Місто Морж: від квітів – до книжкових фестивалів
Трапляються періоди, коли в житті особливо важливими стають книги. Причому різні. Це може статися несподівано, а може – і логічно. Цьому приклад – заходи у Швейцарії, які хочеться порівняти з українськими.
Зокрема, старовинне місто Морж (Morges), кантон де Во (de Vaud). У Моржа давня й цікава історія. Він відомий не лише замком – Musée de château de Morges (де зараз музей на тему війни, артилерії тощо, але й про музику – зокрема присвячений і композитору Іґнаці Падеревському). А сам цей замок було побудовано в 1286 р. герцогом Луї Савойським (тепер у місті є його вулиця). Знаний Морж й іншими музеями, церквою, ательє, цікавими пам’ятниками, парками і розкішною набережною. Це – й численні постаті.
Наприклад, біля Моржа є комуна Толошнá (Tolochenaz), де увічнена пам’ять про чудову актрису Одрі Хепберн. Ви, звичайно, пам’ятаєте її за фільмами «Римські канікули», «Моя прекрасна леді», «Сніданок у Тіффані»… А в Толошна є металевий бюст Одрі Хепберн (на мою думку, прекрасна робота – особливо відтворено незвичайні очі цієї актриси), можна прочитати й на табличці, що знаменитість жила в цьому місці. (Узагалі її життя справді було пов’язане зі Швейцарією, в оскароносної зірки варто повчитися діяльності, активності, оптимізму). Помітно, що у Швейцарії так само, як і в Україні, дуже люблять її гру, миттєво та схвально реагують при імені Одрі, а також можна побачити, що ця постать – досі популярна: продаються листівки та інша продукція, де вона в різних ролях (у тому числі фото в газетах, журнальні випуски…). Але чим приваблює ця актриса? Її харизма – досі таємниця. Але відповідь може бути в тому, що ця жінка багато пережила, була інтелектуальною, змістовною, зберігала здоровий оптимізм і допомагала людям.
Зокрема, щороку тут відбуваються знамениті квіткові виставки: щовесни – тюльпани, а щоосені – жоржини. Це чарівне дійство, де можна побачити різні сорти квітів (і, звісно, різних кольорів), насолодитися пейзажами, прогулятись алеями, а також і послухати старовинну французьку музику на катеринці.
Але Морж відомий не лише завдяки квітковим виставкам. Зокрема, тут цінують книги. Нещодавно на березі озера Леман (le lac Léman, або Женевського озера) відбувся книжковий фестиваль – виставка-продаж. Цей захід – у програмі «Книга в доках» – або, у цьому контексті, «Книга на набережній» (“Livre sur les quais”). Виявляється, такі події – традиційні, коли відвідувачі спілкуються з авторами. Цього року фестиваль відзначив свій 15-річний ювілей!
Що ми знаємо про швейцарську літературу? Одразу згадується класика. Фрідріх Дюрренматт, Макс Фріш, Роберт Вальзер, Шарль Фердинанд Рамю… Але насправді їх набагато більше – і з пори Середньовіччя, і сучасних. Новітніх авторів навіть дуже багато, і такі літературні заходи допомагають більше дізнатися про книжковий процес, який відбувається тут і зараз.
Безперечно, неможливо було відвідати всі заходи у форматі фестивалю, але оповім найголовніше та найцікавіше для себе.
Ми бачимо юрби людей, які поспішають туди ж, де ми. Невдовзі бачимо книжковий фестиваль. Зустрічі з авторами, лекції, семінари та презентації – у різних місцях. У тому числі згаданому замку, а також – і просто неба, бібліотеці, різних культурних осередках і навіть у казино. Зустрічі відбувалися французькою та англійською мовами. Є оригінальні назви заходів – наприклад, літературний сніданок «Написання (письмо) – це острів» («L’écriture es une île»). На фестивалі присутні різні швейцарські, українські та інші видавництва.
Отже, набережна Моржа знаменита не лише пейзажем озера та гір, не лише деревами і квітами, а й тим, що тут можна побачити ятки і сцени, а також столики, плакати та взагалі багато різного – з книгами, альбомами, рекламою, програмами… Очі розбігаються, хочеться побачити все. Але ми спочатку прочитали програму, дізналися, де що відбувається, і вже свідомо побудували маршрут.
Помітно, що було дуже багато людей, які з’їхалися з різних кантонів. А також були й іноземці. За одним зі столиків продавці спілкувались англійською, оскільки на фестиваль приїхали й люди з інших країн.
Цього року співорганізатори фестивалю – письменниця Maylis de Kerangal і письменник Joseph Incardona – автори, відомі у швейцарському франкомовному просторі. За літературними відгуками, це справжні величини.
Девіз такого заходу: «Ми уславлюємо Швейцарію, багатство і різноманіття її літератури. Це – можливість привітати франкомовних, німецькомовних, із кантону Тичино, і ретороманських авторів – таких, як Pascale Kramer, Dominique Bourg, Marc Agron, Peter Stamm, Ariane Koch, Olimpia de Girolamo, Pedro Lenz, Fanny Desarzens».
А ось величезна біла ятка, на якій – табличка: «Les Dédicaces sur les quais». Тобто – «Автографи на набережній». Ми проходимо туди, де – безліч столів. За кожним – автори, які презентують свої твори. Це й серйозна література, і для дітей, і книги різного формату, різних жанрів… Стільки всього, чого мені не знали. Такі заходи – нагода поспілкуватися з письменниками, а не лише взяти в них автограф.
Висока література, казки і легенди різних країн і народів, комікси, аніме, пригоди, фантастика, мистецькі альбоми (наприклад, про Японію), журнали про видатних художників, детективи, література, присвячена екології, природі, спорту, здоров’ю, узагалі тілу, родинним проблемам… На виставці – не лише розважальна чи наукова література, а й присвячена сучасним подіям (у тому числі трагічним), різним проблемам, нон-фікшн. Стільки авторів, які дуже цікаві, а ми дізнаємося про них уперше.
Багато прози, але є й поезія – наприклад, видана торік антологія чотирма мовами Швейцарії, назва: «fil – filo – fil – faden: la poésie en quatre langues». Автор – Jachen Andry (премія – le Prix suisse de littérature 2023, тобто Швейцарська літературна премія за минулий рік), а перекладачка – Aline Delacrétaz.
З вибору літератури помітно, що цього року тяжіють до класики, відкриття культур різних народів, але й до нон-фікшн. У художній формі обігрується література факту – або деякі книги взагалі нагадують документальні чи публіцистичні. З одного боку, письменники пропонують і уяву, фантастичні або художньо переосмислені події, а з іншого – це явно не рожеві казки і не ескапізм. Це питання до сучасної реальності та відображення реальних фактів.
Стільки імен… Сюди запрошені не лише письменники, а й перекладачі з різних мов на французьку та інші. Це, наприклад, Boubacar Boris Diop, Pierre Deshusses, Walter Rosselli, Lucie Tardin, Camille Logoz і багато інших. З дитячих письменників тут, наприклад, були Christine Pompéï, Amélie Antoine, Pierre Alexis, Reto Crameri та інші. Фестиваль був відкритий й іншим мовам і культурам. Цінне те, що він присвячений художньому перекладу.
Ми бачимо, як до одного з письменників і перекладачів стоїть величезна черга. Узагалі в ятці безліч людей, увесь час заходять нові. А за цей час роздивляємось оформлення. Воно унікальне. Скажімо, зі стелі звисають… гігантські золоті метелики? Чи це птахи? Фігурні крила, прорізані наче мереживо. А по центру – сад із різними рослинами і мініатюрними деревами. Далі – металева скульптура, дещо в античному стилі. На перший погляд, вона прославляє спорт: юнак і дівчина, ніби в танці, напроти одне одного. Але вони передають одне одному… книгу. Причому не металеву, а справжню! Це креативно.
Цього разу на фестивалі була не лише франкомовна література. Я бачила багато перекладів із інших мов на французьку, а далі – сюрприз: столик, де українські інтелігенти презентували багато гарно виданих україномовних книг в оригіналах і перекладах. Це була і класика, від української до зарубіжної (наприклад, Август Стріндберґ), і сучасна література для дітей – на фантастичну, героїчну, історичну та іншу тематику, а ще – книги, доступно написані про екологію. Була і література великого формату, яка нагадувала альбоми та комікси. Отже – широкий вибір. Видавництва – різні, у тому числі «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Культурні діячі прагнуть поширювати нашу літературу.
На виставці звучали французька, англійська, українська та інші мови, і мені було приємно спілкуватися всіма цими мовами. А ще на фестивалі траплялася нагода побачити й ілюстраторів, а не тільки авторів. (Наприклад, ілюстраторка дитячих книг Fanny Dreyer, яка виграла Швейцарську премію за дитячі книги за цей рік – le Prix suisse du livre jeunesse 2024). Отже, книгу презентували повноцінно.
Можна було безкоштовно брати програмки та іншу інформацію, а ще увазі відвідувачів пропонували сувеніри. Відзначу креативність витворів.
Треба згадати, що тут була не лише друкована продукція. На окремій сцені (на набережній, біля квітів і дерев), тривали заходи, присвячені швейцарському телевізійному та радіо каналу RTS. У мікрофоні лунали виступи. Дуже сподобалось оформлення.
Організація заходу була на високому рівні, а також у хорошому розумінні консервативною. Не було гучної музики, яка заважала сприйняттю, інших подій, які б відволікали. Можна було спокійно пройтися та знайти цікаве для себе. Атмосфера – привітна, інтелектуальна, розрахована на кожного. А ще можна було розрадити себе безпрограшною лотереєю. Кожний розкручував колесо з цифрами і вигравав цукерки, флаєр та іншу інформацію.
Формат зустрічей був різним – від автограф-сесій до семінарів, лекцій, оформлених більш традиційно – і до заходів, розрахованих на родини. Наприклад, мами з дітьми могли слухати про книги, обклавшись подушками, а діти – обирати книги і альбоми з кошиків. Тобто в невимушеній атмосфері – і водночас із раннього віку привчали до книг. Узагалі все, що відбувалося на цьому фестивалі, давало можливість відчути літературу у прямому розумінні, у тому числі на дотик.
Я дедалі частіше бачу у громадському транспорті, що швейцарці та інші повертаються до формату паперової літератури й захоплено читають книги різними мовами. І недарма розумні люди кажуть: «Якщо у вашому житті є сенс, у ньому мають бути і книги». А ми чекаємо на нові літературні заходи, які показують, що книга і життя пов’язані, особливо зараз.
Аналітик матеріалів – Олена Смольницька
Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів).