Прихована правда політики США. Чому спікер Джонсон перестав блокувати допомогу Україні?

Політика в США впливає на всіх. Коли в США «нежить», то «лихоманити» починає держави в різних куточках світу. 

Проте інформація щодо американської політики доходить до українських читачів та глядачів переважно під викривленим кутом зору. Залежно від того, хто фінансує медіа, відповідну інформаційну повістку українці й отримують.

Суміш правди, напівправди і відвертої брехні покликана сформувати брехливе сприйняття світу. 

Журналісти та всілякого роду «експерти», що сидять на грантовому фінансуванні, ведуть свою діяльність у відповідності до інтересів грантодавців. Тому середньостатистичні українці як в Україні, так і за її межами, отримують інформацію під глобалістичним кутом зору. 

Ті ж «журналісти» та «експерти», які розповідали нам про необхідність продати все Національне Багатство, пропагували нам гендерні антицінності та речі з такого розряду, побудували в свідомості українців брехливе уявлення про «добрих демократів» та «злих республіканців». 

Особливо шкідливою є така поляризація свідомості на фоні того, що Україна потребує двопартійної підтримки! 

Для розвінчання брехні та відкриття багатьох правдивих надважливих прихованих та/або маловідомих фактів ми вирішили поспілкуватись із Юрієм Кондеревичем, одним із організаторів акцій під Білим домом заради надання Україні ленд-лізу, співзасновником Ukraine Victory Foundation, людиною, яка особисто відвідує Конгрес США та володіє певною інформацією «із перших рук». 

– Чому «злий» Майк Джонсон, який пів року не виносив на голосування пакет про допомогу Україні, змінив позицію, виніс його на голосування, пакет проголосували, проголосував Сенат і зрештою підписав Джо Байден? 

– Питання Майка Джонсона та пів року блокування – це найбільший та найбільш поширений фейк, що може багато кого здивувати. Почати треба з того, що піврічного блокування не існувало. Якщо скрупульозні люди, які володіють англійською мовою, зайдуть на офіційний сайт Конгресу та Сенату США і перевірять історію цього білля (H.R.8015), цей закон потрапив до Конгресу 13 лютого 2024 року. Від листопада над цим законом працювали в Сенаті під керівництвом демократів Чака Шумера. Чотири місяці цей закон «маринували» в Сенаті, підготували 370 сторінок юридичних прихованих елементів, які шантажем намагалися протягнути через Конгрес. При чому голосування відбулося вночі з 13 на 14 лютого 2024 року. Це публічна офіційна інформація, люди можуть її перевірити. Згідно з положеннями, згідно з регламентом Конгресу, для того, щоб поставити закон на голосування, має пройти не менше ніж 72 години. Конгрес за два дні (15-16 лютого) після його прийняття в Сенаті мав відійти на канікули – законні канікули, які щороку завчасно плануються. Тобто Чак Шумер із демократами подають закон і хочуть, щоб, не читаючи цей закон, Конгрес його голосував. З цього починається історія цього білля. Фрази про «пів року» вже посипалися. Враховуючи дату прийняття, минуло два місяці за мінусом двотижневих канікул. Фактично, закон у Конгресі пробув півтора місяця. Зауважую: Сенат його готував 4 місяці, і це можна простежити на сайті Сенату.

Скажу інсайд. Я був у Конгресі, адже ми займаємося адвокацією, лобізмом надання належного озброєння Україні для якнайшвидшої перемоги з найменшою кількістю жертв. Ми вважаємо, що саме кількість зброї є запорукою того, чому Україна ще не перемогла – потрібна належна кількість озброєння. Ленд-ліз – за нього ми боролися, адже розуміли, що це єдиний інструмент, який може надати Україні безмежні збройні можливості від США, як це передбачав закон. Повертаючись до теми мого перебування в Конгресі та в Сенаті. Це було наприкінці жовтня 2023-го, а також на початку листопада. Там я дізнався, що кулуарно є дуже багато таємниць. Зокрема, Чак Шумер обрав позицію не висвітлювати обговорення, які відбувалися в Сенаті. Спікер Джонсон попросив Чака Шумера надати доступ його людям працювати над законопроектом щодо України. Чак Шумер відмовив, базуючись на тому, що коли над законопроектом закінчить працювати Сенат, до нього матиме доступ Конгрес. Це є така процедура. Майк Джонсон хотів цей доступ, щоб все-таки прискорити розгляд законопроекту. І як нам стало відомо на той час, якби Сенат встиг «продати» цей законопроект у Конгрес до кінця року, скажу з інсайду, спікер Джонсон у вузькому колі спілкування з конгресменами повідомив навіть найбільшим критикам, що він виставить пакет допомоги Україні на голосування, адже його позиція спікера Конгресу змушує ухвалювати стратегічні рішення, важливі для національних інтересів держави. Отже, попри критику незгідних груп з якимись елементами в законопроекті, Джонсон, якого українські медіа описували як неоднозначного в підтримці України, сказав, що все одно поставить законопроект на голосування. Нас запевнили: не переймайтеся, до кінця року (2023 р. – прим. ред.) закон буде прийнято. Але весь цей час закон готували в Сенаті, і вони не знали, яким він буде в результаті.

Наступні мої зустрічі в Сенаті та Конгресі були наприкінці січня – на початку лютого. Окрім іншого, ми зачіпали питання цього білля, мені відповідали: є таємниця, ми не знаємо, що відбувається. Деякі республіканські сенатори казали, що все гаразд, деякі – що є багато запитань. Ключовим було питання кордону. 

– Нагадую читачам: був пакет законів, нині проголосували окремо – щодо допомоги Україні, Ізраїлю, Тайваню тощо. Раніше це все йшло разом, окрему роль відігравала тема кордону. Наскільки я розумію, якби спільно готувався проект, то він би був проголосований набагато швидше, адже гострі кути обговорювалися в ході його напрацювання, натомість ми отримали розтягнутий процес?

 – Саме так. Це не публічна інформація. Я та вся моя організація Ukraine Victory Foundation свідки цього інсайду. І це прозвучало від авторитетних людей, старших радників, конгресменів і сенаторів, тих, хто безпосередньо брав участь у дискусіях на високому рівні. 

Щодо кордону. Як тільки стало відоме питання закону, який Сенат подав, не залишалося часу ставити його на голосування. І тоді, я зауважив, 14 лютого почалося активне «бомбардування» республіканців і спікера Майка Джонсона, що нібито він не хоче ставити на голосування закон, який лежить у нього на столі. Починають розкручувати тему «місяців» затримки. Насамперед – це неправда. Спікер Джонсон лише пів року на своїй посаді, з яких чотири місяці закон готувався в Сенаті. 

Я особисто чув від української діаспори, які наративи вони отримували від Посольства України в США та Оксани Маркарової, від інших, більш демократичних кіл, про піврічну затримку. Коли я аргументував, чому це не так, і відкривав сайти Сенату та Конгресу, вони губилися. Чому це важливо? По-перше, бо це фейк – щонайменше вас такою інформацією вводять в оману. 

Не маючи достатньо часу ознайомитися з 370 сторінками юридичних документів (для розуміння: закон про допомогу Україні не містить конкретних цифр, а фінансування сотень окремих програм з різними сумами фінансування, що треба сідати та підраховувати), неможливо знайти, так би мовити, прихований ключик. Вони розуміють, що Байден ховає там дуже багато цікавих елементів, про які я ще розповім.

Коли розпочався поверхневий розбір закону, Джонсон сказав, що цей закон – мертвий, за нього неможливо голосувати; і Конгрес вирушив на канікули. В Україні ж їх почали поливати брудом. Водночас в Україні законопроект про мобілізацію тривалий час «маринувався». Саме тому мені було кумедно читати в українських медіа про «негідника спікера Джонсона», «негідників республіканців, які повинні голосувати, не читаючи закону». Натомість спікер Джонсон не пішов на канікули – він залишився у Вашингтоні та робота над законом розпочалася. Джонсон із впливовими конгресменами, їх ще називають «три Майкли»: Майкл Маккол, Майк Тернер і Майкл Роджерс – голови комітетів по збройних силах, розвідці, міжнародних відносинах. Це люди, які написали План перемоги для України. Наша організація Ukraine Victory Foundation переклала його українською – до того в Україні про нього ніхто не знав. Цей план вручили Андрію Єрмаку – він згадав про нього в своєму телеграм-каналі, пані Маркарова взагалі не згадувала – вона рекламувала свої бізнесові заходи, а про план від авторитетних конгресменів не згадала. 

І от ці великі друзі України, які вигризають в адміністрації Байдена найнеобхідніше озброєння – від ATACMS до F-16 – долучилися до роботи над законом про допомогу Україні. Тобто закон, який прийшов із Сенату, починають вивчати і переробляти. Переписування цього закону зайняло би ще кілька місяців – якщо би повністю його формувати. Вони розуміють, що часу немає. З іншого боку починається несправедлива, нечесна і брехлива критика. Вони ж вносять до цього, я б сказав, нікчемного закону суттєві поправки.

Тепер повертаємося до важливості цього закону. У версії Сенату для PDA – це найшвидший спосіб отримати допомогу Україні, крім ленд-лізу, який успішно поховали, – там передбачено 7,8 млрд дол. Традиційно PDA – це старий закон про повноваження для президента виділяти з військових запасів армії США зброю в різні війни та конфлікти, які є на Землі, з якими США мають союзні відносини. Із 2022 року межу допомоги почали збільшувати, адже спочатку він мав 100 млн дол., потім 300 млн – збільшили до мільярдів. Що ж станом на цей рік зробили демократи в Сенаті? Дуже дивно, адже якщо порівняти закони 2022-2023 рр., в PDA чітко писалося «Україна – PDA – сума». Цього разу: PDA – 7,8 млрд. Але ті люди, які займалися вивченням цього документу, переглядали його, і там з’являлося ще дві країни: Тайвань та Ізраїль. На Тайвань передбачався 1 млрд, на Ізраїль – 800 млн. Можливо, навпаки, але це неважливо. Тобто з тих 7,8 млрд хотіли забрати 2 млрд на Тайвань та Ізраїль. Тобто Україні залишалося б максимум 6 млрд. Це за умови рішення президента Байдена, а згадаймо «піпетково-крапельну» допомогу у 2022-2023 рр. Далі республіканці розуміють, якщо немає слова «Україна», президент Байден може передавати зброю будь-якій іншій країні. Наприклад, якщо, не дай Боже, стається конфлікт деінде – він може зброю відправити туди. Республіканці вписують у закон «Україна» та конкретно «7,8 млрд» – тобто конкретно для України PDA на 7,8 млрд дол. Законом обмежують можливість пана Байдена ці кошти перекидати на якісь інші держави. Це зробив спікер Джонсон.

Особисто пан Маккол – голова комітету з міжнародних відносин Конгресу США – вписав у тіло закону обов’язкову передачу далекобійних ракет, включно з ATACMS. Не ті 20 штук старої модифікації та малої дальності, які передавав Байден, а саме те, що довго просила Україна. А також прописують речі, без яких адміністрація Байдена могла ухилятися в деяких моментах. Загалом, ці республіканці дали чітко зрозуміти, що цей закон про допомогу Україні має бути чітко для України. 

Наступне, що було зроблено, і про що не говорять в українській пресі, є другий закон, який подав пан Маккол. Там передбачено накладання справді серйозних санкцій на росію та Іран. Цей закон повторює мантру пана Рейгана «Перемога через силу». Вони дали зрозуміти, що нинішня позиція Байдена – неправильна.

– А яка доля цього закону зараз? 

– Його також прийняли. Додам, Андрій Ілларіонов підрахував: закон демократів – 17 000 слів; закон, який через півтора місяця видали республіканці – 45 000 слів, адже містить чотири законопроекти. Зменшили можливості ухилятися та додали конкретики. Серед іншого ухвалили й зазначений закон Маккола. Потужний документ, фактично позиція республіканців, мовляв: «Ми не можемо робити із себе посміховисько, і слабка позиція пана Байдена призвела до нападу росії на Україну, історії в Ізраїлі та атак Ірану». 

– Генерал-демократ Веслі Кларк також стоїть на цих позиціях, саме в такий спосіб критикує адміністрацію Байдена та згадує Обаму за 2014 рік, хоча і є демократом. Тобто частина демократичної партії також стоїть на таких позиціях. 

– Звичайно. Я би сказав навіть більше, якщо проаналізувати, як цей закон був прийнятий: проти були 25 республіканців і 33 демократи. Фактично абсолютна більшість проголосувала за підтримку цього закону від голови комітету з міжнародних відносин пана Маккола. Документ називається «The 21st Century Peace Through Strength Act». 

Наступним документом, про який в українській пресі теж не говорять, є конфіскація російських активів на користь України – там близько 300 млрд доларів, так званий REPO Act. Цей закон давно мав значну підтримку республіканців, лежав на столі пана Шумера, і вони, на превеликий жаль, не хотіли давати йому рух, починаючи з осені минулого року, за що боролися українські організації, українська діаспора, яка приїжджала на так звані саміти та намагалася пролобіювати цей закон. Я знаю, що адміністрація Байдена дала сигнал, що вона не зацікавлена в тому, щоб цей закон став реальністю. І поступово українські організації забули за цей закон. Республіканці за нього пам’ятали і протягнули його. 

– А в який спосіб це буде запускатися? Адже зараз вже на московії намагалися говорити про дзеркальну відповідь, зокрема про конфіскацію активів банку J.P. Morgan. Відносно це невеликий обсяг, але це показово, адже банк J.P. Morgan – один із найбільших у світі. Щодо активів на території московії поки що йдеться трохи менше ніж про 300 млн дол. Але якщо почати з цього, то, можливо, йдеться й про активи інших транснаціональних корпорацій.

– Ну я скажу відразу, що це повноваження президента. Тобто залежатиме виключно від Байдена, його адміністрації, кабінетних призначень та міністра фінансів. Багато людей не розуміють ключового: Конгрес надає повноваження президенту. І тільки Байден як президент Сполучених Штатів може надати Україні зброю та допомогу, яку Конгрес прийняв, а може не надати. Може надавати «піпетково-крапельно», а може все висипати в один день за кілька годин. Це виключно повноваження президента США. Так само це стосується конфіскації активів. Над цим працює Конгрес, Сенат, обговорюються деталі, але ключові рішення, все, що пов’язане з міжнародними домовленостями та вчинками, – це прерогатива президента США. Конгрес на це не має абсолютно ніякого впливу. Теоретично, Байден може затягувати виконання цього закону або якимось чином не виконувати його. Ми маємо приклад – це закон про ленд-ліз, ухвалений 100% сенаторів США, абсолютною більшістю в Конгресі, і пан Байден підписав його. Хоча з урахуванням того, що за цей закон проголосувало ¾ Конгресу, він був би прийнятий автоматично, навіть через вето президента набув би законної сили. 

Президент Байден підписав закон про ленд-ліз 9 травня 2022 року. Але він його просто не виконував. Змусити президента виконувати закон надзвичайно складно. Це також потрібно розуміти.

Тому, коли стоїть питання, що спікер Джонсон «блокував пів року», говорімо по факту – це тотальна брехня. «Пів року» повторював Джейк Салліван. Я намагався відслідковувати цю тему і хочу сказати, що західна преса більш прагматична. Вони вказували «кількамісячні баталії». France 24 були найближчими, зазначивши, «значну частину піврічного терміну спікера Джонсона на посаді…». Ніхто в західній пресі не казав «піврічне блокування спікера Джонсона». Про це писала виключно українська преса і казав Джейк Салліван – радник президента Байдена з національної безпеки. Це людина, як кажу я та відомі українські волонтери, яка блокує значною мірою надання належного озброєння Україні. Отже, з цим фейком ми розібралися. Якщо в людей сумніви – можна перевірити, адже це публічна інформація.

– Ця інформація дійсно достатньо відома й писалася в багатьох медіа. В контексті останнього законопроекту про надання допомоги Україні важливим запитанням і критикою, яка лунає в бік республіканців, є те, чому частина республіканців не голосували за цей закон, яка в них аргументація, чому вони його критикують, що не так? 

– Тут найцікавіше. По-перше, зверніть увагу, абсолютно всі демократи проголосувати «за». Для мене це є прикладом совєцького політбюро: партія сказала «треба» – і всі проголосували. У республіканців кожен має свої погляди. Вони теж розділяються. Це не те, що вони проти України. Багато з тих, хто цей закон не підтримав, за Україну. Але їм не подобається кілька речей. Перше: вони бачать, що війна в Україні плавно переростає у війну, яку вони мали в Афганістані. Тобто вони бачать, що вже третій рік війни. І те, що просив Майк Гарсія у 2023 році, те, що просили республіканці в президента Байдена та президента Зеленського надати план, як вони бачать закінчення цієї війни. Питання не стоїть, що це має бути публічний план. Надайте персональний план, таємний. Мені здається, дуже ключовим було слухання перед прийняттям цього закону. Конгрес вийшов з канікул і першим питанням спікер Джонсон поставив голосування за бюджет США. Бюджет США на момент, коли стояло питання допомоги Україні, був не проголосований. Це бюджет уряду США, зарплати американським військовим, федеральні органи й інститути, суди. Бюджет тричі продовжували з минулого року. Тому Джонсон сказав: приймаємо бюджет, а потім ставимо на голосування питання допомоги Україні. Так і відбулося. Отже, повертаючись до слухань у Конгресі. Я того тижня також був у Конгресі та в Сенаті, де давав свідчення Ллойд Остін. На запитання впливових республіканських сенаторів і конгресменів (було спільне засідання комітету по збройних силах) «Як він бачить завершення війни в Україні», «Чи Крим повинен повернутися під контроль України» – не дав відповіді. От в цьому й проблема, як зазначали республіканці, що ми не бачимо, як адміністрація Байдена бачить завершення війни в Україні. Республіканці за підтримку України, але немає розуміння, куди йдуть кошти та як вони витрачаються, також не бачать значного прориву на полі бою. Але це вже другий момент. Я розумію, звідки береться ця критика, водночас розумію, якою кров’ю Україна відстоює свої території. Але, знову ж таки, це більше питання до пана Байдена, а не республіканців, чому Україна перебуває в такому становищі та отримує все надто пізно, не завжди, те, що потрібно, і зовсім не у тій кількості.

Отже, республіканці не бачать результатів від виділених коштів, Україна втримує свої рубежі – прориву немає, і вони не бачать плану завершення. Тобто не чують конкретики від людей з адміністрації Байдена, які відповідальні за це. Республіканці – прагматичні люди, вони хочуть конкретики, за холодний розум. 

Рекомендую перечитати запитання Майка Гарсії до Байдена та Зеленського. Думаю, що всі українці мають до них такі ж запитання. Особисто я готовий підписатися під кожним із них. Серед запитань: цікавляться, чому не накладені повні санкції на росію; чому російська економіка продовжує функціонувати, не зазнаючи шкоди від дії так званих санкцій; які елементи озброєння Байден ще не надав і чому; як ця зброя могла би змінити ситуацію на полі бою. І ці питання були ще рік тому – на них відповіді не надали. Я чув від багатьох республіканців, що адміністрація Байдена їх просто ігнорує: вони на комітетах заслуховують якісь жахливі речі, роблять запит до адміністрації чи міністерств (де кабінетні позиції Байдена), і не отримують відповіді на своє запитання. Інколи відповідь приходить через рік. Мені натякали, що такого вони не пригадують з часів Обами, при якому такі проблеми з ігноруванням почалися. Це також великий аргумент в питанні підтримки України. Отже, частина республіканців – консерватори, які не бачать, куди це йде. Друга частина – це ізоляціоністи, як про них тепер кажуть, люди, які відчувають, що США надто багато бере участі у всьому, що відбувається на планеті; в США є власні проблеми. 

Питання кордону, про яке ми не говорили, є дуже великою проблемою для Сполучених Штатів – це питання національної безпеки. Понад 200 терористів відловили на кордоні з Мексикою, але є інформація, що велика кількість потрапила в США, тому що там вільний кордон і люди просто перебігають його. Там десятки тисяч людей перебігають кордон щоденно. Їх розселяють по всій території США. Тільки у штат Нью-Йорк приїхало більше ніж 240 тис. нелегальних мігрантів. З боку адміністрації Байдена це свідома диверсія цього питання, яке вони не хочуть вирішувати. І тут Байден виступає, щоб надіслати Україні 61 млрд дол. Їх це просто дратує. Тому що конгресмени обрані у своїх штатах людьми і представляють їхні інтереси. Наприклад, є проблема наркотиків – відкритість кордону дозволяє потрапляння на територію США фентанилу, який є величезною проблемою. Республіканців дратує, що Байден ставить допомогу Україні вище національних інтересів США. Хоча в допомозі Україні власне Україні коштів в принципі немає. Цей пакет допомоги – не про Україну, а допомога пану Байдену переобратися на другий термін. У республіканців питання до пріоритетності в адміністрації президента. 

Це те, про що я казав торік. Спілкуючись з американцями про 113 млрд, виділених Україні, пояснював, що Україна не отримала цих коштів. З репорту Рахункової палати США ситуація ще більш сумна, ніж я думав. 

Тому, коли трапляється така історія, республіканці не можуть підтримати виділення коштів для України, коли в них є внутрішні проблеми, які президент просто ігнорує. 

Ще одна проблема республіканців, це ми вже дійшли до радикальних, є проблема зовнішнього боргу. Українці не знають, що США винні наразі 33 трильйони доларів. З бюджету на цей рік, який склав 6,5 трильйонів дол., півтора – запозичені. Тобто функціонування держави США відбувається в кредит у співвідношенні, якщо не помиляюся, близько 25%. Із тих коштів виділяють 60 млрд дол. на допомогу Україні. Звичайно, що є консерватори, яким це не подобається. Не розв’язується питання заощадження бюджету – консерватори вважають, що США мають економити на своїх же програмах, не враховуючи міжнародну допомогу. 

Четверта причина – радикали. Вони не ультраправі, а просто несповна розуму, такі як Марджорі Тейлор Ґрін.

– Це аналог жириновського…

– Так. Мене лякають заяви цієї жінки тим, що вона не проінформована, з нею не ведеться ніяка робота, з нею не працюють, а в неї радикальні погляди. Ми координували роботу з дуже впливовими людьми в Конгресі, хотіли як команда вплинути на тих радикалів, пояснити, чому Україні потрібно допомогти. Нам відповіли: ця група людей – не проти України, вони – проти Байдена. Якби завтра Байден вийшов і сказав, що припиняє допомогу Україні, вони би вийшли з критикою цих дій. Це, на жаль, такі люди. Це політичні ігри. Щодо Марджорі Тейлор Ґрін – можливо, вона під впливом наших ворогів. Не знаю.

– В мене є підозри, що фінансування там є якесь завуальоване або ж якісь глибші біографічні зав’язки на кремль можуть бути. Загалом ситуація вкрай складна. Дуже прикро, що України стала заручницею в цих обставинах, у внутрішній політичній боротьбі США; недолугих, а місцями шкідливих дій української влади. Зрештою, позиція частини республіканців щодо ненадання допомоги Україні через величезні зовнішні зобов’язання – не зовсім правильна, і порівняння з Афганістаном не зовсім коректне. Афганістан на відміну від України не мав гарантій безпеки, не мав третього ядерного потенціалу, і врешті-решт йому не доводилося воювати з другою армією світу. Вдячний вам за першу частину нашої розмови.

Далі буде…