Галерея Камінської та Стокера – сюрпризи сучасного мистецтва

Ви йдете вулицею. І раптом біля вас виникає диво. Воно – у вітрині. Ви бачите афіші, картини, скульптури… Або в центрі зали вашу увагу привертає композиція фігур. Ви зупиняєтеся, починаєте роздивлятися, що це… Вирішено. Заходите. І потрапляєте у світ сучасного мистецтва.

Це – Швейцарія. Місто Івердон-ле-Бен, кантон де Во. А виставки – у Мистецькій галереї Камінської та Стокера (Galerie d’Art Kaminska & Stocker). Тут завжди чекають сюрпризи.

Як повідомляють, ця галерея існує з 2013 р. та експонує витвори сучасного швейцарського та іншого мистецтва. Вибір широкий: картини, скульптури, кераміка… 

А ще тут можна брати матеріали про виставку і художників. Узагалі в цій галереї часто виставляють за один раз роботи кількох митців (наприклад, по троє). Можна порівнювати їх, прогулюючись залами, спускаючись східцями, і бачити, як ці витвори доповнюють одне одного. Начебто різні стилі й тематика, але є спільне – і задача галереї – це показати.

Наприклад, як я вже писала, швейцарці дотримуються принципу «натюр» і використовують для поробок і мистецтва все, що під рукою. На перший погляд – це непотрібні речі: уламки дерева, обрізки металу, тощо. Але завдяки фантазії виходять пречудові речі.

Скажімо, у центрі Галереї – конструкція з металу. Начебто залізні або інші палиці, прикріплені пучком. Але ракурс, ідея… усе – оригінальне. Поруч – видно, що робив той самий автор: приєднані одна до одної металеві пластини, які нагадують людей. І загалом ця композиція – нібито постаті, зібрані або зігнані вкупі, які нахилились у спільному пориві. А навколо цього пучка – витвори інших митців, картини.

Автор металевих робіт – швейцарець Ерік (Eric Sansonnens). Авторка живописних – швейцарка Мартін Клерк (Martine Clerc). Їй належать теплі барви, зовні розмиті, але в цих штрихах можна відгадувати бурі, морські хвилі та багато інших асоціацій – у тому числі до небесних. Або інша швейцарська мисткиня – власниця ательє – Клер Вермелль (Claire Wermeille), авторка пейзажів, які часто схожі на абстракції. Ці блакитні та інші тони можуть бути на перший погляд спокійними, але вони викликають багато почуттів. Вона експериментує то з синім і жовтим, то з чорним і білим, то з червоно-помаранчевим (як полум’я) та білим, то з іншими кольорами. Узагалі ця художниця працює в різних техніках, а ще займається арт-терапією та ерготерапією. Тобто кожний автор у цій галереї – різнобічна та цікава постать, серйозний фахівець.

Або експозиція інших художників. Це швейцарська мисткиня і власниця ательє Дельфін Костьє (Delphine Costier), Усман Діа (Ousmane Dia – автор металевих букетів, швейцарський і сенегальський майстер пластичних мистецтв), швейцарка з вірменським корінням Аліна Мнацаканян (Alina Mnatsakanian), якій належать яскраві картини – абстракції, виконані в кількох барвах – наприклад, червоній і чорній, блакитній і чорній, тощо). Зокрема, Дельфіні Костьє належать скульптури та інші арт-об’єкти в саду. Так, ця експозиція має продовження. Адміністраторка люб’язно каже, що продовження – у саду, і проводжає нас. І там, у зелені, несподівано чекають прецікаві витвори. Це й металеві конструкції (скульптури) незвичних форм, а вдалині – висить яскраво-червоний об’єкт, подібний і до колиски, і до гойдалки. 

Чи виставка інших трьох митців. Це швейцарці Мішель Ніколе (Michel Nicolet), Зіта Дестра (Zita Destraz) і П’єр Залíн (Pierre Zaline). Що ми побачимо цього разу? Різне. Це й абстракції, і карикатури, і шаржі, і дерев’яні скульптури химерних або геометричних форм. На вході – височезна скульптура з чорного і світлого дерева, схожа й на абстракцію, і на витвір первісної культури, і на фігуру. Навколо – теж дерев’яні вироби. На стінах – картини і малюнки, то окремо, то серіями. Хто автори? Це Мішель Ніколе – і скульптор, і портретист, і працює в інших техніках та жанрах. Йому належать і малюнки. П’єр Залін – автор картин у жанрі, схожому на шаржі, але ці роботи приваблюють і лінією, і теплими барвами, і яскравими кольорами. А ще це дерев’яні скульптури, причому деякі схожі й на людські обличчя, і на пташині дзьоби. 

Нова виставка так само цікава. Біля ходу увагу привертають витвори з іржавого заліза. Принаймні, так здається, якщо наблизитися. Здалеку – зовсім інше враження. Це начебто брунатна мапа – або рельєф місцевості. Гори? Пустеля? А на них стоять мініатюрні фігурки. Люди, зроблені з дроту. Виникає асоціація не лише з гірським ланцюгом (і, відповідно, зі Швейцарією). Це й планета, якщо дивитися згори або з космосу. Є над чим замислитися. Хто ці герої – мандрівники? Дослідники? А хто автор? Це – женевець Мішель Люді (Michel Ludi). Мав виставки і в рідній Швейцарії, і у Франції (Париж, Барбізон)… Він працює зі сталлю, пір’ям, залізом – у тому числі іржавим. (На цій експозиції – саме метал). А результат – такі мислячі твори! Масштаб підкреслює тендітність людини, її взаємини зі Всесвітом. Ці витвори можна дивитися під різними кутами. Такі дротяні фігурки та «зірочки» на «нитках» нагадують і павутиння, і сузір’я, і комах, і дерева, і ліани, і ще багато чого повітряного, легкого. Або навіть космічні польоти. Наприклад, на Місяць. Людей, які потрапили на Місяць? Чи які там живуть – фантастичні герої?

Переконуюся: це тільки здається, що творити з дроту або заліза просто. Згадуймо, як ми в дитинстві плели різне на уроках. Але тут – мистецтво. Головне – погляд митця.

Ідемо далі. Є й більші скульптури. Вони часто абстрактні. Наприклад, подібна до літака. 

Автор монументальних скульптур – у тому числі робіт із дерева – бернець Макс Рот (Max Roth). Він здобув вищу освіту в Берні, а ще часто бував і навчався мистецтва у США, Мексиці, Південній Америці, Азії, Африці. І мав багато виставок у Швейцарії (у тому числі Івердоні), Мексиці та ін. Безперечно, техніки і мотиви в цих країнах певною мірою переплелися з творчим стилем автора, але на те й мистецтво, щоб обробляти і являти потім оригінальний результат. 

Або спускаємося східцями до іншої зали. На полицях стоять швейцарські мінерали. Начебто це породи з гір. Але варто підійти ближче, як ми бачимо, що це не каміння, а інші матеріали. Відшліфоване дерево? Щось інше? Проте як майстерно зроблені та з якою фантазією розмальовані. І перед нами в цих мініатюрах – панорама Альп та інших гір. Або інша композиція – сплетені з дроту фігурки чоловічків. Лаконізм, але насправді це не просте мистецтво.

Скульптури вигідно відтінюються картинами – тут і пейзажі (доволі фантастичні), й абстракції. Помітно експериментування з кольорами. Особливо впадають у вічі відтінки блакитного і синього. Авторка – Вероніка Детьйойя (Véronique Déthiollaz), в якої власне ательє. Мисткиня скінчила освіту в Женеві, там само живе та працює. У цієї художниці було багато виставок у Швейцарії. Вона працює в різних техніках, у тому числі пастеллю, олівцем, крейдою, тушшю, різними фарбами. Їй належать і картини, і малюнки, й інсталяції. Це й предметний живопис(наприклад, композиції – люди), й інший. Багатокольоровий і чорно-білий. Вона працює й як ілюстраторка до казок і поезій сучасних письменників. Отже, ці роботи можна бачити і в дитячих книгах, і в дорослих.

У саду – продовження експозиції. Наприклад, скульптури. Ось одна – відшліфована та порожня всередині, схожа на жіночу фігуру, але абстрактна. Який матеріал – камінь? Здалеку схоже на метал. Або інша. Це – вертикальні металеві пластини чи конструкції, підігнані разом. Вони схожі й на космічну ілюстрацію, і на бамбукову хащу, і ще багато на що – головне – увімкнути уяву. Гуляючи серед цих конструкцій, ми помічаємо, що особливо гостро сприймаємо все навколо. Тобто це мистецтво і розпружує, і допомагає думати.

Або в саду – величезна картина із зображенням міста, схожого на фантастичне. Причому це написано не на звичному полотні, а на якійсь іншій тканині. Картина висить між деревами, і це на тлі зелені сприймається особливо цікаво.

Про багатьох згаданих художників уже писали, але завжди приємно відкривати нове. Адже врахуймо, що ми нічого не знали про них і щоразу вперше відкриваємо нові імена. Подобається й те, що ці митці не зупиняються на досягнутому, а невтомно працюють. До того ж, їхні виставки не в минулому, а тривають досі – уже нові шедеври в інших місцях
Швейцарії.

Аналітик матеріалів – Олена Смольницька

Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів).