На крилах романсу – до України

Це був особливий вечір. Вишуканий, елегантний, шляхетний. Можливо, єдине, чого тут не вистачало, то це більш приглушеного, майже вимкненого, світла, а натомість – тихого полум’я свіч у підкреслено витончених канделябрах. Адже це був вечір, на якому правив бал його величність романс. 

Романси – це той випадок, коли ти слухаєш музику, а вона породжує в душі словесні поетичні образи; коли ти читаєш слова, а вони відлунюють в душі дивною музикою. Ось чому їхнім авторам і вдається передавати настрої, думки, враження, мрії, почуття, у яких кожен зі слухачів знаходить співзвуччя із власними настроями, мріями і почуттями. Адже основною темою романсів є, як правило, любов  – один до одного, до природи, до рідної землі, до Батьківщини.  Любов – як щастя. Любов – як печаль. Любов – як страждання. Любов – як нездійсненна мрія…

Усі ці характеристики сповна стосуються й українських романсів, які завжди були і залишаються популярними на небосхилі пісенної творчості нашого народу. Вкотре переконатися в цьому можна було на вечорі, що відбувся у залі Українського національного музею у Чикаго (президент Лідія Ткачук). На вечорі вишуканому і шляхетному. Саме таким його задумали Віра Бойчук, Марта Фрейзер та Христина Мусій, яким належить ідея проведення творчої зустрічі. Саме таким його зробили виступи талановитих митців, які подарували глядачам зворушливу палітру українських романсів, оперного співу та інструментальної музики.    

Я хочу назвати всіх учасників концерту, тому що кожен виступ – це був дотик до чогось невидимо прекрасного і чуттєвого, до чогось такого, що підносить нас над буденністю і суєтою: Євангеліна Бут виконала на фортепіано «Закарпатські новелети» Богдани Фільц; Христина Мусій заспівала «Соловейка» Марка Кропивницького та «Два потоки з Чорногори» Анатолія Кос-Анатольського; Анастасія Скваєрс (флейта) та Стівен Скваєрс (фортепіано) приємно вразили публіку інструментальними фантазіями на українські народні мотиви з опери Миколи Лисенка «Наталка-Полтавка»; Марта Фрейзер подарувала соло на фортепіано «Листок з альбому» Василя Барвінського та пісенне соло «Тихесенький вечір» Кирила Стеценка; Наталя Куриляк виконала фортепіанні твори із циклу «Українська сюїта» Ігоря Шамо; Тетяна Вахновська – вокальне соло «Чи то мі ся видит» Миколи Колесси та арію Стехи з опери «Назар Стодоля» Костянтина Данкевича; Віра Бойчук заспівала «Чотири воли пасу я» Анатолія Кос-Анатольського та арію Оксани з опери «Гайдамаки» Юлія Мейтуса; гість із України бандурист Тарас Яницький зворушив присутніх віртуозним інструментальним виконанням пісні «Пливе кача» в обробці для бандури та відомою «Бандуристе, орле сизий»; Назар Карабінович подарував слухачам арію Андрія із опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського та романтичне танго «Як тебе не любити» Богдана Веселовського; Маріанна Кулікова схвилювала слухачів арією «Тінь ще ніколи не була милішою» з опери «Ксеркс» Генделя та щемливим романсом «Червона троянда» Анатолія Горчинського; Микола Яніцький запрезентував присутнім відомий романс «Дивлюсь я на небо» Людмили Александрової та вальс-романс «Києве  мій» Ігоря Шамо.

Творча праця усіх виконавців заслуговує щирої вдячності і пошанівку, а перелік авторів та їхніх творів вкотре переконують у  тому, що український романс, українська класика є невід’ємною частиною світової культури, здатною наповнювати серця і душі глядачів та слухачів світлими почуттями. Про це говорив ведучий зустрічі Анатолій Муштук, доповнюючи розмову цікавими фактами про твори, які звучали, і цікавими біографічними даними про учасників концертної програми. До речі, усі вони виступали рro bono, тобто на волонтерських засадах, безоплатно, пожертвувавши гонорар для благодійної мети, присвятивши свій час і хист спільній справі. Робили це і власне волонтери, які допомагали в технічній  організації зустрічі, у проведенні відео- та фотозйомки.

Мистецька зустріч і справді мала благодійний характер: виручені кошти (реалізація вхідних квитків, добровільні датки, тихий аукціон, спонсорська підтримка, яку надали кредитівка «Самопоміч», ресторан «Шоколад» і Галина Федус, асоціація «Самопоміч») передано фундації  UMANA (Медична Асоціація України в Північній Америці), яка визначила своїм головним завданням забезпечення необхідним медичним обладнанням лікарень України та лікарів, які працюють на лінії фронту. Президент фундації пані Марія Грицеляк подякувала присутнім за підтримку, зазначивши: своїми пожертвами ви допомагаєте українським медикам рятувати життя поранених воїнів; своїми пожертвами ви наближаєте перемогу України.

Ми здобудемо цю перемогу, обов’язково здобудемо. І тоді знову стануть реальністю рядки із пісні, яка прозвучала на концерті: «Спить натомлене місто мирним лагідним сном…» Миру тобі, рідна земле! Миру і пісень! Бо твоя доля має бути пісенна, а не перев’язана чорною хустиною і з очима, повними сліз...  

Фото Марії Мельник та Аджай Соні.