Феномен Таврійського розпису

Хто одного разу відкриє для себе Миколаївщину – збагатить душу довіку. Річка Бог (Південний Буг). Скіфські кургани ледве не на кожному кілометрі. Виноградники і вина. Особливі чари Ольвії. Унікальний Дім Бахтових. Трикратський ліс. Актовський каньйон. Всіх див не перерахувати. А ще – такий унікум як Таврійський розпис. Особливий орнамент, яким мазальниці у давнину розписували оселі. Яким він був та ким і як відроджується? Про це наша розповідь.
ЛИБІДЬ ТА ЛЕБЕДІ
Пресвітла Либідь Миколаївщини. Так називають художницю, письменницю, тележурналістку Євгенію Бондаренко, яка, живучи у зросійщеному Миколаєві, все життя плекала українські цінності. Дуже любила малювати лебедів, яких господині здавна зображували на будинках Причорномор’я й Прилимання як обереги.
Мисткиня настільки глибоко дослідила народні традиції Північного Причорномор’я, що заново відкрила особливий мистецький феномен – Таврійський розпис. Не лише для Миколаївщини, а й для всієї України. У підсумку – видала книгу «Стежки до лиману», де розповіла про символи, теми й легенди «Таврійки».
Коли подвижниця пішла у вічність, справу підхопили спершу методистки миколаївських дитсадків Олена Бороздіна й Арина Яковлєва, а згодом – викладачка Куцурубської школи мистецтв Любов Паранюк
Прикметно, що Любов Паранюк народилася у Косівському районі на Івано-Франківщині, але родина переїхала на Миколаївщину, тож долею і душею приросла до села Куцуруб Очаківського району. А вже Таврійський розпис як візитівка Миколаївщини став справою життя Любові Паранюк. Їздила особисто на Кінбурнську косу, де зустрілась з місцевою мазальницею Марією Книгою, яка залишалась єдиним носієм традиції Таврійського розпису. До речі, онука Марії Книги Анна Жосс стала ученицею Любові Паранюк.
На основ легенд і бувальщин Любов Паранюк створила календар у стилі Таврійського розпису. Приміром, місяць грудень прикрашає Святий Миколай, позаяк на Кінбурні побутувала легенда, що якось до берега прибило човен, де сидів дідусь, накритий вітрилом, який залишився і творив добро людям.
КОЛІР СИВОГО ТУМАНУ
– З дитинства я закохана в цей край – наше Причорномор’я, – зізнається нині вже художниця культурно-мистецької асоціації «Арт-спокуса» Любов Паранюк. – Росла на лимані, у цій глині жовтій. Родина – творча: бабуся і мама вишивали. Я бачила усі символи і знаки різних країв України. І запитувала сама себе: а де чорноморські символи-знаки? Коли підросла – навчалася у художній школі, де були дуже гарні викладачі. Моя вчителька Оксана Миколаївна Єфимова пояснила, що раніше на території України майже у кожному селі побутував власний розпис, тому що кожному хотілося прикрасити своє житло. То були не просто малюнки, а закодована інформація, що передавалося поколіннями наших пращурів. Знаки і символи, які ми нині трохи втратили.
Коли я навчалася в університеті культури, наша викладачка Ліна Григорівна Черкесова подарувала мені книгу самодіяльної художниці Євгенії Бондаренко «Стежки до лиману». Авторка описувала забутий розпис, який знайшла на Кінбурні. Саме цей розпис вона назвала Таврійським. А головне – зібрала епос Миколаївського Причорномор’я та ілюструвала легенди. Я вирішила, що це прекрасно, і хочу цим займатися. Шукала все про Таврійський розпис. І знаходила.
– Чим відрізняється і чим унікальний Таврійський розпис?
– Основних елементів розпису – кілька, а вони сплітаються в крупніші. Ми виокремили основні шість мазочків Таврійського розпису. Найперший – це крапля. А ще – човник, хвилька, гачечок, ручки Берегині, матула. З простих елементів складаються складніші: човники, морські істоти (дельфінчики), кораблики, медузки.
У Таврійському розписі як ніде широко представлена морська тематика. У розписах жодного іншого регіону України немає такої кількості рибок, медуз, хвильок. Всього, що притаманне Миколаївщині. До того ж, кольорова гама – легка і повітряна. Її створили жінки-мазальниці (від слова мазати), які білили хати і наносили орнаменти. Здебільшого то було штампування і ще дописували пензликом. Використовували біле вапно і синьку, тим самим створюючи блакитні кольори. Тож і досі хатки на півдні України мають світло-блакитний колір. Колір сивого туману. І жовта глина використовувалася. Кольорова гама стримана, морська. Дуже свіжа і легка.
Але нічого з давнини до наших часів не дійшло. Власне, Таврійський розпис не був дуже розповсюдженим, бо не кожен міг собі дозволити запросити мазальницю, а лише заможні особи.
Тематичні напрямки Таврійського розпису закорінені в легенди, пов’язані з рибальством і виноградарством.
Матула – таврійська рибацька сітка, яку закидають у море зі сподіванням на успіх та прихильність долі. Символ долі, що поєднує рибака з нареченою.
Риба для рибалок є символом достатку.
Маячки і берегині. Здавна жінки стрічали своїх чоловіків на морі з піднятим факелом в руках, щоб чоловік бачив, де берег . З плином часу трансформувалися у жіночі постаті-маяки. А маячок перетворюється на гарну квітку – Розу вітрів: руки берегинь, які охоплюють усі сторони світу , в руках у них – вогники, а в середині – зірочка – домашнє вогнище, куди чоловіки мають повертатися. На моїй вишиванці є цей символ, який вишила моя мама. А в мене – троє діток – мої крила.
Тож полюбляли мазальниці з Кінбурна благородних блакитних журавликів – вісників дощу, і ластівочок та морські хвилі, човни з вітрилами. Часто над дверима та обабіч вікон малювали пару булих лебедів, які закривають крилами оселю й родину від лиха. Досі зрідка на хатах у причорноморських селах зустрічаються мальовані чайки, голуби, лебеді у поєднанні зі стилізованими солярними знаками.
Медузки ж – це символ зупинки часу. Тимчасовість…
ПОСТСКРИПТУМ: Здійснилася велика мрія Любові Паранюк: у Миколаєві відкрилася перша майстерня Таврійського розпису при громадській організації «Центр навчання й освіти дорослих “Південь”». Мета – відродження культурної спадщини Миколаївщини. Тут організовані навчальні курси з графічного дизайну, кулінарії, живопису, декору, шиття та гончарства з елементами Таврійського розпису для жителів області, гостей, для ветеранів і ветеранок, а також для дошкільнят.
Звісно ж, у майстрині є учні й послідовники. Тож Таврійський розпис набуває дедалі більшої популярності та стає все більш упізнаваним культурним, мистецьким і туристичним брендом Миколаївщини.
Плекаймо, досліджуймо прадавні культурні скарби України. То – невичерпна криниця Української ідентичності.
Cвітлини авторки та з відкритих джерел
