Василь Чебаник: у пам’ять про Людину, яка повернула автентичність українському письму
13 березня Національна академія мистецтв України повідомила скорботну новину: на 92 році життя відійшов у засвіти український художник-графік, майстер каліграфії, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, професор Василь Чебаник. Пан Василь є автором абеткової графіки «Рутенія», яка нараховує понад 60 шрифтів, один із яких прикрашає палітурку церемоніального примірника «Конституції України», на якому президенти складають присягу під час інавгурації. Власне, сам примірник церемоніальної Конституції також створив Чебаник. У пам’ять про видатного митця пропонуємо цей матеріал.
Василь Чебаник народився 5 серпня 1933 року в селі Клішківці, що на Буковині. Дитинство та юність припали на складні роки, зокрема Другої світової війни та повоєнний період, що позначилося на світогляді та характері митця. Вже з ранніх років він проявляв інтерес до мистецтва, особливо до малювання та каліграфії.
У 1963 році він закінчив Київський державний художній інститут (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де навчався у майстерні книжкової графіки під керівництвом В. Касіяна. Після завершення навчання розпочав викладацьку діяльність у рідному інституті, обіймаючи посади асистента, викладача, старшого викладача, доцента та професора кафедри графіки. У 1972–1975 роках обіймав посаду декана факультетів живопису, графіки та скульптури. Так, Василь Якович займався викладацькою діяльністю понад 50 років: у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві він виховав цілу плеяду талановитих українських графіків та дизайнерів. Його учні продовжують традицію розвитку українського шрифтового мистецтва.
Його викладацька діяльність ґрунтувалася на глибокому вивченні історії шрифту, а також практичному застосуванні знань у сучасному дизайні. Він закликав молодих художників вивчати давні форми кирилиці та використовувати їх у нових графічних рішеннях.
Але це буде потім. А захопився майбутній метр справою свого життя в часи навчання, запалившись пристрастю до книжкової графіки та типографіки. Вплив на формування митця мали українські традиції рукописного письма, зокрема стародавні кириличні шрифти, які відображали історію і дух нації.
Василь Чебаник розпочав свою професійну діяльність у сфері книжкової графіки. Він працював над оформленням численних видань, створюючи ілюстрації та розробляючи шрифти для книжкових обкладинок. Вже тоді був помітний стиль молодого митця, адже його роботи вирізнялися тонким відчуттям композиції, глибоким розумінням української типографічної традиції, водночас використанням модерних та експериментальних підходів до форми літер. Серед видань, оформлених Чебаником, багато творів українських класиків, наприклад: «Камінний господар» і «Досвітні вогні» Лесі Українки (1965); серія листівок-портретів «Класики української літератури» (1966); «П’єси» О. Корнійчука (1969); серія видань «Перлини світової лірики»; «Собор паризької Богоматері» В. Гюґо (1976); «Нічні роздуми старого майстра» М. Бажана (1976); «Голосіївська осінь» М. Рильського (1985); «Так ніхто не кохав» В. Сосюри (1987); «Дорога болю» В. Стуса (1990); «Десь на дні мого серця» П. Тичини (1991); ювілейні події, присвячені Леонардо да Вінчі, Рафаелю, О. Довженку, Лесі Українці тощо.
Та роботою всього життя, що стала знаковою для всієї України, є його концептуальний проект «Графіка української мови», над яким він почав роботу ще в 1970-х роках. Цей проект був спробою повернути автентичність українському шрифту, відійшовши від радянської стандартизації, яка нав’язала кирилиці одноманітність. Чебаник запропонував шрифт, що базується на давніх традиціях українського письма, поєднуючи їх із сучасними графічними тенденціями.
Основні принципи концепції «Графіка української мови»:
• відродження унікальних українських літер (наприклад, форми літер «Г», «Є», «Ї» та «Я»);
• використання характерних плавних і динамічних ліній, що відображають естетику українського письма;
• повернення історичних форм літер, які використовувалися в давньокиївських рукописах і гравюрах;
• відхід від уніфікованої російсько-радянської кирилиці, що знищувала національну ідентичність.
Розроблений Чебаником шрифт став альтернативою стандартній кирилиці і сприяв відродженню української графічної культури.
«Україна як самостійна держава повинна мати всі атрибути суверенності. Передусім – свою мову, а мова має відображатися у відповідній графічній формі», – наголошував Василь Якович.
Проект «Рутенія» – ще один важливий напрям у творчості митця. Це спроба адаптувати українське письмо до сучасних технологічних умов, зробивши його придатним для широкого використання у друці та цифрових носіях. З огляду на мистецький спадок, залишений нам Василем Чебаником, справи його життя були результативними.
Диплом премії ім. Шевченка. Літерація, оформлення, орнамент Василя Чебаника, 2000-ні рр., Київ
Окремо хотілося б згадати про інтролігації, себто шкіряне палітурництво, адже паном Василем було створено кілька сотень шкіряних палітурок до різноманітних книг, альбомів, дипломів; футлярів, скриньок для збереження цінних речей. Майстер ніколи не підраховував, скільки його творів розійшлося Україною і світом. Офіційні особи, зокрема президент України, замовляли художнику речі, що були презентовані представникам інших держав. Це створює деякі труднощі у дослідженні доробку В. Чебаника, оскільки багато його визначних творів немає можливості побачити в оригіналі. Поштовхом до початку практичної роботи над створенням ручної індивідуальної оправи було замовлення оформити «Хвальну книгу» Університету «Києво-Могилянська академія». В цій книзі вписуються імена приватних осіб і назви організацій, що причетні до розвитку та піднесення академії.
Повертаючись до Конституції: перша Конституція була виконана В. Чебаником на замовлення президента України на початку 1990-х рр., призначалася для роботи і повинна була прикрашати робочий стіл першої особи держави. «Конституція України» – ексклюзивний (церемоніальний) примірник, на котрому складають Присягу Президенти України (з 2005 р.). Зберігається у Верховній Раді України з 2002 року.
Серед ексклюзивних виробів є, наприклад, скринька для зберігання символічного подарунка-сувеніра із зображенням кораблів, присвяченого ювілейним роковинам відкриття Америки. Подарована Біллу Клінтону (2000 р.); також скринька для зберігання мозаїки із зображенням Еразма Ротердамського, що була подарунком Гельмуту Колю.
Попри поважний вік, Василь Чебаник продовжував плідно працювати, досліджуючи українське письмо та впроваджуючи його в сучасний дизайн. Його діяльність має не лише мистецьке, а й культурне та національне значення, а його ідеї та шрифти стають дедалі популярнішими.
За свою працю Василь Чебаник отримав численні нагороди і відзнаки, зокрема звання Заслуженого діяча мистецтв України. 10 листопада 2021 року відбулася презентації нової книжки Василя Чебаника «Графіка української мови», що стало підсумком двадцятирічної роботи художника. У книжці представлено зразки нових шрифтів (45 гарнітур) та наведено приклади їхнього використання у різних сферах друкарської справи. Шість оцифрованих шрифтів Василь Чебаник надав для безплатного використання усіма охочими.
Його роботи вплинули на багатьох українських художників, дизайнерів, видавців та каліграфів, сприяли популяризації української шрифтової традиції в сучасному мистецтві.
Василь Чебаник – це не просто художник чи дизайнер, а борець за українську графічну ідентичність. Його праця стала важливим кроком у відродженні української культури, поверненні її унікальних шрифтових традицій та формуванні нового покоління. Його творчість нагадує, що навіть у світі технологій і цифрових медіа важливо зберігати історичні традиції та культурну самобутність. Втрата митця такого калібру – важка, але з такою спадщиною, яку залишив Василь Якович, пам’ять про нього житиме вічно – в українській культурі, в українському слові.