Мар’яна Гладій та її «Ярка»: з Чикаго – до Вашингтона
Є історії, які треба знати. Є книги, які треба прочитати. Адже вони повертають нас до витоків чогось важливого. Адже вони допомагають зрозуміти те, що відбувалося і що відбувається. Адже вони формують наше розуміння дійсності, наші погляди у завтрашній день і своє місце у ньому.
Прикладів таких історій і такої літератури можна навести багато. І надзвичайно приємно, що до авторів, які беруться за часом важкі, але такі важливі теми, належить молода українська письменниця Мар’яна Гладій, родом з Тернополя, яка живе і працює в Чикаго. Її першою літературною «дитиною» стала книга «Ярка», яку авторка презентувала чиказькому українськомовному читачеві більше року тому. Історія знайшла добрий відгук у читацьких серцях, адже йдеться у ній про одну зі сторінок російсько-української війни – про історію азовців, про їхню відчайдушну боротьбу, про їхній полон, про те, що таких людей (інколи здається – з надможливостями) ворог боїться навіть у їхньому беззахисному стані, адже при обміні полоненими про азовців ідеться в останню чергу або ж не йдеться взагалі. Але, разом з тим, «Ярка» (пестливо-зменшувальне ім’я героїні) – це ще й зворушлива книга про любов. На долі головних героїв – Ярини та Святослава – авторка показала і жахи війни, і силу людського духу. Вона об’єднала двох молодих людей щирим почуттям кохання – того світлого і глибокого почуття, з яким трагізм війни особливо дисонує.
Отже, про «Ярку» читачі Чикаго дізналися ще торік. А зовсім нещодавно ця історія рушила у творчу мандрівку: Мар’яна Гладій та її «Ярка» (друге, оновлене видання) побували у Вашингтоні. Там презентація книги відбулася в затишному українському центрі «Toloka» – назва наче засвідчує те, що збираються тут гарні люди, які допомагають одне одному, які підтримують одні одних.
Передусім говорили про «Ярку» – про кохання, про незламність українського народу, про почуття, які не піддаються страху чи сумніву, про силу, яка не має фізичних меж… Аудиторія «Толоки» стала під час цієї розмови єдиним українським серцем. У першому ряду сиділа жінка, яка стискала в руках синьо-жовтий прапор, її очі блищали слізьми, але на устах була світла усмішка віри і надії… Поряд молодий чоловік, який уважно слухав авторку книги, реагував на почуте так, ніби кожне слово було звернене саме до нього… Подібне можна сказати про кожного, хто прийшов. Коли ж зачитувалися уривки із книги, то в залі панувала тиша, яка має вагу. І це було не просто мовчання, це була присутність!
Авторка книги відверто ділилася власними емоціями: «Ця книга – не лишень про війну, не лишень про втрати і про героїзм. Вона про людей, які знайшли одне одного у той час, коли кожен день міг стати останнім… Усі ми живемо сьогодні тим, що відбувається на нашій рідній землі. Ми захоплюємося історіями боротьби та сили її захисників. Ми пам'ятаємо звитягу та стійкість оборонців Маріуполя. Ми пам’ятаємо все. Бо надто дорогу ціну платимо за мирний день України…»
А далі розмова вийшла за межі презентованої «Ярки», адже Мар’яна Гладій розповіла і про два інші свої творчі набутки – про книги «Журавка» (важка тема Голодомору) та «Спадок» (історична сага, вишита на канві українського родоводу, про спадок любові, краси і боротьби). Глядачі почули також зацікавлену розповідь своєї гості про життя української діаспори в Чикаго. Пані Мар'яна поділилася відеосюжетами та чудовими світлинами, які доповнюють її книги, розповіла про талановиту подругу Роксолану Прокопів – відому у Чикаго колекціонерку етноодягу з усіх регіонів України, яка створює неймовірні образи, фіксуючи їх у відео- та фотороботах, а також є засновницею власного бренду «Спадок». Розповіла Мар'яна Гладій громаді Вашингтона і про активну молодь Чикаго, яка охоче долучається до всіляких творчих проектів, які є благодійними і які працюють на допомогу Україні, її захисникам, працюють для наближення мирної днини на благословенній українській землі.
Цей вечір у Вашингтоні був не просто літературною подією. Він перетворився на простір єднання, де культура стала голосом народу, а книга – надзвичайно важливим духовним мостом між континентами і між людьми. Він засвідчив: у залі не було випадкових слухачів. Кожен із присутніх віддався спілкуванню і роздумам, надихнувся почутим і утвердився в переконанні: Україна вистоїть! А це означає, що «Ярка» Мар’яни Гладій залишила по собі щось більше, ніж просто враження. Вона залишила відчуття, що навіть у найтемніші часи світло людського серця здатне прорости крізь будь-яку темряву. Віримо.