Немов ковток води із отчої криниці
Саме таким порівнянням мені завжди хочеться передати ті емоції, якими сповнюється душа, коли буваю на різного роду духовно-мистецьких фестивалях і зустрічах в українських громадах Чикаго. І справді: приєднаєшся до спільної молитви, послухаєш ліричну чи запальну українську пісню, замилуєшся барвистими вишиванками, поспілкуєшся зі знайомими, спіймаєш доброзичливий погляд і щиру усмішку незнайомців (але ж бачиш, що то українці) – отоді і здається, що наче вдома побував, наче вдихнув на повні груди п’янкий аромат розквітлих яблунь, наче напився чистої води з отчої криниці.
Ось така атмосфера і панувала минулими вихідними біля Православного катедрального собору святого князя Володимира, що на Cortez street. Своє храмове свято тут традиційно відзначали у формі фестивалю. Цьогоріч вперше дали йому назву «Taste of Ukraine» – у дослівному перекладі «Смак України», вкладаючи у ці слова доволі глибокий зміст. Адже смакувати, пізнавати Україну можна не тільки через її неповторну автентичну кухню, але й через мистецтво, через традиційні ремесла, через багату історичну і духовну спадщину, яку важливо зберігати і передавати прийдешнім поколінням.
Звичайно, найпершим ініціатором і натхненником фестивалю стає щороку настоятель собору отець Іван Лимар. Разом з парафіяльною управою, разом із сестринством святої княгині Ольги, разом з багатьма активними парафіянами, які вміють і люблять чаклувати на кухні, їм завжди вдається організувати тепле, родинне свято для усіх, хто приходить на фестиваль.
– Ми раді, що цьогоріч нас прийшов привітати із фестивальним святом Генеральний консул України у Чикаго Сергій Коледов; що завітав до нас єпископ Чиказької єпархії УГКЦ владика Венедикт; раді були бачити тут священиків та парафіян з інших церков Чикаго і передмість; щиро вдячні волонтерам із церкви святого Йосифа Обручника, які допомагали нам в багатьох організаційних питаннях; приємно втішені нашими давніми друзями із міста Бенсенвіль разом з настоятелем церкви Святої Тройці отцем Богданом Калинюком, – говорить отець Іван. – І, звичайно ж, вдячні нашим спонсорам, вдячні чудовим артистам – діткам з їхніми наставниками і дорослим виконавцям, яким вдалося словом, музикою, піснею, танцем об’єднати усіх присутніх у велику гарну родину. Тільки разом, тільки у єдності ми сильні. Ця сила потрібна нам завжди, а зараз – особливо. Адже навіть тут, за океаном, ми разом молимося, щоб Господь благословив миром нашу рідну землю, яка переживає неймовірно важкі часи, разом дбаємо про допомогу, щоб наблизити день такої бажаної перемоги, за яку заплачено вже дуже велику ціну…
Ось чому частина із виручених від фестивалю коштів піде на потреби собору, у якому проводяться капітальні ремонтні роботи, а частина буде відправлена до України. У ході двох фестивальних днів збирали також кошти для потреб України представники кількох благодійних фондів, реалізовували сувенірну продукцію з національною символікою волонтери. І в цьому немає нічого дивного. Навпаки: проживаючи і працюючи тут, де не стріляють, ми повинні пам’ятати про тих, хто сьогодні під кулями, хто потребує серйозного лікування, хто живе там, у зоні постійної небезпеки. Пам’ятати і допомагати.
Фестиваль завершився. Свято вдалося. Залишились позитивні враження і фото. Перегляньте їх. Хто став учасником фестивального дійства – згадайте ще раз, як усе відбувалося. Хто не був – просто подивіться. І наступного разу неодмінно приходьте. 
Фото Оленки Лимар та редакції газети «Сурма».