Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №118
Ювілейний 25-й саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС) відбувся 31 серпня – 1 вересня 2026 року в столиці Киргизстану Бішкеку під гаслом «25 років ШОС: разом до сталого миру, розвитку і процвітання». ШОС (Шанхайська організація співробітництва) – це постійний міжнародний міждержавний та безпековий блок, створений у 2001 році за ініціативою Китаю та росії, який об'єднує країни Євразії для політичної, економічної та безпекової співпраці.
До ШОС входять Китай, росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Індія, Пакистан, Іран та Білорусь. Також існує низка країн зі статусом спостерігачів і партнерів по діалогу, зокрема сюди входить Туреччина.
Фактично ШОС передувало БРІКС, яке було створено у 2010 році, проте, як і БРІКС, розглядається не лише як інструмент для противаги впливу США та НАТО в Євразії, а й як платформа, через яку Китай та росія намагаються просувати концепцію «багатополярного світу». Водночас інтереси самих учасників (наприклад, Індії та Китаю чи Пакистану) подекуди суперечать одне одному.
Геополітичні питання для українців дуже важливі, адже сам перебіг війни рф проти нас напряму залежить від геополітичного розкладу сил.
Сі Цзіньпін, Моді та Ердоган мали окремі зустрічі з путіним на саміті ШОС, під час яких, зокрема, обговорювалось і питання війни в Україні.
Під час окремої зустрічі глави Китаю з путіним на полях саміту, за даними Кремля, тему війни в Україні лідери обговорювали лише «побіжно», зосередившись на економічних зв'язках та темі «багатополярного світу».
Окремо Сі Цзіньпін під час виступу на саміті ШОС зазначив: «Щодо України, Близького Сходу, Афганістану та інших міжнародних і регіональних гарячих питань Китай готовий посилювати комунікацію та координацію з усіма сторонами, продовжувати боротьбу як з симптомами, так і з першопричинами цих проблем, а також сприяти політичному врегулюванню».
До цього слід додати, що саміт у Бішкеку (як і попередні зустрічі в Астані та Тяньцзіні) не згадав війну росії проти України у підсумковій декларації. Попри спроби Кремля просувати свій порядок денний, учасники організації, насамперед Китай, уникають включення цього конфлікту до офіційних документів, фокусуючись на загальних закликах до «багатополярності».
В україномовному інформаційному просторі Китай малюють союзником рф, проте це далеко не так. З 2014 року влада Китаю завжди займала чітку та послідовну позицію, не підтримавши ані анексію Криму, ані створення так званих лнр-днр, ані окупацію територій після лютого 2022-го року.
Це важливо усвідомлювати, зокрема з огляду на два ключові моменти:
- Китай разом із США належать до тих геополітичних центрів, які прагнуть хоча б «замороження конфлікту» в Україні, утім у кожного з них на це є свої відмінні причини;
- якби Китай справді став союзником рф і надав їй бодай частину своїх промислових потужностей, то це спричинило б дуже негативні наслідки для нас. Окрім того, якби Китай заблокував отримання Україною будь-яких китайських комплектуючих для дронів, то де були б принаймні 80% тих дронів, про надсучасність та інноваційність яких любив говорити Зеленський?
Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді під час двосторонньої зустрічі з путіним на полях саміту ШОС у Бішкеку публічно закликав до якнайшвидшого припинення війни в Україні. Водночас Моді публічно назвав путіна «другом», демонструючи власні геополітичні інтереси .
Позиція Китаю та Індії є вкрай важливою, адже саме вони є головними покупцями московської нафти і свого роду опорою для економіки рф. І на відміну від політиків в Україні чи навіть у тій же Європі, Китай та Індія завжди дуже чітко добирають свої формулювання. Їхні заклики щодо миру, навіть висловлені в доволі м’яких формулюваннях, на дипломатичному рівні є набагато ціннішими за «глибоку стурбованість» багатьох суб’єктів.
Реджеп Таїп Ердоган також взяв участь у саміті ШОС як глава держави-партнера з діалогу організації. Турецький лідер заявив, що розширення співпраці або можлива перспектива вступу Туреччини до ШОС «ні в якому разі не означають розвороту від Заходу». За його словами, Анкара керується «360-градусним баченням» зовнішньої політики та прагне диверсифікувати зв'язки, залишаючись членом НАТО.
В цьому контексті слід згадати нещодавню Мекканську угоду про спільну оборону (Mecca Joint Defence Agreement) між Туреччиною, Пакистаном та Саудівською Аравією, яка зокрема закріплює, що будь-який збройний напад на будь-яку з трьох держав розглядатиметься як напад на них усіх (аналог статті 5 договору НАТО). Ердоган провів закриті двосторонні переговори з володимиром путіним (які тривали близько 90 хвилин), а також неформальну тристоронню бесіду за участю Олександра Лукашенка. Президент Туреччини наголосив на необхідності якнайшвидшого мирного врегулювання та недопустимості нових загроз для цивільного судноплавства, які можуть призвести до відновлення зернової кризи.
Окрім цього, Ердоган запропонував роль посередника у перемовинах та Стамбул або Анкару як місце проведення перемовин.
Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 1 вересня (день закінчення саміту ШОС) заявив, що небо над РФ стає повністю небезпечним для цивільної авіації через масову присутність військових безпілотників, окремо підкресливши, що Україна не атакує та не загрожує пасажирським або іншим цивільним суднам. Президент звернувся до міжнародних перевізників (насамперед тих, що досі літають до москви та Санкт-Петербурга), страхових компаній та іноземних дипломатів із закликом зважити на нові воєнні ризики, наголосивши: «Цивільній авіації серед дронів не місце».
Майже щоночі в бік москви летять сотні дронів, проте фактично жоден не долітає. Тож чи не здається притомним людям, що замість пафосу та войовничої риторики потрібно працювати на результат?
Чи доречні такі заяви в день, коли Китай, Індія та Туреччина заявляють про необхідність мирного врегулювання? До того ж позиція США є аналогічною. Тоді для чого це? Майже риторичне запитання. Причина, на мою думку, полягає не лише у втраті Зеленським влади після закінчення війни, що матиме важкі наслідки і для нього, і для зелених слуг неукраїнського народу. Існують певні глобалістичні геополітичні сценарії, які реалізовуються щодо нашого українського народу. І не лише щодо нас, до речі.
Такі заяви у такий дипломатичний момент, ще й при вкрай болючому зростанні рівня ескалації, мають певні завдання. Серед яких, зокрема, і продовження ескалації.
«На сьогодні знищено, умовно кажучи, 90% логістики продуктів харчування торговельними мережами, але разом з тим, це не означає, що українці залишаться без продуктів харчування. Буде змінна логістика, як кажуть, з коліс, інші варіанти оперативного постачання. Тобто загрози голоду та системного фізичного дефіциту продуктів харчування не буде», – запевнив 28 серпня міністр аграрної політики України Тарас Висоцький.
Який відсоток складів ми знищили на московії? Трохи більше ніж 20. Кадри із ударами по їхньому WildBerries, звісно, викликають позитивні емоції. Проте чи слід було передбачати дзеркальну відповідь? Чи було це відображено в стратегії Зеленського? Чи існує взагалі стратегія у Зеленського? Останнє питання не належить до риторичних. Згадайте 40-денну операцію примусу путіна до миру. Які результати? Наближення до миру чи розпалювання ескалації? В умовах, коли ми не мали чим збивати балістику. А зараз реактивні дрони (навіть не балістика) кошмарять всю Україну, зокрема навіть столицю Київ. Чи треба було до цього готуватись? Чи треба було (і треба зараз!!!) готувати свої ЗРК, зокрема, з огляду на те, що дрони-перехоплювачі, на які були спрямовані значні витрати, є повністю безсилими проти реактивних дронів?
І це все не випадковості, а легко прогнозовані закономірності…
Зранку 3 вересня Зеленський повідомив, що вночі через російські атаки є руйнування у 13 областях, «росіяни знайшли нову ескалацію і не планують зменшувати її обертів».
Мила: московський удар чи диверсія?
28 серпня 2026 року під час повітряної тривоги в селі Мила Бучанського району Київської області сталися масштабна пожежа та тривала детонація боєприпасів на складах, що призвело до загибелі 38 людей та поранення ще 52. Основні руйнування припали на складські приміщення. Просто через дорогу розташований приватний пансіонат для літніх людей та осіб з інвалідністю «Добрий дім». Внаслідок вибухової хвилі та пожежі загинули 34 мешканці цього закладу. Також під час ліквідації наслідків загинув голова Дмитрівської селищної громади Тарас Дідич, який одним із перших прибув рятувати людей. Було пошкоджено 225 приватних будинків, 14 багатоквартирних, складські приміщення та будівлю пансіонату.
Основною причиною таких масштабних руйнувань називають сильний розліт уламків боєприпасів під час тривалої детонації складу після удару безпілотника. Проте частина місцевих жителів не згодні із версією щодо удару безпілотника та стверджують, що перед вибухом не було звуку.
Слід виокремити й те, що ще один склад із боєприпасами, дронами та, можливо, ракетами – всупереч законодавству – було розташовано посеред цивільної забудови. Наповненість цього складу також викликає запитання, зокрема чи не буде використано вибухи в селі Мила, незалежно від їх причини – удар дроном чи внутрішня диверсія, – для списання значної кількості речей та засобів, які мають не тільки оборонну, а ще й дуже високу економічну цінність.
Чому московський ворог знає про існування складу і завдає по ньому удару та/або здійснює внутрішню диверсію, а офіційна влада вдруге говорить, що поки не володіє інформацією та буде розбиратись. Вдруге – тому що 6 липня внаслідок удару ракети по місту Вишневе вже відбувалась повторна детонація боєприпасів посеред цивільної забудови. Було знищено та пошкоджено сотні будинків! Чого слід очікувати в майбутньому щодо аналогічних складів, якщо вони існують? Що зроблено владою після трагічних подій та наслідків у Вишневому для того, щоб така ситуація не повторилась?
Атака на екскомбата Олександра Ширшина
28 серпня 2026 року в Харкові в автомобілі колишнього командира батальйону 47 окремої механізованої бригади «Магура» Олександра Ширшина правоохоронці виявили згортки з речовинами, які згодом за результатами експертизи було ідентифіковано як канабіс та психотропну речовину альфа-PVP. Для багатьох українців, зокрема і для читачів газети «Сурма» та слухачів Радіо UA-Chicago, екскомбат став відомим завдяки заяві, зробленій ним 16 травня 2025 року:
«...Не планував відновлювати сторінку, але це вже края. Дебільніших задач, як на поточному напрямку я не отримував. Колись розповім деталі, але тупорила втрата людей, тремтіння перед бестолковим генералітєтом крім як до провалів не приводить ні до чого. Все, на що спроможні – догани, розслідування, накладання стягнень. Ідуть всі в сраку. “Політичні” ігри і оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися. Відповідний рапорт написано, сподіваюся, мене знімуть найближчим часом, тому скоро буду готовий розказати деякі моменти друзям-журналістам. Дякую, Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine! Сподіваюся ваші діти теж будуть в піхоті і виконувати ваші задачі».
Бойовий офіцер, який зайняв принципову позицію та вирішив зберегти людей із свого підрозділу! Людей, яких багато хто вважає ресурсом. Далі – втрата посади, догана від нині ексголовкома Сирського «за недисциплінованість», суд проти Сирського, який завершився перемогою Олександра Ширшина на початку серпня 2026 року.
31 липня 2026 Олександр Ширшин публікує наступний текст та звертається у ДБР:
«Квітень 2025 року.. ніч.. підриваюсь від криків оперативних..
На стрімах 225 наводить нашу арту по групі, яка швидко рухається з наших позицій в сторону виходу.. Питаю, що сталося. Уточнюю чи це точно ворог. Намагаюсь донести, що не може противник рухатись настільки впевнено такою групою вночі на цій ділянці. Все свідчило, що це наші бійці. Крім криків і продовження нанесення ураження по групі нічого донести і добитися не вдалося.. Починає світати.. і я бачу, що вбиті мої люди і військові 225.. Я довго намагався розібратися чи дійсно була помилка, бо на війні так буває.. на жаль.. але чим більше аналізував і перевіряв інформацію, тим більше переконувався, що це було цілеспрямоване знищення “втікачів”.. Через півтора місяці після інциденту я отримав запис “нікакіх сваіх нє сущєствуєт..”».
Слідчі ДБР повідомляють Олександра, що відповідна кримінальна справа вже відкрита, а його залучають до неї як свідка. 28 серпня 2026 року поліція зупиняє машину екскомбата, знаходить у ній наркотики. Зупинка відбулась, як виявилось, за наведенням із ВСП – Військової Служби Правопорядку. Напередодні Ширшину регулярно погрожували, двічі намагалися проникнути у житло, ламали сигналізацію на машині. Окрім наркотиків, «знаходять» також ваги.
З бойового екскомбата, який один з небагатьох офіцерів принципово став на захист своїх бійців, роблять не просто наркомана, а ще й продавця наркотиків!
Тобто, окрім переслідування через кримінальну справу, ворогами було задумано ще й «політичне вбивство» шляхом дискредитації!
До слова, Олександр відразу після зупинення погодився здати відповідні аналізи, здав їх згодом у лікарні, і в його організмі не було виявлено жодних наркотичних речовин!
Як на мене, йдеться про пряме політичне переслідування, яке здійснюється на замовлення дуже впливових осіб. Правопохоронці з ВСП та поліції готові виконувати будь-що. Але суспільний резонанс їх добряче налякав! Окрім того, ВСП, яке повідомило поліцію, буде змушеним назвати своє «джерело». І в такий спосіб злочинний клубок виконавців та замовників переслідування Ширшина повинен стати відомим та понести відповідальність!
Від себе додам, що ми уважно слідкуватимемо за перебігом справи та інформуватимемо читачів і слухачів щодо неї! Ким ми станемо, українці, якщо не зможемо захистити таких людей, як Олександр Ширшин, від свавілля внутрішніх ворогів?!
Стрілянина СБУ проти ГУР
В ніч з 1 на 2 вересня у Києві на вулиці Юрія Шумського сталася збройна сутичка за участю співробітників СБУ та військовослужбовців ГУР.
СБУ заявляє, що її оперативно-слідча група зазнала збройного нападу під час розслідування підготовки ФСБ теракту в Україні.
УП із посиланням на джерела в правоохоронних органах повідомляла про трьох постраждалих співробітників ГУР. Пізніше адвокат Тарас Боровський заявив, що один військовослужбовець помер від втрати крові, ще двоє отримали тяжкі поранення.
За даними СБУ, під час обшуку за однією з адрес група людей заблокувала автомобілями проїзд правоохоронців та намагалася перешкодити слідчим діям.
Події на Шумського пов'язують з викраденням Степана Каплунова – заступника командира з бойової роботи «російського добровольчого корпусу», який служить у підрозділі ГУР.
1 вересня у РДК заявили, що Каплунова кілька днів тому викрали невідомі у дворі його будинку. Начальник штабу корпусу Олександр Фортуна повідомив, що після зникнення бійця представники РДК звернулися до ГУР, СБУ та ДБР, але не отримали чіткої інформації про місце його перебування чи висунуті йому обвинувачення. ДБР підтвердило, що отримало заяву адвокатів Каплунова.
Адвокат Каплунова Тарас Боровський стверджує, що військового затримали співробітники СБУ, і це стало передумовою конфлікту біля будинку на Шумського.
Боровський заявив, що після зникнення Каплунова його побратими нібито дізналися про можливу спробу щось підкинути до його порожньої квартири. Через це вони приїхали на місце. Туди також прибули командир спецпідрозділу «Тимура» та представники СБУ.
Каплунов є громадянином рф та з 2014 року воює на боці України.
Цікавим є факт, що викрадення Каплунова відбулось 23 серпня, проте РДК звернулось до ГУР, СБУ та ДБР лише 1 вересня. Чому?
Іншим фактом є те, що сама стрілянина відбувалась двома частинами, а в ході розмов, що передували першій та другій частині, працівники СБУ дуже чітко знали і розуміли, що мають справу саме із військовослужбовцями ГУР. І це їх не зупинило.
Один із затриманих ДБР співробітників п’ятого управління СБУ, причетних до збройного протистояння між силовиками у Києві, Олександр Бова нібито стріляв у ГУРівців під час нічного інциденту та саме він убив співробітника ГУР Дениса Кірєєва у 2022 році. Депутат ВР від зелених слуг Федір Веніславський підтвердив цю інформацію в ефірі «Радіо Свобода».
В соцмережах злі язики масово поширюють інформацію, що справжньою причиною стрілянини стали «якісь гроші». Точніше боротьба за гроші та їх розподіл. Так це чи ні – поки невідомо. Залишається надіятись, що правда колись стане нам відомою, а винні у злочинах будуть справедливо покарані.
Цей ганебний епізод є черговим вкрай яскравим та болючим показником деградації олігархічної системи управління державою та кадрів у погонах і без, що служать їй. А присягу складали на вірність Українському Народу…