«Україна у віках і поколіннях»

У Верховній Раді упродовж двох тижнів тривала виставка творів унікального митця – Народного художника України Миколи Теліженка. Її ініціатором став Міжнародний жіночий рух «За сімейні цінності». Докладно розповідає про подію очільниця Громадського об’єднання Наталія Федорчук.

КОЖНА ВИТИНАНКА – ШЕДЕВР

– Пані Наталіє, як зродилася ідея експонувати витинанки Миколи Теліженка саме у Верховній Раді?

– Твори Миколи Теліженка потребують українського державницького огляду, адже йдеться про фундамент нації. Символічно було в День державності за підтримки Верховної Ради утвердити філософію Миколи Теліженка у стінах парламенту. Хотілося б, аби виставка Миколи Теліженка зміцнила сильних, духовних, патріотичних державотворців, і показала багатьом, що глибоке коріння своїх родин, свого народу – то невичерпна сила, яка дозволяє вистояти перед найнебезпечнішим натиском. 

Виставка «Україна у віках і поколіннях» відбувалася в кулуарах на другому поверсі неподалік від пленарної зали. Експозицію відвідали також міжнародні делегації, які побували у ВР протягом двох тижнів. Для них це теж стало відкриттям.

Через творчість видатного українського митця Миколи Теліженка нам хотілося показати особливості розвитку України в історичному аспекті. Бо ж становлення України відбувалося упродовж багатьох поколінь. І та сила духовності, звитяги, та воля, яка є в нашому сучасному поколінні, походить від коріння нашого українського народу.

Україна починалася за часів Трипілля. Відтак «Трипільська Мадонна» Миколи Теліженка була першою роботою, яка відкривала виставку. Взагалі у Миколи Теліженка є прекрасна колекція витинанок, присвячена нашим трипільським витокам.

Наступний етап виставки – час Скіфії, коли зродилися воїни та амазонки. Амазонки, зокрема, – то є ще одна сторінка родової історії України, яка сьогодні проявляється у жінках, котрі на рівні з чоловіками виконують бойові завдання. А також працюють і допомагають війську в тилу.

Ще один розділ – кілька унікальних творів Миколи Теліженка, присвячених християнству. Зокрема, витинанка «Прийняття християнства», присвячена Різдву. 

Наступна тема – одна з найулюбленіших у Миколи Теліженка – це козаччина. Центральний образ – Козак Мамай. Особлива історія для Майстра. Козак Мамай – узагальнений образ саме того Захисника, який від народження іде по українській землі упродовж тисяч поколінь і відроджується в кожному захисникові.

Ще один період – час царського московитського поневолення, колонізації, коли українці зазнавали утисків і вигнання з рідних земель. Тема вигнанців зрозуміла кожній українській родині, навіть якщо над цим глибоко не замислюються, і, на жаль, не знають свого коріння. Це і тема просвітництва, що заіснувала в той час через видатних особистостей таких як Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко. І тема української культури, яка стала оберегом для української нації та змогла передати спадок сучасним поколінням. 

Подальший етап – це сучасна Україна, наша боротьба, починаючи з Помаранчевого Майдану. Перший Майдан як пробудження свідомості, прояв готовності людей до об’єднання, розуміння цінності волі у своєму житті. Акт любові до своєї землі та одне до одного.

І також події дня нинішнього – «Захист українців»: це остання робота Миколи Теліженка.

Що вражає? Цю виставку неможливо було проглянути мимохіть. Вона вимагала зупинитися біля кожної роботи з усвідомленням глибокого змісту, який втілювався через композицію.

МОЛОДІ МИТЦІ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ВИТИНАНОК

– На жаль, Микола Теліженко 3 травня цього року пішов у вічність. Постає питання: хто підхопить творчу естафету?

– Витинанка завдяки Миколі Теліженку набула ознак всеукраїнського вишуканого мистецтва. Найбільша заслуга Миколи Теліженка перед Україною – той факт, що багато молодих митців почали працювати у техніці витинанки. Але Микола Теліженко залишився унікальним. Зокрема, в тому, що його композиція настільки глибоко ретроспективна, що вдивляючись в його роботи, ти можеш не тільки «упіймати» момент, який він фіксує в цій витинанці, й причину, що спонукала, призвела до того, та навіть наслідки, які проявляються сьогодні. Рідкісне явище. Глибоко філософські роботи. 

Україна відкриватиме Теліженка для себе знов і знову: через сто, двісті, триста років. Як сталося зі Сковородою. А це – історія нашого з вами сучасника.

Як відомо, Микола Теліженко є автором іконостасу Покровської церкви в Черкасах та ікон в Іллінській церкві села Суботів на Чигиринщині, монументу «Пам’яті Голодомору» (м. Генк, Бельгія), пам’ятника

героям-афганцям у Черкасах, пам’ятника антибільшовицькому народному повстанню в селі Легедзине на Черкащині. Він – один з авторів меморіальних знаків (хрестів), встановлених на могилах: гетьмана України Петра Дорошенка (село Ярополче, Московської області) та на символічній могилі Нестора Махна в Гуляйполі. Разом із дружиною Олександрою створили герби Черкащини, Звенигородки, Кам’янки та ін. Твори художника представлені в приватних колекціях знавців мистецтва Німеччини, США, Канади, Польщі, Бельгії, Греції.

ТВОРЧА ДИНАСТІЯ, ДЕ КОЖЕН – УНІКАЛЬНИЙ МАЙСТЕР 

– Як складалася взаємодія з родиною митця?

– Дуже плідно. Приємно, що виставку безпосередньо підтримала родина Теліженків – Заслужена художниця України Олександра Теліженко, відома дизайнерка Олеся Теліженко та онук Аскольд. Зійшлися три покоління: Микола Теліженко був присутній у вияві своїх робіт; Олександра Теліженко була поруч своїм благословенням; Олеся Теліженко та її син Аскольд безпосередньо допомагали. Ми монтували виставку спільно.

Я дивилася на це і розуміла: як важливо мати сильну родину. Як важливо виховати молоде покоління таким, що цінуватиме творіння рук чи інтелектуальну власність своїх дідусів-бабусь. 

Теліженки – взірець української родини. Гордість України. Творча династія, у якій кожен – унікальний майстер. У Миколи Теліженка, Олександри Теліженко, Олесі Теліженко завжди відчувається поєднання чоловічої та жіночої енергій. Коли люди зрозуміють, наскільки це важливо, – тоді розпочнеться Розквіт України. 

А ще – родина Теліженків має мрію: створити культурний центр «Мистецький дім Теліженків». Триває пошук партнерів та меценатів. У культурному центрі буде представлена творчість трьох професійних художників роду Теліженків: Миколи, Олександри і Олесі, а також етнографічні колекції вишитих рушників і сорочок центральної України. Долучитися до доброї справи може кожен небайдужий українець.

Хотілося б, аби наша молодь замислювалася і розуміла: без коріння нема роду, як без коріння нема дерева. Недарма в українців була традиція знати сім поколінь свого роду. Оте розуміння давало сили як крила великого птаха.

Українські воїни, які в Києві приходять у наш центр Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності», розповідають, що під час важких боїв бачать фантоми Українських Козаків, які завжди стоять і закривають їх. Це може здатися дивним або наслідком перевтоми. Але ж таке стається неодноразово. Сила рідної землі піднімає силу минулих поколінь українців, бо йде битва за правду, волю і незалежність. І все коріння наше духом стає поруч з сильними людьми, сильними вчинками, гідними намірами і благими справами. 

Міжнародна жіноча організація «За сімейні цінності» саме тому й відстоює важливість зв’язку між поколіннями. Це та цінність, яку маємо усвідомлювати і в сьогоденні, і в майбутньому. 

Наша мета – збереження і промоція української культурної спадщини на найвищому рівні. Саме того, що дозволяє нації глибше зрозуміти, хто ми є, якими талантами багаті, яким прикладом для багатьох інших народів і націй стала наша культура. Адже багато важливих для людства речей походить саме з України.

РУШНИКИ – ПРАЦЮЮТЬ

– Варто згадати також попередні спільні з родиною Теліженків проекти… 

– Так. Перший наш проект реалізований в Національному музеї Тараса Шевченка у доковідні часи та називався «Від традиції до брендів». Про унікальність української автентики. Допомогли здійснити Національний музей української архітектури і побуту та українські бренди, які, базуючись на українській автентиці, сьогодні несуть наш культурний код в Україні та у світі. На той час родина Теліженків була представлена у повному складі. На виставці були рушники Олександри Теліженко, витинанки Миколи Теліженка та вишуканий одяг Олесі Теліженко. 

Під час повномасштабного вторгнення теж було чимало проектів. У нашій міжнародній організації є молодіжне крило. Саме молодь спонукала зняти фільм про те, якими досягненнями Україна допомогла в розвитку цивілізації. Написали сценарій. І оцей проект допомогла здійснити колекція брендового одягу Олесі Теліженко та рушників Олександри Теліженко. Особливо ж неймовірна колекція «Скіфське золото». 

Згодом пані Олександра (ще до широкої війни) замислилася над тим, щоб створити рушник «Зеніт Українського Сонця». Повторювала: коли цей рушник буде в Києві – ворог почне відступати від України. Майстриня настільки в це вірила (а завершували рушник саме в перший рік великої війни), що 24 лютого 2023 року, у першу річницю війни в Києві, коли переважна більшість людей виїхали, ми з пані Олександрою, нашими дівчатами та сміливими українцями, киянами, які залишилися в місті, в центрі столиці, у нашій Національній консерваторії презентували цей рушник в колі інших рушників Олександри Теліженко. Пані Олександра переконана, що рушники «працюють», і через них українці взаємодіють зі Всесвітом.

Відтак вийшла друком книга поезій Олександри Теліженко «Другий вимір», яка користується неймовірною популярністю серед воїнів. 

Першого травня цьогоріч відкрилася виставка рушників Олександри Теліженко в Українському Домі. До того ж, наша організація є засновником «Всеукраїнського жіночого молитовного сніданку», логотип якого розробляла саме Олександра Теліженко. Цьогоріч подія відбудеться вчетверте…

– Отже, далі – буде! Благословення Україні на Перемогу й силу!