Кантата «Сім Слів Христа» стала спільною молитвою
У неділю, 29 березня, у соборі святих Володимира і Ольги відбувся особливий духовний концерт – виконання кантати «Сім Слів Христа» на музику Мирона Дацка та слова отця-василіянина Василя Мендруня. Захід організував Український Інститут Модерного Мистецтва спільно з хором «Glorious» та камерним оркестром під керівництвом диригента Богдани Чепіль.
Авторка цих рядків мала велику честь відкрити концерт, сердечно привітавши гостей і завершивши своє слово зверненням до присутніх: «Нехай цей концерт подарує нам момент спокою, тиші, спільної молитви та духовного оновлення. Слухайте. Відчувайте. Моліться разом з нами».
До слова, Український Інститут Модерного Мистецтва понад пів століття плекає українську культуру і мистецтво в серці Чикаго, зберігаючи та передаючи її світові. Наприкінці 2025 року хор «Glorious» офіційно став частиною УІММ, органічно влившись у цю місію. Заснований у Чикаго, хор об'єднує співаків української діаспори, які своїм мистецтвом зберігають і передають духовну та культурну спадщину українського народу. Разом із камерним оркестром хор продовжує нести красу української музики до сердець слухачів. І нинішній концерт був свідченням цього.
За диригентським пультом стояла Богдана Чепіль, яка родом з України. Під її керівництвом хор і оркестр справді злилися воєдино, а кожен звук і навіть кожна пауза були сповнені змісту й душевної віддачі. Мистецтво стало живим мостом між двома берегами – між Україною, яка бореться, і українською громадою в діаспорі, яка молиться і підтримує.
Кантата «Сім Слів Христа» – це глибокий духовний твір, натхненний останніми словами Ісуса на хресті, які століттями надихають віруючих на молитву та внутрішнє очищення. Виконана напередодні Великодня – свята Воскресіння і перемоги світла над темрявою – кантата набула особливого резонансу. У час, коли Україна переживає одні з найважчих сторінок своєї історії, слова про страждання, прощення і надію звучали не лише як богословська медитація, а й як молитва за живих і полеглих, за мир і відродження.
Особливою честю для всіх присутніх стала участь у мистецькому проекті отця Павла Дроздяка, пароха катедри святого Миколая. Між частинами кантати він урочисто зачитував останні слова Христа українською мовою – зі щирим почуттям і тихою внутрішньою силою, що знаходила відгук у кожному серці. Його голос ніс у собі не лише богословський зміст євангельських слів, а й живу молитву – щиру, людську, сповнену болю і віри.
Коли пролунало: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Мт 27:46), у соборі запанувала глибока тиша. Чимало слухачів не стримували сліз. Ці слова, вимовлені з такою душевною глибиною рідною мовою в час війни та народного страждання, набули особливого, пронизливого звучання – ніби сама Україна промовляла крізь них до Бога. А музика і слово торкнулися найглибших куточків людських сердець.
Атмосфера в соборі була особлива. Присутні сиділи в зосередженій тиші не як звичайна концертна публіка, а як громада в молитві. Краса собору, тепло свічок і звуки музики створювали відчуття, що межа між земним і небесним на мить стала невидимою. Музика вела слухачів крізь роздуми про страждання, прощення, любов і надію – від темряви до світла та відродження. Кожен співак і кожен музикант вкладали у свій виступ не лише голос, не лише виконавську майстерність, але й душу, передаючи всю силу надзвичайної духовної спадщини.
Виконання кантати українською мовою надало концерту виразного духовного та національного виміру. Рідна мова єднала присутніх із їхнім корінням, культурою і вірою, нагадуючи, що навіть у найтемніші часи українська душа зберігає здатність молитися, творити і надіятися. Водночас музика є тим універсальним засобом, який єднає серця незалежно від походження чи мови.
Концерт мав і практичний вимір солідарності: під час заходу було зібрано 4 800 доларів пожертв на підтримку Збройних Сил України. Цей жест органічно поєднав духовне з громадянським – молитву з дією, мистецтво з відповідальністю. Коли музика стихла, серця присутніх залишилися сповненими не лише красою почутого, а й усвідомленням спільної причетності до чогось більшого і важливішого.
По завершенні концерту отець Роман Артимович висловив сердечну вдячність усім виконавцям та організаторам за цей духовно високий і духовно багатий захід.
Цей концерт став черговим свідченням того, що українська культура живе, звучить і надихає навіть у найскладніші часи. І поки є такі місця, як Український Інститут Модерного Мистецтва, такі таланти, як учасники хору «Glorious» та камерного оркестру і їхній керівник Богдана Чепіль, поки є такі серця, як у всіх, хто зібрався в соборі святих Володимира і Ольги, доти українська духовна спадщина житиме і звучатиме для всього світу.
Фото Петра Ковтуна
Про автора: Мотря Мельник – президент Українського Інституту Модерного Мистецтва, Чикаго.