«Територія добра»: Воїни і Берегині або тил для фронту

Земля Жита і Миру. Попільнянщина. Село Криве. Тут, до колишньої шкільної їдальні щотижня «злітаються» Берегині. Одна в одну – з натрудженими руками та незборимою українською вдачею. Їх поєднує прагнення нагодувати домашньою їжею українських воїнів на фронті. А ще – мрія про Переможний мир в Україні.

Знамення: щойно почала діяти благодійна кухня «Територія добра» у Кривому, як поруч звили гніздо й оселилися лелеки. Просто над нами у синім небі проплив цей віщий птах саме тоді, коли ми розмовляли з Наталкою Григоренко – мамою двох воїнів, однією з когорти Берегинь «Території добра». Тоді ж, – ніби випадково – завітала неймовірна майстриня-художниця Валентина Сидоренко з селища Корнинського, яка подарувала славному жіноцтву велику мотанку-Берегиню, що подорожує разом з книгою Оксани Булавіної «Подорожі Берегині. Від серця до серця». До кого потрапляє книга, тим належить закарбувати найсокровенніше про своє село чи місто. Тобто маємо два в одному: оберіг і літопис.

Тим часом на кухні кипіла злагоджена робота: жінки готували для воїнів смачнющі вареники. Згадували, як нещодавно відправили 40 відерець пиріжків з горохом.

Їх ніхто не змушує. Їм за це не платять. Вони дружно приїздять з різних куточків села не на «мерседесах» чи «тойотах», а на велосипедах. На їхніх обличчях не побачите тонн макіяжу, штучно надутих губ і намальованих брів. Натомість вони – справжні. Людяні. Щирі. Жертовні. Українки. Ті, які крізь всі жахи сьогодення самим своїм життям стверджують віру і надію: ми, українці, – господарі на своїй землі.

Водночас завжди поруч з Берегинями той, кого жінки лагідно називають «Антонович»: Валерій Кудинський. Людина-скеля, їхня опора й підтримка. Їм – кожній – є що розповісти світові. А світові є чому повчитися.

ЗОЛОТІ ЗЕРНА НАЦІЇ

– Добровільна благодійна організація «Територія добра» утворилася 2022 року у вересні, – пригадує одна з Берегинь, багаторічна вчителька з села Кривого Марія Станіславівна Мороз. – Справу організував кривенчанин Валерій Антонович Кудинський: орендував приміщення колишньої шкільної їдальні, і ми, жіноцтво, тут двічі-тричі на тиждень збираємося та готуємо страви для наших захисників. Працюємо від чистого серця. Хочемо, щоб швидше ця війна закінчилася. 

Спершу було набагато менше роботи, тому що Антонович возив готову їжу загалом до 15-17 бригад, а нині – вже маємо 37 адрес ближче до передової. Трапляється, що воїни їдуть за десятки кілометрів, аби забрати продукти. Адресно допомагаємо саме тим хлопцям, яких знаємо особисто: землякам з довколишніх сіл Кривого, Корнина, Липок. Отримуємо відеозвіти. 

До того як Валерій Кудинський орендував приміщення, ми носили з дому консервацію, а небайдужі односельчани й візочками привозили. Зараз все робимо тут. Законсервували дуже багато: кабачковий салат з часничком, кабачки мариновані, огірки мариновані, огірки прямого посолу. Овочі й фрукти (капусту, кабачки) привозять люди з Липок і Кривого. Нині стали готувати у пакетах: каші з м’ясом, голубці. Дехто допомагає нам просто з дому: накришать, наприклад, відро цибулі, насмажать і принесуть. Інколи розбираємо моркву, цибулю, щоб насмажити вдома. І так вже 4 роки. 

Скільки нас? За чинним списком – 19 осіб з Кривого. А ще ж доєднуються небайдужі зі станції Корнин і селища Корнинського, які переважно виготовляють м’ясні страви. Днями приїздили та готували гречаники.

А взагалі планує та координує весь процес Валентина Вікторівна Тимченко: надсилає нам у спеціально створену групу інформацію про те, що саме потрібно зараз. Наприклад, якщо готуємо сирники, то несемо з дому всі інгредієнти. Звітуємо. 

Окрім приготування їжі, всі небайдужі «донатять» на скриньку в місцевій кав’ярні, приносять ящики з цукерками, печивом для захисників. 

Воїни ж надсилають вдячні відео. Інколи приїжджають у відпустку та приходять з печивом чи тортом, намагаються віддячити. Хоча ми кажемо, що не потрібно нам дякувати, головне, аби війна закінчилася. Але наші лицарі з величезним теплом ставляться до «Території добра». Знають нас уже багато де. 

Окрім кухні, Валерій Кудинський допомагає війську з ремонтом автомобілів та виготовленням «буржуйок». Звітує про витрати. Віримо і довіряємо Антоновичу. Він – патріот не на словах. Таких людей дуже мало. Попри чималі господарські клопоти та проблеми, приїздить, запитує, що потрібно, і все привозить. Власним коштом облаштував Алею слави Героїв у Кривому. Він – наша опора. Дуже шануємо. Цінуємо. Вдячні. Пишаємося родиною Кудинських. 

Чимало людей на Попільнянщині знають «Територію добра» і допомагають. Був випадок, що Валерій Антонович зайшов на ринок у Попільні, а люди надарували йому м’ясних продуктів, з яких ми потім готували страви. Було й таке, що ціле порося віддали для захисників. 

Діємо дружно. Кожен знає свою справу: хтось чистить часник, хтось ріже цибулю чи моркву, хтось миє гречку, хтось м’ясо готує. Постійнокуштуємо, аби упевнитися в якості страви. Експериментуємо. Валентина Вікторівна часто пропонує: «Дівчата, зробімо щось новеньке». І все – з любов’ю. Траплялося, що навіть немічні люди поважного віку просили надати їм роботу вдома, аби бодай чимось допомогти воїнам на фронті. 

Працюємо не за гроші. Ми не влаштувалися до «Території добра» на роботу. Це – поклик душі. Хочемо, щоб наші воїни не страждали. У однієї з нас – Наталі Григоренко – двоє синів у війську. А вона – завжди усміхнена, весела, оптимістична, дуже працьовита. Вдома садить 200-300 кущів капусти, щоб принести до «Території добра». І каже так: «Мені треба готувати їжу воїнам, бо там мій син. А як не мій, то чужий». Щодня чекає звістки.

Серед нашого гурту Берегинь – Мирослава Василівна Грінчук – мама Героя Олексія Грінчука, який загинув 20-річним: теж готує страви для захисників. 

Всі жінки добродушні та працюють з любов’ю. Але основну справу робить Валерій Кудинський.

Такий маємо подвиг честі, добра, людяності.

СКАЖИ МЕНІ ДВА СЛОВА: «МАМ, ВСЕ НОРМАЛЬНО»

– Сини мої – воїни: старший Віктор, молодший – Володимир, – доєднується до розмови Наталка Григоренко. – Вітя з 2014 року був в АТО, після початку повномасштабної пішов у тероборону, а потім – на фронт.

Володя з перших днів війни 2022 року воював на Донеччині й Харківщині. Його я завжди просила: «Кажи мені два слова “Мам, все нормально”. Як тільки почую твій голос – знатиму, що ти живий і все добре». Наразі відмовився від грошового забезпечення на оздоровлення і йому надали відпустку.

Віктор 2025 року мав тяжкі травми після поранення: десять осколків виймали у госпіталях. Перед тим три місяці не виходив на зв'язок, а потім розповідав, як на позиціях чекали дощу, щоб води накрапало у жменю, аби губи змочити… Після поранення я поїхала до нього у госпіталь і побачила, наскільки син схуд. Хто «на нулях» – тим воїнам дуже важко… Пройшов курс лікування. Мав 10 днів відпустки, а зараз – знову на Донецькому напрямку. Мені вже казали, мовляв, будеш всю мапу сходу України достеменно знати, бо син побував всюди на Донеччині. Завжди для себе занотовую, де саме мій син. 

І працюю, скільки маю сили. Для наших синів, зятів, чоловіків. Нині, напевне, в кожній родині є людина, яка воює за Україну.

2025 року, коли Віктор не виходив на зв'язок, а я чекала, то Антонович контактував з командиром підрозділу і привозив мені голосове повідомлення про те, що син живий. Так тривало, доки син отримав поранення і вийшов з позиції. Але щоразу прийду на «Територію добра», між люди, – і вже легше на душі. Кажуть, мовляв, ти завжди усміхаєшся. А я відповідаю: якщо навіть день і ніч плакатиму – нічого мені не допоможе. Тож треба триматися заради дітей. Спілкуйтеся. Посміхайтеся. Підтримуйте дух. Бо дуже важко на самоті сидіти вдома і плакати.

Так живемо п’ятий рік. Гуртом. Поруч лелеки поселилися. Що можемо – готуємо. Завезе Антонович – хлопці дякують. Радіють, що домашнього спробують. Антонович – це золота людина з великим серцем. Дуже вдячні. 

Ми всі йдемо до «Території добра» із задоволенням. 

Дай Боже, щоб наші діти верталися живими і здоровими. А жіноцтво щоб збиралося лише на радісні події. 

Хай захисники смакують та відчувають нашу безмежну вдячність і турботу. Дякуємо вам, наші Герої! 

Разом – до Перемоги!

ПОСТСКРИПТУМ. На випадок, якщо у читачів виникне бажання підтримати «Територію добра» – номер картки для благодійних пожертв: 5169 3600 2909 0077