Дивовижна зустріч з відчуттям Різдва, любові і родини

Увечері минулої неділі я побувала вдома, в Україні. Сиділа з родиною за Святвечірнім столом, приймала колядників, сама ходила колядувати, впиваючись чарами різдвяної ночі. Це був фантастично проведений час, який по вінця наповнив душу магією Різдва, світлом Вифлеємської зорі, любов’ю новонародженого Дитятка, теплом родинного вогнища. І хоч тривало це якихось три години, однак емоцій, переконана, вистачить і справді до наступного Різдва.

А ще переконана у тому, що ви геть не зрозуміли, як можна було на три години опинитися вдома і повернутися назад, якщо в обидва боки – летіти і летіти. Тому зізнаюся: моя мандрівка відбулася тільки на рівні описаних вище відчуттів. Їх подарувала мені (і не лишень мені) Заслужена артистка України Оксана Муха своєю світлою і душевною різдвяною програмою.

Оксана Муха приїжджає до Америки, і до Чикаго зокрема, не вперше. Її концерти завжди мають характер родинної зустрічі. Став таким і різдвяний концерт, який відбувся в Українському культурному осередку при парафії святих Володимира та Ольги. Хоча зал, треба сказати, був заповнений глядачами, які приїхали з інших парафій, і взагалі з інших куточків Чикаго, про що, думаю, не пошкодували. Бо це був не просто теплий і гарний творчий вечір, але й тепле і гарне спілкування співачки зі своїм глядачем.

Вона колядувала. І добре знані колядки, і нові, кожна з яких звучала, наче молитва. 

Вона запросила на сцену солістку Львівської опери Тетяну Вахновську, яка сьогодні проживає у Чикаго, і під супровід гітари (Юрій Карпенко) голоси двох Заслужених артисток України полинули, здавалося, аж до зір словами колядки «Тиха ніч, свята ніч». Потім запросила вихованців вокальної студії «Оберіг» (керівник Ольга Допілко), які вийшли на сцену в чудових народних строях дизайнерки Роксолани Прокопів, і разом із гостею з України, наче маленькі соловейки, защебетали: «Бог ся рождає, хто Го може знати. Ісус Му ім’я, Марія Му Мати…» А коли повторювали приспів, що все це відбувається «тут же, тут же, тут же, тут же, тут…», то кожен із присутніх міг задуматися: народження Христа відбулося не просто дві тисячі літ тому; Він народжується у нашому житті і сьогодні, ось тут, зараз, кожної миті, якщо ми відкриваємо свої серця для Бога, якщо готові слідувати за Христом своїми думками, кроками, діями, вчинками…

Про це Оксана Муха говорила також – і ліричними відступами, і піснями, і колядками. Говорила, що колядки є тими ниточками – невидимими, але надзвичайно міцними, які пов’язують увесь рід. «Мене учила колядувати бабуся, – казала співачка. – Бабусі вже немає на світі, а я співаю почуті від неї пісні, а я несу далі бабусину науку… Як і кожен із вас, напевно…»

Так. Як і кожен із нас, для кого важлива родовідна пам’ять. Так, бо відходять у засвіти старші покоління, але залишають нам ті скарби, які є вічними і нетлінними. І які ми сьогодні захищаємо на своїй рідній українській землі. Як і саму рідну українську землю.

– Мати Марія знала, що народить Сина, який піде на смерть, аби врятувати увесь світ, бо таким був Божий план – ділилася сокровенними думками співачка. – А сьогодні невимовним болем сповнені серця українських матерів, які народили своїх синів не для війни, але їхні діти рятують, закривають своїм тілом і силою духу свого ту жменьку землі, яка зветься Україною. Оця війна – це щось немислимо страшне… Оці діти – щось немислимо жахливе доводиться їм і побачити, і пережити… І з чимось немислимо важким жити далі…

…Зал встає, бо Оксана Муха запрошує до сцени українських захисників, які перебувають в Америці на лікуванні, протезуванні та реабілітації. Іван Молдун, Денис Слухай, Андрій Шульга. Молоді і красиві хлопці на інвалідних візках. Кожен без обидвох ніг. Без ніг, які продовжують їх… боліти. У тому, що вони тут, заслуга благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine, засновник і голова якого Ірина Ващук-Дісіпіо, вітаючи присутніх, коротко розповіла про роботу фонду, запропонувала для перегляду два відеоролики про діяльність їхніх реабілітаційних центрів у Львові та Ірпені, у яких допомагають адаптуватися до нових умов життя десяткам, уже навіть сотням, поранених, покалічених воїнів. І додала: «А сюди, до Америки, ми забираємо найважчих… На жаль, не всіх. Хоч серце рветься, бо хотіли би всіх… Але фінансово такої змоги не маємо… Бо їх – без рук, без ніг – уже десятки тисяч… Тому і б’ємося, тому і просимо за кожну копійку для фонду, аби допомогти якомога більшій кількості важкопоранених…»

Долучитися до збору коштів для фонду змогли і поціновувачі творчості Оксани Мухи, виступ якої (уже не перший не тільки у Чикаго, але й у низці інших міст Америки) відбувся за сприяння фонду Revived Soldiers Ukraine і для допомоги фонду. З цією метою проводився під час концерту й аукціон, на якому розігрувалися і знайшли своїх власників вельми цікаві лоти: для «розігріву», так би мовити, – пляшка вина handmade від волонтера фонду Михайла Бойчука, а потім – дві чудові роботи художника Ніко Струса, чоловічий браслет та український прапор із підписом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Швидко наповнилися пожертвами і дві скриньки, які «пішли» залом ряд за рядом. Волонтер фонду Revived Soldiers Ukraine Мар’яна Балаш зачитала список спонсорів, які допомогли в організації сьогоднішнього концерту і які уже стали постійними фінансовими донорами фонду – дяка вам за щирі серця, за допомогу Україні і її захисникам, за повернення до життя поранених воїнів, за наближення нашої перемоги. За попередніми підрахунками, загальна цифра складених пожертв сягнула більше 31 тисячі доларів. А ще ж були не підраховані, а тому не враховані тут, грошові перекази онлайн. Справді, неймовірно!

Хоча неймовірного було того вечора багато. Саме такий епітет можна застосувати і до загального настрою, який панував у залі, коли голоси кількох сотень глядачів злилися у спільній колядці. І до співу Оксани Мухи з її особливою харизмою, справді ангельським голосом та світлом душі. І, звичайно ж, до зустрічі ще одного учасника концертної програми – скрипаля-віртуоза, композитора Олександра Божика. 

Його виступ – це було щось! Недаремно Божика називають артистом світового рівня, майстерність якого підтверджують тисячі успішних виступів у понад 30 країнах світу (а, може, вже й більше, та повіримо даним, що зафіксовані в Google). Отож це, як завжди, було щось – гра! шоу! вода! вогонь! грім! блискавиці! тайфун почуттів! сила українських мотивів! класика, що бере у полон душу, аби вже не відпустити!.. А насправді за цим усім – тільки Маестро і його скрипка. У деяких моментах – не одна. І в цьому також феномен музиканта, своєрідна родзинка його виступів – одночасна гра на трьох інструментах. Знай, Олександре: ти повертаєшся в Україну, а в Чикаго залишаєш розбиті серця. Серця, що закохалися у твій талант. Ті серця, що вміють чекати і будуть чекати нових зустрічей…

А недільна зустріч минула. Стала гарним спомином. Про участь у такій потрібній благодійній справі на підтримку фонду Revived Soldiers Ukraine. Про віртуозну гру Олександра Божика. Про дивовижний спів Оксани Мухи. Про подароване митцями відчуття Різдва і відчуття родини. Я впевнена, що з таких концертів усі ми виходимо якимись іншими. Чистішими душею і чистішими у помислах. Здатними на красиві вчинки. Здатними сіяти любов і добро. Тож сіймо. Бо навколо є так багато людей, які цього потребують…

Фото: Тетяни Дрожжиної.