«Сурма» в гостях у Protez Foundation у Києві

Газета «Сурма» завітала в гості до центру благодійного фонду Protez Foundation у Києві. Тут панує неймовірна атмосфера: атмосфера сили, надії, позитиву й наполегливої праці. Тут зустрічаються ті, хто пройшов крізь біль і випробування, та ті, хто щодня допомагає відновлювати не лише фізичну форму, а й віру в себе. Це місце, де кожна усмішка – результат подоланої болі, кожен крок – маленька перемога, а кожен день – нова сторінка у великій історії людської стійкості. Атмосфера єднає всіх – і пацієнтів, і персонал, створюючи справжню спільноту, засновану на взаємоповазі, довірі та спільній меті.

Щойно потрапляєш у фоє, одразу занурюєшся в живу, пульсуючу енергію цього місця. Наприклад, відразу біля входу проходить імпровізований шаховий турнір – не просто гра, а символ стратегії, мислення, терпіння. Пацієнти змагаються між собою або з медичним персоналом, і ці поєдинки сповнені не лише азарту, а й доброзичливого гумору, що лунає на весь простір.

Поруч – хтось робить свої перші кроки на нових протезах, ще невпевнені, але сповнені рішучості. Хтось інший прийшов лише «підкрутити» – відрегулювати деталі, які допоможуть знову відчути стабільність і комфорт. Через прозорі скляні стіни видно майстерні, де створюються протези – зосереджена робота техніків схожа на ювелірну: точну, уважну, натхненну. Тут народжується надія, матеріалізована у форму і функцію.

Це місце живе. Тут не буває тиші – вона заповнена звуками кроків, сміху, розмов, іноді сліз – але завжди справжніх емоцій. У повітрі відчувається щось більше, ніж просто кисень – це дихання підтримки, довіри й спільної боротьби. Це місце, де народжується нова якість життя.

І серцем цього живого механізму є головний дует – пацієнт та реабілітолог. Вони рухаються разом – один крок назустріч, один рух до мети. Тут немає поділу на сильних і слабких, тут усі – партнери в русі вперед. Вони надихають одне одного, бо знають: кожна здобута можливість – це результат спільної віри, праці й невтомної жаги до повноцінного життя.

Наразі у Protez Foundation понад 2,5 тисячі заявок на протезування. За словами медичного директора Іллі, наразі вдалося налагодити автономну ампутацію нижче коліна – ці кейси виконуються повністю в Україні. 

У Києві Protez Foundation вирізняється своїм сервісним центром, коли військові з протезами заїжджають на огляд та обслуговування. Особливо всі хочуть потрапити сюди, коли присутній співзасновник, сертифікований протезист-ортезист та головний лікар Яків Градинар – тоді команда виходить працювати й у вихідні, аби всі охочі могли потрапити на прийом. Зокрема, йдеться про військових з протезами, які повернулися на фронт і їм терміново потрібно на консультацію або обслуговування.

«Ми постійно навчаємося, постійно відкриті – все змінюється динамічно», – наголошує пан Яків.

Команда постійно навчається, розширюється спеціалістами: ерготерапевтами, фізичними терапевтами. Перший поверх спеціалізується на нижніх кінцівках, другий – на верхніх. 

Найголовніша ідея Protez Foundation – відкритість. Як нам розповіли під час візиту, в радянські часи ампутантів соромилися, приховували і вивозили подалі від очей, натомість Наполеон відкрив госпіталь для ветеранів у центрі Парижа. Так і центр Protez Foundation у Києві розташований у самому серці столиці – на Хрещатику: з панорамними вікнами на головну вулицю. Адже всі мають бачити, розуміти, усвідомлювати наслідки війни. Хлопці з ампутаціями не мають ховатися. 

Те саме стосується і лабораторій з виготовлення протезів: вони прозорі та відкриті, весь процес на видноті. Консультація організовується у відкритому просторі, всі можуть бути її свідками – щирість та відкритість.

Така ж у пана Якова і думка щодо знань: Protez Foundation відкритий до співпраці з іншими протезними центрами, готовий до обміну різними досвідами.

Protez Foundation – це унікальне явище з різних боків, й особливо важливо, що їхнє кредо про відкритість прослідковується абсолютно в усьому. Під час візиту мала приємність познайомитися з Даниїлом – менеджером з комунікацій у фонді, який у 2021 році, за два місяці до повномасштабного вторгнення підписав контракт і став військовослужбовцем. Він родом з Бахмута, де й отримав поранення. За рік Даниїл подав заявку на протезування до Protez Foundation: її швидко погодили й уже незабаром він вирушив до Міннеаполіса, Міннесота, де розташований найперший центр Protez Foundation. Після повернення в Україну повернувся на службу, в ППО – прослужив ще близько півтора року. Згодом подумав, що потрібен більше як приклад та підтримка – так життєвий шлях привів його у Protez Foundation вже у ролі співробітника. 

«Я більше розумію наших військових, знаю, на які теми можна поспілкуватися, на які не варто. Як пожартувати і як не треба – це важливо. 

Наприклад, не можна починати спілкування з військовим з ампутацією зі слів “як це сталося?”. Це можна запитати, якщо у вас вже налагоджена комунікація, коли ви знайшли спільну мову й військовий іде на контакт. Знайомство краще розпочати формально, з представлення, банально – запропонувати кави», – розповів Даниїл.

Коли виходиш із центру Protez Foundation, в серці лишається не сум чи жаль, а глибока шана й вдячність, наповненість силами. Бо тут твориться не просто протезування – тут щодня відбувається відродження. Відродження гідності, впевненості, жаги до життя. У стінах цього центру біль трансформується у нові сили, а втрата – у шанс почати все знову. Це місце, де ампутація не ставить крапку, а лиш розділову кому – і за нею починається нова глава людської стійкості.

Тут немає байдужих – лише ті, хто йде вперед, хто підтримує поруч, хто вкладає в кожен рух, в кожен протез, в кожну консультацію часточку свого серця. Військові не залишаються сам на сам зі своїми випробуваннями. Вони повертаються до життя з підтримкою таких самих, як і вони самі – людей, які розуміють з напівслова, з погляду, з мовчання.

Відкритість – головний нерв цього простору. Тут нічого не ховають – ні процес, ні людей, ні емоції. Навпаки – показують обличчя правди: попри всі випробування українці не здаються. І саме тому панорамні вікна центру виходять на Хрещатик, щоб кожен перехожий бачив: ось вони, герої, ось ціна свободи, ось приклад незламності.

Protez Foundation – це набагато більше, ніж реабілітація. Це живий символ нової України, яка вчиться жити з ранами, але не дозволяє цим ранам зруйнувати душу. Це доказ того, що підтримка, взаємоповага й віра одне в одного здатні робити дива. І кожна усмішка, кожен новий крок, кожен жарт, який з’являється після сліз, – це вже перемога. Перемога людяності. Тож і ви, шановні читачі, долучайтеся до зборів благодійного фонду, коли маєте змогу: кожна гривня, долар чи євро – це шанс на нове життя. 

Післямова

Інтерв’ю зі співзасновником та головним лікарем Protez Foundation Яковом Градинарем чекайте в наступних випусках газети «Сурма». Не пропустіть!

Фото Діани Царук та Protez Foundation