Інтервʼю з військовослужбовцем: росія застосовує небезпечні хімічні речовини – ми передаємо докази в Гаагу

Віталій – старший сержант батальйону РХБ розвідки 704 полку РХБ захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України. Добровільно прийшов у військо у 2014 році захищати Україну від агресії росії. Пішов не за грошима, а тому, що відчув таку потребу, зрозумів, що так правильно вчинити. Підписав контракт. Брав участь в антитерористичній операції з 2014 до 2017 року. Потім звільнився через особисті причини. Повернувся у 2019 році. Зараз на посаді головного сержанта.

– Розкажи про свій бойовий досвід.

– Ми спочатку виконували завдання на сході нашої країни із супроводу інженерних військ. Далі працювали на Донецькій фільтрувальній станції, в районі Авдіївки. Там тоді проходила лінія зіткнення. На станції були великі запаси хлору, тож у випадку потрапляння туди снаряду хлор міг спричинити серйозні наслідки. Ми там стояли тоді із 72-ю окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців, потім з 25-ю окремою повітрянодесантною Січеславською бригадою. Працювали безпосередньо на позиціях. Робили відповідні заміри, доповідали командуванню про стан ситуації. Прецедентів, на щастя, не було. Пізніше підрозділи хімічної розвідки були прикомандировані до 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, допомагали в інженерному обладнанні взводних опорних пунктів. 2021 року працювали з 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою, коли відкривали КПВВ «Щастя».

– У чому полягає робота груп хімічної розвідки на лінії зіткнення?

– Завданням хімічної розвідки є виявлення отруйних речовин. Визначення концентрації, якщо можливо, типу речовини, меж ділянок забруднення. Ставляться спеціальні знаки, щоб військові підрозділи, які йтимуть за нами, не потрапили в зону ураження. Зараз під час повномасштабного вторгнення рф масово застосовує небезпечні хімічні речовини. Засоби доставлення хімічних речовин: хімічні гранати, снаряди, саморобні вибухові пристрої з хімічними речовинами. Газові або саморобні пристрої чіпляються на дрон. Він підлітає, робить скид, відбувається підрив, вивільняється отруйна речовина, яка вражає наших хлопців на позиціях.

– Які речовини використовує ворог?

– Найчастіше це хлорацетофенон. Багато різних речовин насправді застосовує ворог. Є часто випадки, що ми маркуємо просто як «невідома хімічна речовина». Без лабораторії в польових умовах неможливо достеменно визначити речовину. 

– Як виявляєте «хімію»?

– До повномасштабної війни, коли ще не було допомоги від країн-партнерів, ми користувалися старими радянськими приладами. Наприклад, ВПХР – це військовий прилад хімічної розвідки, який призначений для виявлення й визначення ступеня зараження отруйними й сильнодіючими отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки. Тепер же батальйон хімічної розвідки забезпечений новітніми приладами. 

Не треба ламати жодних трубок, як у ВПХР, на цих нових приладах працює електроніка, яка досить точно визначає хімічні речовини. Декілька кнопок, нічого важкого в користуванні, але треба мати теоретичну підготовку і добре розумітись на тому, що робиш. Також нам передали нові захисні костюми. Раніше ми використовували старі радянські ЗЗК (загальновійськовий захисний костюм). Нові ж костюми незрівнянно зручніші, їх легко надягати, в них комфортно працювати. Відповідно також застосовуємо і спеціальні дихальні системи. Раніше ти йдеш на розвідку у протигазі і ЗЗК, тепер же є спеціальні системи, в яких захист краще продуманий. Завдяки дихальній системі хімік-розвідник може спокійно працювати годину-півтори у забрудненому хімічними речовинами середовищі. Тобто різниця колосальна. Само собою хотілось би ще мати іншу техніку, наприклад є потреба в нових машинах хімічної розвідки. 

– Чого не вистачає під час роботи у зоні бойових дій?

– Є нагальна потреба у дронах, це відомо. Але відповідно нам завжди необхідні й засоби РЕБ, щоб ворожі дрони не заважали роботі підрозділів хімічної розвідки. Місяць тому я повернувся з ротації з Донецької області. Ми виїжджали працювати і було трохи неприємних ситуацій. У цій війні акцент змістився на безпілотники: скиди, ефпівішки, розвідувальні дрони, ударні дрони і тд. Тому засоби РЕБ критично важливі, бо дозволяють зберегти життя військовослужбовців.

– А що за робота була?

– Ми фіксували і відбирали проби як доказ того, що росія застосовує небезпечні хімічні речовини. Відповідно ці дані надалі будуть використані в Гаазі як докази у відповідному кримінальному провадженні щодо використання росією небезпечних хімічних речовин. Зафіксовані факти застосування заборонених хімічних речовин.

– Як застосовують зараз небезпечні хімічні речовини росіяни? По всій лінії фронту?

– Скиди з газами є поширеними практично по всій лінії фронту. Як вони працюють? Скидають газову гранату, потім запалювальний снаряд. Або ж скидають газ, наші виходять з бліндажа і їх починає крити артилерія. А відтак росіяни починають штурми. Наші «сусіди» ні в чому собі не відмовляють. Їм байдуже на правила ведення війни, на заборони, на Женевську конвенцію. Хімія застосовується комбіновано з запалювальними боєприпасами, гранатами. Один дрон підлетів, скинув два боєприпаси: хімічний боєприпас і звичайну гранату. Він ще не встиг відлетіти, на його місце прилітає другий дрон на скидання. Також зауважу, що саморобні запалювальні пристрої набули великого поширення.

– Які засоби захисту від хімічного ураження?

– Звичайний протигаз це найперший захист кожного військовослужбовця. Щоправда, обставини не завжди дозволяють його вчасно надягнути, тому час від часу є постраждалі від дії небезпечних хімічних речовин. Але протигаз – це надійний та перевірений метод. Зараз, щоправда, протигази застосовують новіші, вдосконалені. Але навіть радянські старі протигази попри свій вік надійно захищають. У роботі з хімічними речовинами треба дотримуватись заходів безпеки. Є певні правила. Навіть якщо хімічний боєприпас уже спрацював, на ньому все одно деякий час залишаються хімічні речовини.

– А який алгоритм дій? 


– Ми забираємо, обробляємо. Упаковуємо. Далі передаємо людям, які доставляють в лабораторію, де працюють фахівці, які засвідчують, що це отруйна речовина. Далі воно йде в Гаагу як доказ. Так само працювали й на стабілізаційних пунктах, привозили людей які були з інгаляційними отруєннями, які потрапили під ураження. Брали проби як доказ. Одяг в будь-якому випадку з пораненого знімається і утилізується. Військовослужбовець, який зазнав ураження хімічними речовинами, записується як поранений на стабпункті. Ми приїжджали, відбирали проби одягу, це також докази для Гааги. Складається протокол, де все фіксується: позиція, дата, дані військовослужбовця тощо. Вся можлива інформація. 

– А в період АТО і ООС застосовували хімічні речовини?

– Ні, принаймні я не зустрічав такого. Фактично почали застосовувати масово під час повномасштабного вторгнення. Вони зрештою не дотримувались Женевської конвенції ніколи. Навіть у поводженні з військовополоненими. Що роблять з нашими полоненими росіяни? Українці повертаються з полону покалічені, вихудлі, замучені, після тортур і катувань.

Читайте також: Не треба боятися – всього навчають у війську. Інтерв’ю з військовослужбовцем

– На Донбасі багато хімпідприємств. Принаймні було. Ворог намагається влаштовувати провокації з ударами по таких підприємствах? 

– По-перше, в нас є ППО. Вони стараються, звичайно, робити такі терористичні удари. Але переважно ті підприємства зупинені та вже не працюють. Або ж працюють, як, наприклад, фільтрувальні станції, що дезінфікують воду хлором. Ну як ти її зупиниш? Це не варіант взагалі. А якщо брати великі підприємства, то з початком повномасштабної вони припинили свою роботу. І стараються ту хімію, яка небезпечна для людей, забирати або вивозити. Це вирішують директори підприємств. 

– Як щодо навчань, доводилось брати участь?

– За кордоном я на навчаннях ще не був. А у нас багато де був на навчаннях. Зараз планую їхати за кордон: дві поїздки на професійне навчання з хімічної розвідки. Це спільні навчання з країнами-партнерами. Технологічно у них все розвинуте краще, вони на 100 кроків попереду були. Навіть якщо подивитись на ті прилади, якими нас забезпечили. Але тепер все потрохи змінюється. Фахівці-хіміки у країнах-партнерах навіть дечому вчаться у нас, бо ми маємо бойовий досвід. Звичайно, кожна країна має свої війська такого напряму, всюди своя специфіка і відповідне фінансування. Від цього багато залежить. 

Мене якось один знайомий спитав, у яких військах я служу? Почувши відповідь, сказав: «Краще б вам ніколи не довелося працювати по-серйозному». Чому так? Тому що хімічна і радіаційна зброя це дуже страшно. Якщо буде застосування ядерної чи хімічної зброї по великих містах, то наслідки будуть дуже сумні.

– А як це можливо технічно?

– Є авіаційні хімічні боєприпаси, зокрема вони є в росії. Застосування таких боєприпасів досі не було. І я надіюсь, не буде.

– А як працювати з наслідками?

– У нас є батальйони РХБ захисту. Крім того, до ліквідації наслідків будь-яких техногенних катастроф створені спеціальні підрозділи в ДСНС.

– З біологічною зброєю стикалися?

– Ні, і надіюсь, цього ніколи не станеться. Це, по-перше, дуже складне питання, по-друге, досі такою зброєю не користувалися. Колись була та історія з сибірською язвою і терористами. Надіюсь, у нас не буде таких випадків. 

– Як оцінюєш свою роботу в хімічній розвідці?


– Мені подобається. Я вже маю певний досвід: і бойовий, і у роботі з хімічними речовинами. Скажу так: навіть якби не було повномасштабки, я все одно був би тут. Я звик до роботи, специфіки, до навчань. А нюанси є у кожній роботі. Щось може подобатись, а щось ні, але ти маєш свою роботу робити. І старатися робити добре. Це мій обов’язок. Громадянський і військовий.

Я з 2014 року у військах РХБ захисту. В хімічній розвідці. І хоч спеціальної хімічної освіти не маю, але в процесі мене всього навчили. Отримав відповідні навички для роботи, які вдосконалюю постійно разом з військовослужбовцями нашого батальйону. 

– Робота подобається, але чекаєш на перемогу. Що думаєш про завершення війни?

– Я дуже надіюсь, що перемога буде чим швидше. Всі хочуть повернутися додому до своїх сімей. Хочеться, щоб був мир після нашої перемоги. Але з таким сусідом точно сказати нічого не можна. Якщо зараз війну заморозити, то потім воювати доведеться нашим дітям. А я не хочу, щоб мій син йшов воювати в майбутньому. Тож мусимо дотиснути. У війні немає нічого хорошого. Зовсім. Хороше у війні бачить лише той, хто її не бачив на власні очі. А кожен клаптик відвойованої землі нам дається дуже важко. Дуже дорогою ціною.

Читайте також: 7 днів народження у миротворчих місіях. Історія миротворця