Україна Майбутнього: погляд молоді

Якою могла б бути відроджена Україна, можна обговорювати. Можна також роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. 

Слухаючи політиків-популістів, Україна буде такою, що кращої годі й уявити, але якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, чекати доведеться чогось, м’яко кажучи, нехорошого. 

Чекати. Ми всі занадто звикли, що все трапиться само собою, без докладання жодних зусиль для кращого. Мріючи і говорячи про прекрасне життя в Європі, самі ж не можемо донести поліетиленову обгортку до смітника, не платимо податки, зате з великим задоволенням даємо хабарі, якими б вони не були за розміром, аби лиш відчепилися. На жаль, це наші сьогоденні реалії. Більшість мріє дістатися до влади лише з одним наміром: збагатитися для власної вигоди. За великим рахунком, крадемо самі ж у себе. 

Як би це банально не звучало, але все залежить тільки від нас, і тільки від нас.  

Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім українцям і скільки зусиль готові докласти, щоб всенародне благо стало дійсністю. Ключове тут «докласти ВЛАСНИХ зусиль», щобвідучувати свою вагомість, якусь значущість, це все, до чого прагне кожна людина. Пізнавши це, вона не буде байдужою до всього, що відбувається, а буде задіяна. Не менш важливо бути підготовленим до цих змін та чогось нового, бо навіть прекрасний проект з великими можливостями може зійти нанівець, що говорить про його не своєчасність. 

На жаль, люди за своєю природою, без свідомого докладання зусиль усвідомлено жити,  не цінують в повному обсязі того, що їм дістається, можна сказати, просто так. Розглянути, наприклад, якусь банальну незначну ситуацію: придбали курс (неважливо з чого), вже з більшою ймовірністю людина його пройде, тому що вклала свій ресурс. Ба це принесе більший результат, тому що об’єкт був підготовлений, якщо вже придбав цей навчальний курс. Таких прикладів сотні, і як же ж все-таки вони впливають на життя всіх і всюди. 

 На щастя, я змінила за своє ще недовге життя декілька навчальних закладів. Спочатку я навчалася в звичайних сільських українських школах. Замріяна, з великими амбіціями, очікуючи так багато від життя. Мене цікавило абсолютно все: від фінансової грамотності, політики, новин світу до природи, анатомії людини, духовності, психології та взаємодії з іншими. Але куди я потрапила? В стандартне приміщення, призначене наче для здобуття освіти. Хоча слово education в давні часи мало первинне значення «реалізація». Реалізація, взаємодія (до того ж успішна) з людьми та наповнення власного життя різними благами шляхом виконання якихось дій. А що ж відбувається в наших закладах освіти? На виході ми отримуємо багаж інформації, а не знань, яку не розуміємо, як застосувати на практиці. До того ж, вже маючи насаджені межі, які не дають поглянути на світ ширше. Але це все я зрозуміла значно пізніше, коли перейшла в ліцей, який побудував місцевий меценат Михайло Весельський. Це дуже змінило моє життя і, власне, всіх, хто там навчався і працював. Це був особливий проект. Головною і основною відмінністю був підхід. Абсолютно інший, незвичний для більшості людей, до чого вони були дещо не готові, як далі стало видно. Головна мета полягала в тому, щоб освітянська команда ліцею випустила ОСОБИСТОСТЕЙ — повноцінних, здорових, щасливих, здатних реалізуватися та творити у подальшому житті. Але, прийшовши на все готове, більшість, м’яко кажучи, швидко втратили почуття цінності та усвідомлення того, скільки можливостей може принести це місце. Метою стало створення суб’єктів, а не об’єктів. 

Як стверджував Юло Вооглайд, освіченість — фактор прогресу та функція культури. Всі ці прогреси впливають на країну, на націю в цілому, а вона відповідно на ці процеси. Тому недаремно було згадано про школи, саме на них та сім’ях формується майбутнє. «Потрібно дуже уважно стежити за процесом розвитку дитини. Школяр повинен вирости громадянином, а бути громадянином — риса, над якою потрібно працювати».

Слушними до цієї теми є і розмисли Любомира Гузара: «Кожний громадянин повинен старатися якнайкраще виконувати свої завдання. При цьому слід пам’ятати, що кожний із нас також неповторний і має особливі таланти: те, що може зробити одна особа, не зробить за неї ніхто інший».

Отже, якщо людина не виконає свого життєвого завдання, не зробить того, що тільки вона може зробити, то це завдання буде не виконаним взагалі. Цю думку прекрасно сформулював наш мислитель Іван Франко: «Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт». 

На майбутнє країни впливають багато факторів, як освітній, економічний, духовний, так і низка інших. Кожен із них потребує окремого поглиблення. Все потребує вдосконалення. 

А Україна буде такою, якою ми її побудуємо, яка матиме свідомих громадян-ОСОБИСТОСТЕЙ по-своєму унікальних.

Від редакції: думки, наведені у статті, належать юній учениці — представниці покоління України Майбутнього.