Мучить мене це і не покидає
Історія з корсунським гайдамакою Сергієм Русіновим, який при спробі затримання за наведенням російського агента, путінського сокола депутата Віталія Сторожа, вбив чотирьох правоохоронців і загинув сам, – це вже вирок.
Проти Найкращого українського громадянина, людини найвищої якості (учасник Революції Гідності, учасник російсько-української війни під час фази АТО та під час повномасштабки) хтось посилає озброєних правоохоронців.
Замість того, щоб поставити російську агентуру на місце і розуміння, що ветеран – це найбільш ціннісний громадянин, наші силові структури, суди, прокурори і далі виконують вказівки російської агентури.
А її на Черкащині хоч мітлою мети. Тут і люди з мережі ексмера Олійника (нинішнього втікача в москві), і уманського Вадіка Каліснічєнка. І депутатів Бобових. І орли Тулуба.
Але загалом допис не про це.
Вести війну проти своїх ветеранів держава не зможе. Це не 14 рік, коли ветеранів масово кидали по тюрмах, а проросійських агентів, які призводили до цього, робили жертвами. Тепер так не буде.
Спроба поліцейських показати силу перед ветераном, фізичне насилля чи моральне приниження неодмінно наштовхнеться на ефект чергового Рембо. Вже наштовхнулось.
Завезуть у відділок. Збіжаться побратими і рознесуть відділок. Приїде спецназ вгамовувати побратимів, підтягнуться вже сотні і рознесуть на друзки поліції, прокуратури і суди.
Не буде висновків. Горітимуть міністерства.
Це не заклик. Це прогнозована об'єктивна реальність. І жодне інфернальне зло на кшталт Авакова вже не зможе так легко чинити наругу над ветеранами.
Українці покозачилися. Ми тепер справжня влада. Озброєний народ.
Вірю, що похорон українського Героя Сергія Русінова перетвориться на маніфестацію рішучості нації.
І у влади є єдиний вихід. Путінський посіпака Віталій Сторожук має вже вчора сидіти в СІЗО за державну зраду. Суддя який виніс ухвалу теж. Поліцейський керівник, який послав на ветерана спецназ теж. І тоді можна буде говорити, що влада почула. Зреагувала. Хоч щось зрозуміла.
Чи в неї є принаймні інстинкт самовиживання. А ні, то покозачення і те, що «през шаблю маєм право» ніхто не скасовував.
У повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» запорозький козак повинен братися за шаблю в трьох випадках:
1. Коли знущаються з православної віри.
2. Коли бусурмени або поляки чинять беззаконня проти християн.
3. Коли польські урядники не поважають старшину і стоять перед нею, не знімаючи шапок. То козаки знімають з урядника шапку разом з головою.
Ну що, панове козаки! Виклик, який кинуто всім нам, має бути належно прийнято…
Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті