Фізики vs Лірики: про один цікавий дискурс

У 1959 році Чарлз Персі Сноу (англійський державний діяч, науковець, письменник; пам’ятаєте його детектив «Смерть під вітрилом»?) прочитав лекцію «Дві культури та наукова революція», в якій говорив про розрив між вченими та інтелектуалами, технічною та гуманітарною інтелігенцією, що стало причиною широкої та тривалої суспільної дискусії про «фізиків і ліриків», яка триває і досі. 

Текст цієї лекції, опублікований того ж року окремою брошурою «The Two Cultures and the Scientific Revolution» (в 2008 році «Таймс» включив «Дві культури та наукову революцію» до свого списку ста книг, що найбільше вплинули на західний суспільний дискурс з часів Другої світової війни).

Сноу стверджував, що між традиційною європейською гуманітарною культурою та новою «науковою культурою» (народженою науково-технічним прогресом), існує катастрофічний розрив, який зростає з кожним роком. 

Це протистояння, на думку Сноу, може призвести до загибелі культури як такої. 

Тож у чому ж різниця між цими «двома культурами»? 

1. Відмінності у стилі мислення. 

У «фізиків» – «структуровані мізки». Потрібні знання розкладені «по поличках», і майже завжди зрозуміло, що і для чого може стати в нагоді. Це чисті прагматичні раціоналісти. Вони однозначно формулюють результати свого мислення. 

У «ліриків» мислення нагадує море. Багато їхніх знань «незрозуміло для чого», але саме це незрозуміле народжує витвори мистецтва, чудові образи, літературні знахідки, гуманітарні відкриття. Це – інтуїтивісти. Вони не завжди можуть і часто не хочуть однозначно формулювати те, про що думають.

2. Відмінності в оцінці того, яке знання вважати за необхідне. 

Для «фізиків» потрібними є знання, корисні для їхньої наукової діяльності. Всі інші не вважаються необхідними. 

«Лірикам» же необхідні цікаві знання, знання – «заради знання», знання – «заради краси мислення». 

3. Відмінності щодо оцінки реальності. 

Для «фізиків» такі оцінки однозначні – чи це оцінка фізичної, чи культурної, чи політичної ситуації. Це походить з парадигмальності природничого знання – завжди є однозначне судження про предмет того чи іншого. І цю наукову однозначність «фізики» переносять на суспільні та культурні ситуації. 

«Лірики» мають більшу м’якість та гнучкість мислення – їм цікаві різні версії того, що відбувається. 

Так розрізняючись між собою, представники цих «двох культур» просто не розуміють один одного. 

«Фізик» вважає, що будь-яке гуманітарне знання він може освоїти майже миттєво. І що гуманітарій говорить «ні про що», думає про усілякі нісенітниці і не може вирішити жодного завдання. 

А «лірик» вважає, що природознавці навішують на все ярлики; розкладають по поличках те, що на поличках ніяк не вміщається, і тим самим сильно спрощують реальність. 

То як тут бути? 

Можливо, справжній інтелектуал XXI століття – це той, хто вміє мислити як фізик і відчувати як лірик. Той, хто бачить формулу в поезії і поезію в формулі. Бо культура – це не вибір між логікою і інтуїцією. Це взаємозв’язок між ними.

Адже сьогодні, коли світ стає дедалі складнішим, нам потрібні не просто фахівці. Нам потрібні мислителі, здатні бачити багатовимірно. Ті, хто не боїться поєднувати точність з інтуїцією, а логіку з емоцією.

P.S. В межах цього дискурсу провідні вчені та мислителі діляться своїми думками на сайті Edge Foundation. У 1995 році на цю тему вийшла цікава книга Джона Брокмана «Третя культура: за межами наукової революції» (The Third Culture: Beyond the Scientific Revolution).