Початок кінця «вільного ринку» або чому Трамп обкладає весь світ митом

Дональд Трамп оголосив про запровадження масштабних митних тарифів, зокрема і проти торговельних партнерів Сполучених Штатів, назвавши «Днем визволення» Америки день виходу відповідного указу.

Безумовно, це стало найважливішою світовою новиною минулого тижня, адже фактично йдеться про кінець цілої економічної епохи. Без перебільшення.

Глава Білого дому підписав указ про введення мінімального 10-відсоткового тарифу на майже всі товари, що надходять до США. Крім того, він запровадив вищі мита для країн із найбільшим торговельним дефіцитом у відносинах зі Сполученими Штатами. Сам президент назвав цей крок «декларацією економічної незалежності» та заявив, що США «більше не можуть продовжувати політику односторонньої економічної капітуляції».

Згідно з планом Трампа, вводиться мінімальний 10-відсотковий тариф на весь імпорт до США, а також додаткові мита для 60 країн з найбільшими торговельними дисбалансами:

• Китай – 34%

• Європейський Союз – 20%

• Японія – 24%

У 2024 році торговельний дефіцит США досяг рекордного рівня – 1,2 трильйона доларів, що означає, що країна імпортувала товарів більше, ніж експортувала.

І попри те, що цей показник не враховує деяких інших аспектів економічної взаємодії США з партнерами, він є найбільш показовим.

До прикладу, США мають значний профіцит у сфері послуг: минулого року їхній експорт становив 1,1 трильйона доларів – це найвищий показник за всю історію. Але не сфера послуг є основою економіки, а виробництво високої доданої вартості. Без якого жодна сфера послуг не зможе утворитись та функціонувати.

Дефіцит торгового балансу частково компенсується експортом капіталу та фінансовими операціями, які забезпечують позитивне сальдо у міжнародних розрахунках, проте знову ж таки – це все в більшості випадків не має стосунку до реального сектору економіки. 

Окрім того, після впровадження високих митних платежів Трамп також оголосив надзвичайний стан в економіці країни, заявивши про «жорстоке поводження» з боку іноземних держав, які нібито отримують вигоду від доступу до американського ринку, водночас встановлюючи торговельні бар’єри для американських товарів. Про це йдеться у відповідній заяві Білого дому.

Без перебільшення, цей крок Трампа є початком кінця панування в економічній теорії так званого «вільного ринку». Попри те, що в публічному дискурсі, зокрема українському, так званий «вільний ринок» став ледь не священною коровою, насправді глибокі незаангажовані світові економісти висміювали ці гіпотези весь час. А одні із найвідоміших економістів попереднього століття – Шумпетер та Кейнс – просто б насміхались із адептів цього глобалістичного «карго культу».

Перш ніж перейти до пояснень, чому це саме так, хочу навести кілька реакцій лідерів держав та провідних ЗМІ на введення мит Трампом.

Заголовки у медіа:

• «Усі запам’ятають той день, коли Трамп розпочав тотальну торговельну війну» – CNN;

• Трамп «перевернув десятиліття торговельної політики США» – The Guardian;

• «Різкий поворот до протекціонізму, від якого Сполучені Штати відмовилися майже століття тому» – The Washington Post;

• «Трамп намагається перебудувати світовий економічний порядок за допомогою шквалу тарифів на імпортні товари, які, як він стверджує, відродять виробництво в США та принесуть дохід» – New York Times

• Мита Трампа можуть покласти край еріглобалізації – WSJ;

• «Трамп повертає торговельну політику Америки в ХІХ століття» – The Economist;

• «Оголошені Трампом мита “є повною катастрофою”» – Spiegel з посиланням на реакцію європейських політиків.

Президент Швейцарії Карін Келлер-Зуттер заявила, що уряд країни взяв до відома рішення США про запровадження 31-відсоткового мита на швейцарські товари. У соціальній мережі X вона наголосила, що Федеральна рада найближчим часом визначить подальші кроки, керуючись довгостроковими економічними інтересами країни, а також принципами міжнародного права та вільної торгівлі.

Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні висловила занепокоєння у зв’язку із введенням Дональдом Трампом 20% мит на імпорт товарів з ЄС, назвавши це «неправильним», попередивши у соцмережах, що мита не принесуть користі нікому, натомість підірвуть усталений союз США та ЄС.

«Ми зробимо все можливе, щоб досягти угоди зі Сполученими Штатами, щоб запобігти торговій війні, яка неминуче послабить Захід на користь інших глобальних гравців», – цитує її Financial Times. 

США є найбільшим експортним ринком Італії після Німеччини, і очікується, що мита стануть важким ударом для італійських виробників в усіх галузях: починаючи від делікатесів і закінчуючи капітальним обладнанням. 

Італія на чолі із Мелоні є найближчою з-поміж лідерів ЄС до нинішньої адміністрації Білого дому. Решта держав відреагували більш жорстко.

«Ми вже завершуємо перший пакет контрзаходів у відповідь на мита на (європейську – ред.) сталь. І зараз ми готуємося до подальших контрзаходів, щоб захистити наші інтереси та бізнес, якщо перемовини зазнають невдачі. Ми також будемо уважно стежити за тим, які непрямі наслідки можуть мати ці мита», – сказала очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Голова Європейської ради Антоніу Кошта зі свого боку заявив, що оголошені президентом США Дональдом Трампом мита – це «велика економічна помилка». 

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що уряд протистоятиме анонсованим тарифам президента США Дональда Трампа і надасть підтримку постраждалим працівникам.

Офіційний Пекін закликає Вашингтон негайно скасувати свої останні мита. В іншому випадку Китай пообіцяв вжити контрзаходів для захисту власних інтересів.

«Китай рішуче виступає проти цього і вживатиме контрзаходів для захисту своїх прав та інтересів», – повідомляє Міністерство торгівлі Китаю.

У відомстві зазначили, що США ігнорують баланс інтересів, досягнутий на багатосторонніх торговельних переговорах багато років, і той факт, що вони вже давно отримують значну вигоду від міжнародної торгівлі. У Китаї також попередили, що в торговельній війні «не буде переможців», а Міністерство торгівлі КНР заявило, що тарифи США «ґрунтуються на суб’єктивних і односторонніх оцінках»

Проте «баланс інтересів» формувався на певній основі після Другої світової війни. Коли ми говоримо про ту основу, то мусимо враховувати те, що долар США став світовою валютою, саме США володіли найбільшою обробною промисловістю повоєнного періоду – реальним сектором виробництва, у якому формувалась висока додана вартість. Надавши допомогу повоєнній Європі у вигляді плану Маршала, США (та суб’єкти із США) стали прямими та непрямими акціонерами (через кредитування) у відповідних виробництвах. Фактично в повоєнний період США стали наддержавою. І навіть попри наявність срср та «холодної війни», лідерство та гегемонія Америки не ставилась під сумнів. 

Після розвалу срср, який Френсіс Фукуяма назвав «кінцем історії», здавалось, що умовний колективний Захід на чолі із США здобув остаточну перемогу. Зокрема і економічну. Але це не так. 

Якщо глянути на рівень життя американців, їхню реальну купівельну спроможність, баланси економічних міжнародних сил тощо – ситуація для США суттєво погіршилась. І це попри те, що весь світ користується доларом США, який друкує ФРС – Федеральна Резервна Система. 

Чому так відбулось? Тому що справжня економіка має дуже мало спільного із так званим «вільним ринком». Теорія Девіда Рікардо, згодом розвинута Адамом Смітом, була досить примітивним спрощенням, відірваним від реальності та спрямованим на експорт. Власне всі економічні теорії можна поділити на дві групи: «для себе» та «на експорт». І так звана вільна торгівля є вигідною для економіки держави лише при досягненні певного рівня розвитку та за певних економіко-політичних обставин. На експорт йдуть ті теорії, які роблять із потенційних суперників та конкурентів так звані «бананові республіки» – сировинні придатки більш розвинених економік.

Норвезький економіст Ерік Райнерт в своїй книзі «Чому багаті країни забагатіли…» чітко вказує на те, що неможливо знайти жодних джерел, які б конкретно розповідали, як та чи інша країна досягала економічного успіху. Проте аналіз економічних шляхів різних держав вказує на кілька споріднених ознак в усіх багатих держав – формування максимального виробництва високої доданої вартості (зокрема за допомогою політики національного протекціонізму) та прагнення дорівнятись до лідерів того часу.

Навіть США кінця ХІХ та початку ХХ століття йшли саме цим шляхом, прагнучи дорівнятись до тогочасного лідера – Британської імперії. 

Завданням масштабних мит Трампа є повернення та відновлення максимально великого виробництва високої доданої вартості на території США. Насправді в цьому нема нічого нового. Проте те, що було очевидним ще якихось 50-150 років тому, зараз викликає здивування в необізнаного читача чи глядача новин. Люди все більше використовують комп’ютери та ґаджети, але все менше читають книги. Тому людьми стало легше маніпулювати. 

І якщо говорити про аналіз в різних світових ЗМІ, то саме The Washington Post висловилось найточніше, назвавши це «різким поворотом до протекціонізму, від якого Сполучені Штати відмовилися майже століття тому». Проте в цьому є і певна доля лукавства, адже насправді США ніколи не відмовлялись від протекціонізму, просто самі форми протекціонізму почали мати інший характер. Здебільшого – прихований. Та й захищатись почали не національні інтереси, а глобалістичні. 

Але це було раніше. З того часу змінилась навіть сама природа грошей, які перестали бути виключно засобом обміну. Якщо раніше ціна товару була грошовим еквівалентом його вартості, то зараз вже самі гроші стали товаром. 

У цьому контексті цікаво згадати досвід Шарля де Голля, який в повоєнний період зайшов у протистояння із впливовими в США групами. Проте це тема окремого дослідження. 

Світ лихоманить вже давно. Ми стрімко входимо в зону турбулентності. Вже 10 років тому швейцарські математики порахували, що кількість грошей на планеті – і готівкових, і віртуальних, – принаймні в 10 разів перевищувала загальну вартість всіх товарів. Зараз кількість грошей стала ще набагато більшою. Тому інфляція є очевидним очікуваним явищем. 

Джозеф Стігліц, лауреат премії, що є аналогом Нобелівської премії з економіки, в книзі «Ціна нерівності» глибоко досліджував першопричини фінансової кризи в 2008-09 роках. Тут варто згадати, що свого часу Стігліц був головою групи економічних радників президента США Білла Клінтона. 

Роздутий фінансовий сектор, зокрема за допомогою похідних фінансових активів, відсутність забезпечення грошей, відхід від прогресивної системи оподаткування – на його думку, були причинами кризи. Окрім цього, видатний економіст в цій книзі дійшов до висновку, що якщо не буде змінена економічна політика, то неминуче повинна відбутись економічна катастрофа, порівняно із якою криза 2008-09 років буде здаватись «легким вітерцем на фоні урагану». В часи роботи Стігліца в Білому домі боргові зобов’язання США не досягали 4 трильйонів доларів, а зараз становлять 34 трильйони! Воістину споживацтво, породжене лихварством, веде людство у прірву!

Геополітичні гравці, розуміючи вищенаведені тенденції, але зрідка озвучуючи їх публічно, прагнуть максимально підготуватись до майбутніх потрясінь. Що для цього потрібно? 

1. Сильна економіка із потужним реальним сектором – джерелом високої доданої вартості.

2. Безпека, яка містить у собі сферу оборони та забезпечення їжею, питною водою, медикаментами тощо. Військово-промисловий комплекс, до речі, є водночас і частиною сфери оборони, і джерелом високої доданої вартості. Частина винаходів, якими ми користуємось щоденно, походить саме із ВПК – до прикладу, мікрохвильова піч, пульт до телевізора чи навіть мобільний телефон.

3. Максимальна трансформація готівкових та віртуальних грошей в реальні ресурси – землю, надра, воду, системи виробництва. Те, що матиме найвищу цінність для людини, без чого людина не зможе вижити.

Римський Клуб ще в кінці 2017 року в своїй доповіді «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети» прогнозував неминучу боротьбу народів за життєві ресурси. Так би мовити, не кажіть, що ми Вас не попереджали!

Третій пункт можна сміливо ставити на перше місце, адже за певних обставин саме він буде визначальним навіть для збереження існування людини.

У сучасній споживацькій економіці природа найвищої доданої вартості дуже сильно пов’язана з інноваціями. Телефони, комп’ютери, авто, зокрема електромобілі, авіа- та космічні польоти тощо. 

Введені Трампом мита мають на меті повернути в США максимальне виробництво високої доданої вартості, створити передумови, в яких реалізація найсучасніших інновацій (зокрема пов’язаних із штучним інтелектом) буде мати найбільш сприятливі умови в США. При цьому отримавши максимальний контроль над землею та надрами в різних куточках світу, що є необхідним як для забезпечення життя (продовольча безпека), так і для створення умов організації і розвитку виробництва високої доданої вартості. 

І в цей же час зелені мародери проголосували за розпродаж української землі і надр. Один гектар найкращої в світі землі (принаймні була такою в 1991 році) продається за ціною 1 айфона! Заради справедливості мушу згадати, що за це рішення, окрім «слуг Зеленського», голосували також служки Порошенка із «Європейської солідарності» та прислужники Пінчука із соросячого «Голосу», очолюваного тоді Вакарчуком. 

Нічого особистого, лише бізнес. Дії Трампа на міжнародній арені є максимально сильними, в певних моментах – хижацькими. І ще невідомо, яку протидію вони викличуть. 

До прикладу, фондові ринки США відреагували на рішення Трампа різким падінням основних біржових індексів. Інвестори, які очікували пом’якшення торговельної політики, сприйняли запровадження мит як ризик для економічного зростання та глобальної торгівлі.

Серед негативних наслідків, які стануть протидією митам Трампа можуть стати:

- зростання цін для американського споживача та компаній – імпорт стане дорожчим;

- частина бізнесу зазнає додаткових витрат, що може вплинути на корпоративні доходи;

 - глобальна торговельна війна.

Частина економічних експертів як один із негативів також називають гальмування розвитку світової економіки. Проте я в цьому з ними незгідний. Для початку потрібно зрозуміти, що таке «розвиток економіки» та яким він повинен бути. 

До прикладу, нескінченне роздування ВВП під впливом лихварства внаслідок збільшення грошової маси – розвиток чи деградація? Куди ці тенденції нас приведуть? І наскільки довго можуть вести, бодай теоретично?

А от наслідки глобальної торговельної війни можуть бути дуже непередбачуваними, проте для українського народу це могло б стати колосальним шансом, але тільки за певних обставин: зокрема, наведення ладу всередині України, збереження та раціонального використання нашого національного багатства (включно із рідкісноземельними металами). 

Проте якщо ми, українці, категорично не можемо прийняти певних тез Дональда Трампа і його команди щодо війни московії проти нас, то у випадку впровадження мит логіка дій Трампа є досить зрозумілою. Брехлива теорія «вільного ринку» відживає останні часи. А в буремних подіях, що будуть відбуватись наступні десятиліття, виживуть лише сильні народи. Сила Народу породжується його організованістю. І навіть держава є вищою формою організації народу. Українці, чи зможемо ми організуватись?!