Марафонська битва

Ця легендарна битва відбулася 28 вересня 490 року до нашої ери. Її значення для історії того часу було величезне. Адже грецька армія завдала в ній поразки майже десятикратно переважаючій армії Перської Імперії. Це було схоже на атомний вибух тих часів, адже перси до цієї битви завжди перемагали.

Перська держава об’єднувала в цей час усю Малу і Передню Азії, Єгипет, Іранське нагіря, вона була першою великою імперією тих часів і її прагнення підкорити собі Балканську Грецію було зумовлене непомірними апетитами. Тому тим більша хвала героїчним грекам, які зуміли відбити цей натиск на свою територію. Маленька Греція відбила напад величезної Перської Імперії. Схожий героїзм зараз відбувається в Україні, яка відбиває посягання на свої території з боку величезної росії, прагнення якої зовсім не відрізняється від прагнення Персії тих часів.

Приводом до битви стало те, що у 500 до н. е. мешканці малоазійського грецького (іонійського) міста Мілета (яке було в той час підкорене персами) підняли повстання проти перського панування. Афіняни, які підбурювали мілетян до цього, спочатку надали їм допомогу своїм флотом, але у критичний момент покинули повсталих на самих себе. Повстання було придушене. Згодом цар Дарій I вирішив покарати афінян за допомогу Мілету. Морський похід, який призвів до Марафонської битви, був запланований як каральна акція проти Афін, а також міста Еретрія на острові Евбея, яке теж допомагало повстанцям. Попередня спроба покарати греків (493 р. до н. е.) завершилася невдачею через бурю, яка розкидала кораблі, що перевозили перське військо, та розтрощила їх об скелі.

Перське військо відплило з Малої Азії на 600 трієрах, що дозволяє припустити його максимальну кількість у 100 тисяч чоловік, що характерно кінноти було мало і вона так і не взяла участі в бою, бо не встигла висадитися з кораблів. Грецька армія нараховувала в собі 10 тисяч гоплітів із Афін і ще 1 тисячу союзних афінянам платейців.

Перські піхотинці за озброєнням поділялися на списоносців (причому довгих списів вони не мали), лучників, пращників та метальників дротиків. Кожний мав при поясі короткий меч чи кинджал.

Грецьке військо у Марафонській битві складалося майже виключно із важкоозброєних піхотинців — гоплітів. Ані лучників, ані кінноти при них не було. Гопліт носив металеві (мідні) лати і шолом та мав великий овальної форми дерев’яний щит-гоплон. Його зброя складалася з довгого важкого списа та меча. До бою гопліти шикувалися у фалангу. Щільний стрій латників з довгими списами був майже нездоланним для легкої піхоти.

Армія грецьких міст складалася виключно з їхніх громадян, які замолоду проходили 2 роки військової служби і які озброювались за власний кошт, це, до речі, вважалося в цій державі почесним обов’язком.

Імперія Ахеменідів мала регулярну армію, але для великих походів широко практикувалася примусова мобілізація мирного населення, як у власне Персії, так і в підкорених країнах. Такі вояки були погано озброєні і погано навчені.

Це не нагадує вам деякі перипетії українсько-російського протистояння?

Власного флоту Персія не мала, тому цар зобо’язав усі приморські міста підкорених країн прислати для перевезення війська свої кораблі з екіпажами. Найкращими мореплавцями на Середземному морі вважалися фінікійці.  

Командувачами персів у цьому поході були Датіс та Артаферн. Керував походом колишній афінський тиран Гіппій, він жадав помститися афінянами і повернути собі владу. Перський флот рухався від острова до острова, руйнуючи міста і забираючи в рабство мешканців. Останнім на їхньому шляху до Аттики був острів Евбея, на якому перси після кількаденної облоги захопили та геть знищили місто Еретрію. З Евбеї перський флот переправився до Аттики, де найближчим зручним для висадки місцем була Марафонська бухта, до якої примикала невелика долина.

До тієї ж долини прийшло з Афін грецьке військо. Головне командування належало полемарху Каллімаху, серед командування був також стратег Мільтіад. Перси вишикувались з боку бухти, греки ж в одній з бічних, їхні фланги були захищені двома висотами.

Щоб убезпечити себе з флангів, греки розтягнули фалангу на всю ширину долини, водночас не маючи достатньої кількості гоплітів, змушені були вишикувати в центрі менше шеренг, ніж зазвичай. Каллімах командував правим крилом, у центрі розташовувався Мільтіад. На краю ліворуч стояли платейці. Центр перської армії складали перси та саки — найкраща частина перського війська.

Бій розпочався з того, що несподівано для персів, фаланга атакувала їх бігом. На обох флангах афіняни та платейці потіснили супротивника та змусили його до втечі, але в центрі перевага була на боці персів і саків, які зуміли навіть прорвати фалангу. Проте переможні афінські фланги, замість переслідування втікачів, перешикувалися проти тих персів, що продовжували бій у центрі, оточили їх та повністю знищили. Після цього греки знову перешикувалися та кинулися до берега, де перські вояки, вже не думаючи чинити опір, сідали на кораблі та відпливали. Грекам вдалося захопити кілька кораблів, що не встигли відплисти, та перебити іще частину перського війська. Бій тривав цілий день.

Афіняни втратили загиблими 192 громадяни, серед яких опинився полемарх Каллімах. Втрати персів оцінюються в 6400 воїнів.

Перський флот попрямував від Марафонської долини до Афін, навкруги Аттики, огинаючи мис Суніон. Перси сподівалися дістатися туди раніше за піших гоплітів, але афіняни випередили їх. Побачивши з кораблів, що афінське військо вже чекає на них, перські воєначальники не наважилися висадитися на берег. Перський флот залишив Грецію.

Згідно з легендою, яка виникла в пізніші часи, грецький скорохід Фідіппід пробіг відстань від Марафона до Афін, яка складала 42 кілометри 195 метрів, зробив оголошення про перемогу, після чого впав і помер. У 1896 році в честь цієї події запроваджена так звана марафонська дистанція на олімпійських іграх.

А який висновок можемо з цієї події зробити ми? Далеко не завжди кількість перемагає якість і справедлива боротьба за свою незалежність часто увінчується успіхом.