«Свашки»: працюємо, співаємо, піснею молимось за Україну…

Є у нашій мові слова, промовляючи або слухаючи які, одразу наповнюєшся відчуттям чогось дуже-дуже рідного, дуже домашнього, дуже українського. Наприклад, слово «сваха». Це ж не просто мама нареченої чи нареченого у родинних зв’язках одна до одної. Тут усе значно цікавіше. Отак промовиш слово «сваха» і вмить бачиш перед собою розкішну українську жінку в красивому народному вбранні – проворну, роботящу, збагачену життєвим досвідом і мудрістю, яка вміє сватання влаштувати, яка уміло порядкує на весіллі, яка стає душею будь-якого зібрання, а як затягне пісню, а як вдарить закаблуками до підлоги, то навіть найлінивіший захоче заспівати і в танець пуститися.

А тепер уявіть, що ви опинилися у товаристві одразу восьми таких українських свашок – красивих, беручких, співучих, які збирають фольклорні перлини, які леліють у душах українську пісню, щоб своє життя збагачувати, інших радувати, і – головне – передавати підростаючим поколінням ті безцінні скарби народної творчості, якими завжди славилася наша Україна. 

Отож знайомтеся: Ольга Допілко, Наталя Карпінська, Христина Коваленко, Галина Гавриляк, Леся Левандовська-Бакун, Ірина Подолянюк, Катерина Кравчук, Тетяна Зам, а разом – фольклорний гурт «Свашки», який уже добре відомий в українській громаді Чикаго. 

Його ініціатором, засновником, організатором, натхненником і творчим лідером є саме Ольга Допілко – справжня українська Берегиня. Приїхавши до Америки, вона, попри буденні справи, не могла, та й не хотіла, забути чи закинути свій фах із України, де працювала учителем музики, а тому почала і тут займатися з дітьми: організувала при парафії церкви святого Йосифа Обручника вокальну студію «Оберіг», яка успішно функціонує уже більше восьми років, і дитячий церковний хор «Надія».

Тривалий час пані Ольга виношувала ще одну мрію – створити дорослий жіночий фольклорний колектив. Її безмірний творчий неспокій і особлива харизма, вміння переконливо спілкуватися з людьми увінчалися великою і потрібною справою. Вона казала кожній своїй майбутній пісенній посестрі: «Я створюю колектив і ти будеш у ньому займатися». А на всілякі заперечення, мовляв, «я не маю музичної освіти», «я ніколи не стояла на сцені», «я не вмію співати», пані Ольга спокійно і категорично відповідала: «У мене співають усі… 

Навчу!»

І вони заспівали. Хоч і справді не мали професійного відношення до музики, але від природи мають гарні голоси і мають професійного керівника. Починали з автентичних народних творів. Вперше виступили перед публікою на фестивалі колядок у 2019-му році. І з тих пір були учасниками практично усіх українських фестивалів, концертів, різноманітних творчих зустрічей, і навіть приватних вечірок, збагачуючи їхню палітру українськими піснями, яких назбиралося у репертуарі близько тридцяти. 

Співали спочатку акапельно. Але потім таки відчули потребу в інструментальному супроводі. І сьогодні разом із ними виходять на сцену Орест Кутковський (акордеон), Марія Дидак (тромбон), Аліна Лаврик (акордеон), Віктор Кутковський (саксофон), Володимир Федорович (ударні).

– Працюю над тим, щоб долучити до оркестру скрипочку і сопілку, – говорить пані Ольга і ділиться цілим рядом інших своїх творчих планів:

– Раз ми називаємося «Свашки», то мріємо відтворити на сцені українське весілля. Не нинішнє – один вечір у ресторані, а оте давнє, автентичне, з багатством звичаїв, якими були наповнені декілька днів, з випічкою короваю, з вінкоплетінням на дівич-вечорі, зі старостами і весільною косицею, із процесом збирання молодої до шлюбу, з викупом нареченої, з ладканками, коломийками та обрядовими піснями, з жартами і приповідками. Роботу розпочато, маємо поки що невеликий фрагмент весілля, з яким уже, до речі, виходили до глядача.

– Наступна мрія – організувати троїсті музики, які безсумнівно стають окрасою будь-якої забави, – продовжує пані Ольга. – Ще одна моя мрія – готувати концертні номери у форматі ансамблю пісні і танцю. Ведемо про це перемовини з Наталею Фігель – художнім керівником школи танцю «Іскра» із Палатайну: ми співаємо, вони танцюють…

Моя співрозмовниця говорить про все це із таким натхненням, що навіть не сумніваєшся: задумала – зробить! І не в останню чергу тому, що має підтримку від учасниць свого колективу – таких же активних і схожих між собою залюбленістю у народну творчість. Недаремно навіть сестрами одна одну кличуть. І на репетиції після нелегких робочих днів наче на крилах летять. Кажуть: втомлені, ми тут оживаємо. І репертуар разом обговорюють. І стосовно костюмів радяться (мають їх, до речі, шість комплектів – деякі в Україні придбані, деякі тут виготовлені). І свята разом відзначають. І на відпочинок разом їздять. Розповідають: коли заходять на Флориді у чисті води океану, коли починають співати, то на березі вмить глядачі збираються, а разом із ними, здається, співає… океан. От яку силу має українська пісня!

Однак, тільки народними піснями «Свашки» не обмежуються, тим паче, що корективи у їхній репертуар вносить час, вносять події, якими живуть сьогодні українці в усьому світі. Війна! І тепер вони співають про незламність наших захисників і волонтерів, про загиблих воїнів, чиї душі білокрилими журавликами злітають у небо, про вічну пам’ять тим, хто загинув молодим… А на пісню «Герої», яку спеціально для «Свашок» написав львівський автор Сергій Рудько, режисер Оксана Свідрук зняла зворушливий кліп. Чудове виконання твору, вдало підібрані локації для зйомок, що дуже нагадують українські краєвиди, костюми, пристрасть у голосах, рішучість у поглядах – і з екрану звучить: «З нами Бог, українці, нас загартовують шрами. В нас відваги – по вінця, і перемога за нами!»

Перейнятися емоціями, які завжди дарують зі сцени «Свашки», мали добру нагоду усі, хто завітав минулої суботи до аудиторії церкви святого Йосифа Обручника, де колектив організував свій перший творчий вечір. Його розпочали молитвою, коли присутні разом із парохом церкви отцем Миколою Бурядником звернулися за благословенням до Господа колядкою «Бог Предвічний». І далі спільно славили Христа, опинившись у полоні театралізованого вертепного дійства, що його передусім запропонували «Свашки» своїм гостям. А потім були пісні. Ті, якими засівали побажання квітучої долі Україні і добрим людям на здоров’я. Ті, що викликали сльози на очах. Ті, що змушували задуматись над життям. Ті, що веселили. Ті, яким підспівував увесь зал. Їх, окрім «Свашок», дарували глядачам вихованці Ольги Допілко із вокальної студії «Оберіг» – гурти «Гармонія» та «Коліжанки», дует Андріани Зам та Вікторії Гасько. Була у програмі вечора «Танцювальна коляда» від групи «Етнос» із Палатайну (художній керівник Наталія Фігель). Була жартівлива пісня про гірку долю приймаченка (Ігор Лемішко) біля прикрої тещі (Катерина Кравчук). Пісенні дарунки презентував Вуйко (Степан Вовкун), який разом зі своєю Марічкою (Марічка Мельник) – дует «Vuyko show» – були ведучими творчого вечора.

Особливими його моментами стали презентація кліпу «Герої», тепла зустріч присутніми пораненого бійця Дениса Слухая і Валентини Шульги, матері ще одного пораненого воїна, Андрія, який не зміг бути в залі, й аукціон. Його провели волонтери благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine Мар’яна Балаш, Христина Клим і Наталія Боївка, запропонувавши два справді особливі лоти – картину «Український прапор» художниці Юлії Павленко (у результаті торгів лот дістався Василю Гавриляку) та чудову ікону авторства художниці Ганни Великої, яку придбала Ірина Ценглевич. Загалом упродовж вечора вдалося зібрати 9 тисяч доларів на підтримку фонду Revived Soldiers Ukraine, який опікується долею важкопоранених українських захисників, сприяючи їм у протезуванні в США. Власне, таким і був задум «Свашок» – не просто провести концерт, а зробити цю зустріч благодійною.

І вони вдячні усім, хто їм у цьому допоміг: священникам церкви святого Йосифа Обручника, які підтримують творчі ініціативи своїх парафіян; спонсорам Наталії Асеведо («ACEVEDO TEAM»), SELFRELIANCE Federal Credit Union (привітальне слово на зустрічі мав директор асоціації «Самопоміч» добродій Роман Яцківський), Radio UA Chicago та газеті «Сурма» (Володимир Долинка); звукорежисеру Тарасу Корецькому, відеографу Оксані Свідрук, фотографу Ілоні Каратніцькій; за професійні фонограми вдячні Славі Макаркіну та Віктору Гребеньовському, за аранжування творів – Євгену Домчаку. Вдячні і своїм родинам, які, може, не завжди були раді, коли їхні дружини і мами не трималися хати, а квапилися на репетиції, однак уже не раз мали нагоду переконатиися, що воно того вартувало. І сьогодні переконалися знову.

Вечір вдався. Вечір, що був наче феєрія, наче магія, наче таїнство. Вечір, що дихав силою маминої молитви і батькової мудрості, теплом отчої хати, що нагадував бездонну криницю найчистіших людських почуттів… Спасибі, «Свашки»!