«Вишиванка»: з танцювальними візерунками побували ми у Канаді

Школа танцю «Вишиванка», яка вже багато років працює при парафії святого Йосифа Обручника, особливого представлення у Чикаго не потребує. Адже вихованці школи, яких навчають прекрасному мистецтву українського танцю її незмінні керівники Павло та Оксана Федьківи, є учасниками практично усіх фестивалів, концертів, різноманітних творчих зустрічей, що відбуваються і власне у Чикаго, і в навколишніх містечках. Глядачі завжди теплими, щирими оплесками зустрічають на сцені кожну із восьми груп – від найменшеньких танцюристів-початківців й аж до найстарших, красивих, з гордою поставою, з відпрацьованою майстерністю, з грайливим сяйвом в очах, з непідробним українським гонором юнаків і дівчат, які з перших же кроків і рухів заворожують кожного, хто бачить їхні виступи.

Приємно зазначити, що свою самобутню і безсумнівно красиву творчість «Вишиванка» презентувала вже й за межами Чикаго – в Огайо, Флориді, Канаді, в Італії та в Україні, вражаючи глядачів мовою танцю, енергетикою танцю, його глибинним змістом. Й ось зовсім нещодавно відбулася їхня ще одна закордонна поїздка: зі своїми танцювальними візерунками «Вишиванка» знову побувала у Канаді. Своїми враженнями про творчу мандрівку колективу ми і хочемо сьогодні поділитися із читачами газети «Сурма».

Цього літа Веґревіль, що в самому серці Альберти, вкотре зібрав українців та всіх шанувальників культури на щорічний Vegreville Pysanka Festival – вже 52-й за ліком. Свято тривало з 4 до 6 липня. Це було три дні барвистого занурення у традиції, ремесла та музику українського народу.

Фестиваль традиційно проходить у перші вихідні липня, і з моменту заснування у 1973 році перетворився на символ української присутності в Канаді. А місто Веґревіль, розташоване приблизно за 130 км на схід від Едмонтона, вважається одним із центрів української культури в провінції Альберта.

Найвідомішою візитівкою міста є Веґревільська писанка – друга за величиною монументальна скульптура писанки (перша, найбільша, розташована в Коломиї на Івано-Франківщині). Її встановили ще у 1970-х роках як символ миру та вдячності королівській канадській кінній поліції. Автором проекту став син емігрантів із Буковини Павло Цимбалюк. Висота монумента – понад 20 метрів. Яйце обертається на штоку, вказуючи напрямок вiтру. Писанку розташували у Веґревілі не випадково: близько 40 відсотків населення міста має українське коріння. Отож саме тут щорічно, починаючи з 1973 року, на початку липня відбувається фестиваль «Писанка», де всесторонньо представлена українська народна культура.

Як і завжди, три дні святкування й цьогоріч вдалося наповнити різноманітними заходами. Це були ярмарок, майстер-класи, виступи українських танцювальних гуртів, це було багато музики, пісень, традицій, багато захоплення, позитивних емоцій, багато любові, багато України. Цікаво, що більшість учасників танцювальних колективів та гуртів, які виступали на фестивалі, є канадцями з українськими походженням у четвертому поколінні: вихідцями з України були ще їхні прабабусі та прадідусі. Більшість із цих молодих людей уже не розмовляють українською, але вони всім серцем підтримують Україну і демонструють свою любов до України через танець. Кожна хореографічна композиція через рухи, через костюми, через зміст показувала той чи інший регіон, для якого цей танець характерний. 

Фестивальні дні були поділені на дві частини: перша – концертна програма, друга – забава. Нам було надзвичайно приємно, що відкриття першого фестивального дня надали саме школі танцю «Вишиванка»: ансамбль «Вишиванка» вийшов на сцену із композицією «Привіт». І закривали концертну програму дня, вважаючи це за велику честь, також наші танцюристи своїм неперевершеним «Гопаком». А на завершення вечора молодь – кілька тисяч – півтори години танцювала коломийку під супровід двох музичних гуртів. Це була неймовірна забава, на якій учасники фестивалю мали змогу познайомитися одні з одними, обмінятися враженнями і просто чудово провести незабутній час. Здавалось би, три фестивальні дні – це для спілкування багато, але, повірте, тут панувала така атмосфера, що не хотілося розлучатись…

Після фестивалю вихованці нашої школи поїхали на екскурсію цікавими місцями Едмонтона – до музею Українського села Ukrainian Cultural Heritage Village, а також до Fort Edmonton park та West Edmonton mall. Потім ми вирушили милуватися надзвичайними краєвидами гір та гірських озер, мальовничими містами Banff та Jasper, які є відомими туристичними центрами в Канадських Скелястих горах. 

Вражень – не передати. Емоцій – не виміряти. Це була та поїздка, яка гуртує, яка надихає, яка збагачує внутрішній світ людини. Про це завжди люблять говорити керівники школи танцю «Вишиванка», наголошуючи своїм вихованцям: ви – не просто учасники колективу, ви повинні бути родиною – гарною, щирою, сповненою любові українською родиною. І ми, батьки, сердечно вдячні Павлу та Оксані Федьківим за їхню велику натхненну працю, за навчання і виховання наших дітей, за велику школу не просто танцю, але й школу життя.

Нових тобі танцювальних візерунків, нових успіхів, нових концертів і мандрівок, наша улюблена, наша неймовірно красива і талановита «Вишиванка».

Про автора: Марія Михалевич –
вчителька Школи українознавства імені митрополита
Андрея Шептицького при парафії
церкви святого Йосифа Обручника,
голова батьківського комітету
 школи танцю «Вишиванка».