на заваді надання їй допуску до найвищої державної таємниці у 2025 році! 

Але повернімось до генпрокурора Кравченка. Що саме та де саме він міг робити в урядовому кварталі впродовж 12 годин 5 вересня? Добре поінформовані українські фермери стверджують, що левову частку цього часу Руслан Кравченко провів в Офісі Зеленського, обдумуючи із найвеличнішим лідером всі часів подальшу тактику і стратегію дій. Повернувшись «до роботи», Кравченко зайняв жорстку позицію – нікуди я не піду, плювати мені на все. Ця позиція проіснувала від другої половини 5 вересня до вечора 7 вересня. І от після закритої зустрічі із Зеленським та Арахамією о 23.07 Кравченко робить допис про відставку. Не потрібно мати надзвичайні аналітичні здібності, щоб зрозуміти, що з’явилась якась нова інформація, нові вхідні дані, відповідно до яких стратегія і тактика напрацьовані 5 вересня в Офісі Зеленського вже не могли працювати. 

Що за цим стоїть? Невідомо. Підозрюю, що НАБУ та САП мають набагато більше матеріалів, ніж показують. Зрештою, вже у показаних плівках фігурує «шеф», якого по-батькові «андрєєвіч», і який колись керував Податковою. За абсолютно випадковим збігом обставин Руслан Андрійович Кравченко є шефом Кропиви та очолював раніше Податкову. 

Через обмеження обсягу тексту не зупинятимусь на плівках, оприлюднених НАБУ. Проте зазначу, що 24-річна Єлизавета Івахненко – «муза», вона ж «каралєва», любителька модних брендів, для якої 3000 доларів зарплати на місяць «жалкіє капєйкі», обговорювала можливості роботи в Кабміні. Посада, яку придивилась для себе «каралєва» – ні багато ні мало – заступниця Міністра освіти України. До слова про освіту – в 2026 році 42% тих, хто здавав НМТ, не змогли порахувати дві п’ятих від 240… От тобі і рихворма НУШ – так званої нової української школи. Дурними, неосвіченими та хворими набагато легше керувати. Та заганяти їх в стійло.

У випадку операції «Карфаген» ми маємо справу не просто з корупцією. Прокуратура як цілісна інституція повністю дискредитована та зруйнована. Верховна інституція в частині обвинувачення в кримінальних справах та нагляду. І дізнались ми про це через кілька днів після перестрілки СБУ та ГУР на вулиці Шумського в місті Києві. 

Система державного управління при Зеленському дійшла до свого крайнього виродження. Деградація носить тотальний характер. Корупція давно стала не явищем, з яким борються, і навіть не нормою життєдіяльності. Корупція стала явищем, яке породжується Прокуратурою!  

Карфаген має бути зруйнований. І у випадку українського народу «Карфагеном» є вся злочинна антиукраїнська паразитична фарисейська олігархічна система управління державою. Вороги українського народу обіймають вищі політичні посади. Наша національна катастрофа – прямий результат цілеспрямованої продуманої діяльності внутрішнього ворога. 

Внутрішній ворог має бути знищений. Повністю. Дотла випалений вогнем. Проклятий на 7 поколінь. Притягнений до справедливої жорсткої відповідальності за умовами воєнного часу. 

Карфаген має бути зруйнований.