Геополітичний дурман ескалації
Не вір очам своїм, дивись в корінь. Розуміння першопричин та чітка система координат дають можливість краще зрозуміти, що насправді відбуваються. Проте вже зараз на наших очах відбувається щось таке, що ми зможемо зрозуміти лише згодом. Тому що видима частина є міражем, породженим туманом війни і туманом брехні. Туман брехні – більш тягучий та непроглядний, якщо порівняти із туманом війни. Адже війна, навіть її прихована частина чи вищі рівні (світоглядний, економічний, інформаційний) мають зрозумілу логіку і піддаються стратегічному аналізу.
Брехня ж може мати абсолютно будь-який характер, а якщо її ще помножити на силу пропаганди через глобалістичні медіа, зелений марафон, псевдожурналістів та псевдоекспертів, то добуток прямуватиме до нескінченності, обертаючись величезною кров’ю та отруєною свідомістю мільйонів чи навіть мільярдів.
Саме ці думки виникають при глибокому аналізі міжнародних подій, зокрема відносин між президентом США Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським.
Візит Лори Лумер в Київ, її інтерв'ю із Зеленським, зустріч Зеленського із президентом Трампом, інтерв'ю Зеленського американським ЗМІ, голосування в Сенаті США за законопроект Ліндсі Грема, відлуння та наслідки саміту НАТО в Анкарі – далеко не повний перелік вкрай важливих та символічних подій, які є важливими для України та оборони від путінської армії. Проте частина подій із цього переліку не мають логічних пояснень, особливо якщо опиратися на публічний інформаційний міраж, фундаментом якого є, власне, тумани війни та брехні.
Зміна інформаційного поля в республіканських середовищах є логічним продовженням стратегії Білого дому, проте мушу підкреслити, що це відбувається не силами пропаганди влади в Україні, яка давним-давно була зобов'язана працювати з консерваторами і націоналістами інших народів світу заради розвінчання московської пропаганди, а саме силами різного роду лідерів громадської думки серед республіканців. Що вказує на наявність цілеспрямованої вказівки керівників партії.
Як це можна поєднати із попереднім висвітленням плівок Міндіча, підозр та застав для кумів Зеленського – Чернишова, Єрмака (разом із Оленою Зеленською хрестили доньку Чернишова в московському патріархаті), Галущенку? Анонсом нових підозр, які досі не озвучені? Ефір Юлії Мендель у Такера Карсона, який є найбільш популярним блогером серед консервативної публіки? При цьому і діяльність Карсона, і Лумер – настільки складні і різнорівневі, що надавати лінійні відповіді щодо них означає вводити в оману людей. А пояснення всього через «ногу кремля» розраховане на недалеких людей, які нічого не розуміють в політиці, але стабільно довіряють глобалістичній пропаганді і поділу на чорне та біле.
Як можна узгодити вищезазначене зі змінами? Ніяк. Нема тут логіки. Проте вже точно є невипадковість і план певних сил. Зокрема, керівників республіканців.
Маючи певне спілкування із людьми, дотичними до американської політики, можу стверджувати, що ставлення конгресменів, віцепрезидента Венса та президента Трампа до Зеленського було вкрай негативним. Чи могло воно змінитися діаметрально? Теоретично – так. Але практично – не сталося принципово нічого нового, щоб відбувся такий тектонічний зсув. Що ж тоді відбувається?
До проведення саміту НАТО в Туреччині, геополітичний розклад сил щодо війни в Україні спрощено виглядав так: Трамп та Сі Цзіньпін – прихильники «заморозки», путін, глобалісти та залежний від останніх Зеленський – за продовження.
Підкреслюю, це дуже спрощений розподіл, ще й без вказання мотивації кожного із перерахованих. А мотивація у них всіх повністю різна!
Однак після саміту в Анкарі, якому передувала зустріч G7 в Парижі, складається враження, що позиція глобалістів взяла гору. Логічним виглядає припущення, що Трамп досягнув якогось консенсусу із глобалістами, які є його політичними опонентами у внутрішній політиці США. Підкреслю, що в контексті вищезазначених домовленостей Зеленський взагалі не виступає в ролі гравця.
Якими ж є ці потенційні домовленості? Недостатньо інформації для відповіді. Проте з огляду на публічну частину геополітики та перебігу бойових дій – війна продовжуватиметься. Щонайменше до 2027 року включно.
Низка медіа і журналістів, вигодованих жирними глобалістичними ґрантами, сформували в українців викривлене сприйняття американської політики, брехливий міф про добрих демократів та злих республіканців. Той, хто слідкує за політикою США, досліджує першоджерела, читає і демократичну, і республіканську пресу, добре знає, що це не відповідає дійсності. Проте зараз ми спостерігаємо «перевзування в повітрі», оскільки Трамп нібито змінив позицію.
Трамп не змінював позиції і вона в нього не стала проукраїнською. Так само, як вона ніколи не була і антиукраїнською. Як неодноразово я наголошував у своїх статтях та ефірах Радіо UA-Chicago – Дональд Трамп стоїть на позиціях захисту інтересів своєї групи. І реалізація тих інтересів є значно складнішою, системнішою та довгостроковою, аніж те, що породжує туман війни і туман брехні.
На доктринальному рівні США не дадуть Україні впасти. Проте на відміну від Байдена із його «підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно» (не надавши при цьому нічого по розрекламованому ленд-лізу), Трамп озвучив свою стратегію як «мир через силу».
Останнє – потребує часу, створення певних передумов та геополітичних обставин.
Ще раз підкреслю – не через відстоювання інтересів українського народу, а через їх збіг із інтересами частини республіканської групи впливу.
Саме тому покійний нині сенатор Ліндсі Грем давно готував відповідний законопроект про санкції проти рф, поки тривав дипломатичний діалог.
Саме тому Україні продовжували надавати допомогу різного роду, включно із розвідувальною інформацією (чи ви думаєте, що «супутник Притули» наводить наші ракети та дрони?) та навіть фінансуванням. Коли вся інформація буде оприлюднена, то багато хто буде здивований із всього, що відбувалось і за Байдена, і за Трампа, і за участі різних європейських лідерів.
Проте для втілення того, що відбувається зараз, не потрібно було змінювати відносини із Зеленським. Що за цим і чому саме зараз? Якщо ми взагалі отримаємо відповіді на ці питання, то лише згодом.
Припущу лише те, що Зеленський зараз є одним із важливих реалізаторів якогось великого сценарію. І саме ця роль дає підстави Трампу тимчасово забути про своє ставлення.
Проте, як я і казав раніше, після Анкари обставини змінилися. Хиткі шальки геополітичних торгів похились в бік війни, принаймні до 2027 року включно.
Тому наслідком хитрого геополітичного дурману – видимої частини міжнародної політики та її трактувань ЗМІ – стане ще вищий рівень військової ескалації, ніж зараз.
При цьому в межах інформаційної пропаганди нам максимально висвітлюють успіхи ударів ЗСУ та замовчують реальний стан справ на Херсонщині, Сумщині, Запоріжжі та й самому Києві.
Мудрість та стратегічність, які мали би бути обов’язком для політичного керівництва держави, полягають у тому, що ти рахуєш не тільки завдані збитки, а й отримані. Особливо в умовах війни із ресурсно переважаючим противником.
Пересічний українець переважно не здатний це враховувати, а президент та його ставка – зобов’язані!
До прикладу, придворний волонтер Чмут заявив таке: «Готуйтеся до зими. Вона буде найважчою. Подумайте про те, де ви будете її зимувати, і якщо ви живете в місті, то, можливо, варто подумати про село, або якийсь райцентр, або про закордон. Подумайте про це зараз, у липні, коли тепло і світить сонечко, а не в грудні, коли буде пізно. Потім ви не виїдете, не знайдете житла, не зможете підготуватися, і це буде колапс. Енергетика буде в рази гіршою, ніж була раніше. Її фізично неможливо відновити за 4 чи 6 місяців. Росіяни накопичують ракети і реактивні “шахеди”, які не збиваються "дронопадом", і вони будуть бити балістикою по генерації, яку нам немає чим збивати в тій кількості, яка потрібна. А ми зараз займаємося політикою, а не підготовкою країни до зими. Тому дбайте про себе самі».
Попри те що, на перший погляд, ця заява може здатись нормальною, насправді це зовсім не так. Я особисто її в рейтингу «інтелектуальних» думок розмістив би на одному ж рівні із порадою депутата від зелених слуг неукраїнського народу Євгенія Брагара «продати собаку, щоб заплатити за комуналку». Геніально. Як і фраза «Якщо в них немає хліба, нехай їдять тістечка» (оригінальний переклад з французької: «Qu'ils mangent de la brioche» – «Нехай їдять бріоші») традиційно приписують королеві Франції Марії-Антуанетті. Проте це велика брехня, як і більшість спотвореної інформації щодо Французької революції. А хліб тоді в Париж певні сили перестали завозити спеціально, але це не тема нинішньої статті.
Виїхати в село, знайти житло з опаленням, чи тим більше виїхати за кордон (можливість повністю закрита для більшості!), потребує фінансових затрат. Великих затрат. Непосильних для більшості людей.
Значна частина працездатного населення, отримуючи зарплату, здатна лише оплатити наступний місяць свого життя. За статистикою Світового банку – до 68%.
Пенсіонери в тому ж Києві хоча отримують більшу пенсію, ніж в середньому по Україні, проте відкласти хоча б від 3 до 5 тисяч доларів на переїзд в село переважно нездатні. Частина пенсіонерів взагалі ледве зводить кінці з кінцями, оплачує комуналку, медикаменти та найпростіший продуктовий набір. Куди «їхня мудрість» порадить дівати таких людей? Чи вони «зайві» в майбутній Україні?
Як бути із дошкільнятами та школярами? Онлайн навчання із села? А їхні батьки в цей час зароблятимуть гроші де? На розпайованих до останньої цеглини та гвинтика колгоспах? Чи, може, в закритих школах або медпунктах? Адже впродовж десятиліть відбувалось продумане знищення колиски Українства – Українського Села.
А чи потрібно, даючи такі поради, хоча б якось продумати можливості теперішньої сільської інфраструктури? Наплив якої кількості жителів міст вона здатна витримати? З точки зору харчової, соціальної, економічної, медичної, освітньої?
Катастрофа українськомовного інформаційного поля полягає, зокрема, і в тому, що лідерами громадської думки у нас часто просувають людей, які не володіють знаннями, мало в чому розбираються, проте із розумним виглядом можуть повторювати кілька абзаців про вільний ринок, розпродаж землі і надр, прихватизацію ще не вкраденого, гендерні цінності, прости Господи. І при цьому таким свіжоспеченим лідерам громадської думки ліпитимуть образ патріотів через їхнє фокусування на очевидному ворогу – путінській росії. Проте очевидний ворог не є єдиним. «Сліпота» щодо решти ворогів українців, крім путіна, є дуже цікавим «симптомом». В багатьох випадках – високооплачуваним.
Уже чимало придворної та прикоритної свити попередили про величезну важкість наступної зими. Політтехнологічно це читається як перекладання відповідальності із влади на звичайних людей. Ми вас попередили. Той, хто тоне, сам себе мусить рятувати.
Те, що до зими ще 4 місяці, – нічого не означає. І те, що у нас бракує антибалістики, – ніяк не пов’язано із відсутністю державних програм. Хоча українські технології є, але не реалізовані. Так само, як майбутня важка зима ніяк не пов’язана із тим, що на виробництво високоефективних державних «Нептунів» і «Сапсанів» виділено мізер, порівняно із штілерманською «Фламінго». Перелік можна продовжувати дуже довго.
Багато українців наступну зиму не переживуть. Кількість живих українських пенсіонерів знижується щороку, і це вже давно виглядає як добре продумана стратегія. Ким продумана і ким реалізовується – думайте.
Міністерство юстиції оприлюднило статистику смертності і народжуваності за 2025 рік.
Дані свідчать про подальше критичне зменшення народжуваності та високий рівень смертності на підконтрольних Україні територіях. Згідно зі звітом, протягом 2025 року в Україні народилося 168 778 дітей, тоді як померло 485 296 осіб. Кількість смертей у 2,87 рази перевищує кількість народжень, а природне скорочення населення за рік становить мінус 316 518 осіб. Для порівняння, у 2024 році народилося 176 679 українців, а померло 495 090 осіб. Відповідно співвідношення смертей до народжень становило близько 2,8. 2025 рік демонструє ще глибшу демографічну катастрофу.
Причому в статистику Мін’юсту, найімовірніше, не потрапили вбиті українські воїни.
Якщо до вищезазначеного додати страшну кількість українців, особливо молоді, яка виїхала в Європу – матимете більш повну картину геноциду українського народу.
На землю без народу прийдуть народи без землі. А для того, щоб українці, коли прийдуть до тями, не змогли навести лад, всілякі «еллочки» на державних посадах вже розповідають про потребу у 10 мільйонах мігрантів! Вдумайтеся, нас в Україні зараз заледве більше 20 мільйонів!
За абсолютно випадковим збігом обставин, Зеленський жодного разу не скликав РНБО, не видавав указів, не випускав державної стратегії для подолання демографічної катастрофи. Прем’єри, міністри, керівники демографічних та інших інститутів постійно отримують надвисокі премії за свою роботу.
Отже, або цієї проблеми не існує зовсім, або дії премійованих чиновників відповідають певній неоголошеній стратегії. Чи не так?
Мав можливість поспілкуватися із військовими експертами дуже високого рівня. За їхніми прогнозами, пік ескалації припаде орієнтовно на жовтень, і чітко спрогнозувати його результати – майже неможливо. Як і подальший перебіг.
До цього слід готуватися. Як і до дуже важкої зими.
Якщо наявні тенденції, зокрема і вищезазначені, триватимуть ще кілька років, то що буде з українським народом?
Бережіть себе, своїх близьких, українську кров, мову та культуру! Попри диявольські плани ворогів, я точно знаю, що ми – українці – ще матимемо вікно можливостей для наведення ладу в Україні та перемоги над ворогами. Знаю, зокрема і тому, що вірю.