Антропологічні типи українців: не таємнича, але замовчувана інформація
Взагалі італійська нація в антропологічному відношенні, як ковдра, зшита з окремих різнобарвних шматочків. Мабуть, найважче визначити типового росіянина, адже історія цієї країни — це історія імперії, а отже завоювання і асиміляція народів, які не тільки належать до різних мовних груп, але й до різних расових типів і підтипів. У цьому сенсі значна антропологічна єдність українців може здаватися загадковою і незрозумілою. Але так може думати лише людина, яка не знає української історії. Велика антропологічна однорідність українців визначається, по-перше, тим, що віками населення Правобережної України поширювалося на лівобережну її частину. По-друге, в Карпатах існував ландшафтно-етнічний притулок нації, який постійно її підживлював з одного, а не з декількох джерел-ядер. По-третє, у нас існувала Запорізька Січ, куди з усієї країни збиралися люди, які потім поселялися на вільних землях.
Всього в наші дні вчені виділяють 7 антропологічних типів українців. З них основними націєтворчими типами фактично є два — дунайський і поліський.
Перший зі згаданих, тобто дунайський тип, поміщений попереду не випадково. Річ у тому, що цей антропологічний тип входить як складова частина до всіх інших антропологічних типів української нації. Панівний він є в рівнинній Галичині та на західному Поділлі. Сюди не включається крайня північ Львівської і Тернопільської областей. Поширений він і серед вихідців із Холмщини і Томашова у Польщі. Близько 10% українців належать до цього типу. В галичан максимально проявляються європеоїдні риси. Вузьке обличчя, вузький, довгий і рівний ніс. Вчені відмічають той факт, що прямі спинки носа в усіх антропологічних типів українців переважають.
Читайте також: Таємниця українських прізвищ
Другий націєтворний антропологічний тип українців носить назву Поліський або Волинський. Він характерний для жителів Рівненської, Житомирської, Волинської областей, а також мешканців північних частин Львівщини і Тернопільщини та українців Брестської області в Білорусі. Характеризується широким і низьким обличчям і максимальним серед українців розвитком надбрів’я. Представники цього типу зазвичай мають масивне чоло і «квадратну» щелепу. Ріст середній. Пігментація волосся світліша від загальноукраїнської, а очей — темніша. Всі інші ознаки типово європеоїдні. Цей антропологічний тип теж охоплює близько 10% українців.
Більша частина території України охоплює Цетральноукраїнський тип (Центральна і Східна Україна). До цього антропологічного типу належать понад 60% українців. Характерними його ознаками є високий зріст при типово європеоїдних рисах обличчя. Фактичною основою цього типу є дунайський або галицький тип із домішками поліського або волинського типу. Є також незначні домішки іранських і тюркських елементів. Так, з антропологічного боку абсолютна більшість українців є галичанами, які змішалися з волинянами.
Нижньодніпровсько-прутський тип поділяється на два підтипи. Один із них — Нижньодніпровський, куди відносяться колишні території південної частини Русі, і Прутський (Хотинщина Чернівецької області і українське населення північної Молдови. Охоплює близько 17% українців. Характерними ознаками його представників є високий зріст, сильна пігментація волосся й очей. Розвинутий на тулубі волосяний покрив у чоловіків. Обличчя чітко профільоване з дещо виступаючою нижньою його частиною. Прослідковуються домішки до дунайського типу індоіранських і навіть давньоіндійських елементів.
Верхньодніпровський тип наявний лише у Ріпкинському районі Чернігівської області. Охоплює 0,5% української нації. Для нього характерна дуже світла пігментація очей (близько 60%). Близький до північних білорусів і північно-східних поляків.
Карпатський тип притаманний жителям Закарпаття і західнобуковинським районам. Характеризується додаванням до дунайського типу елементів кельтських, ілларійських, фракійських та індоарійських елементів. В антропологічному сенсі близькі до хорватів, словаків і чехів. Цей тип зустрічається у 8% українців.
Динарський тип характерний для мешканців східної частини Українських Карпат. Переважає у Східному Передкарпатті і Буковині. Зустрічається і в Східній Гуцульщині. Західні гуцули є носіями Карпатського типу. Зовнішні ознаки — приблизно однакова кількість темно- і світлооких і переважання людей із темним волоссям. Всього до цього типу належать близько 5% українців. Близький до сербів, чорногорців, греків.