Любіть українську мову!

Яка в нас мова – чарівна й привітна,

Неначе пісня ллється у серця.

Красива й ніжна, мила й семицвітна…

І слухав би ту мову без кінця.

В ній шум лісів і жайворонка співи,

Краса лугів і в колосках поля.

І сміх дитячий радісний, щасливий,

Й моя найкраща, дорога земля.

Які ж красиві в ній слова пестливі,

У них любов і чари доброти.

Тож виростають діточки щасливі,

Як у словах є стільки теплоти.

Красива наша мова і пісенна,

Багата й світла, мов сама Земля.

Для всіх нас звична, щира і приємна,

В ній наша воля, і степи, й поля,

У ній душа й історія народу,

І світла пам’ять про усі часи…

Любов й пісні від роду і до роду,

І наших предків щирі голоси.

Прекрасна наша мова, пречудова!

В ній надзвичайні, чарівні слова.

Складалось у віках до слова слово

І вийшла мова ніжна і жива.

У ній чутлива пісня журавлина,

І цвіт калини, й трелі солов’я.

В ній наш народ і рідна Україна,

Квітучий сад і вся земля моя.

Красива мова наша українська,

Чарівна й світла, чиста і м’яка.

Це мова предків, мова материнська…

І ніжна, наче мамина рука.

Красива, промениста, світла наша українська мова і розмовляти нею треба вишукано, красиво, щоб слово доходило до самого серця, западало в душу і несло людям тепло і радість. Тому в кожне слово треба вкладати доброту, мудрість, щирість і ласку, людяність і свою любов, щоб воно залишалося з людиною надовго, підіймало її в небеса, гріло душу і надавало сили. Адже слово було першим! Воно для людей необхідне, незамінне, бо несе величезну енергетику, інформацію, силу, радість, а ще крім цього – воно матеріальне.

Тому до слова треба ставитись дуже серйозно і розмовляти так, щоб кожному хотілося опанувати цю надзвичайно дивовижну мову і розмовляти нею вільно і гарно. У світі є дуже багато мов і ними говорять люди, тому дуже важливо вчити різні мови світу і вільно ними спілкуватися, розуміти сказане будь-якою мовою. Це кожному не тільки приємно, але й робить людину мудрішою, розумною, а від того їй легше жити в цьому різнобарвному світі. Отже, знання мов не тільки бажане, але й необхідне і сьогодні це ще важливіше, як раніше, бо світ став мобільнішим, люди пересуваються по Землі дуже швидко, а спілкування всім необхідне, тому знання мов тільки вітається! Дуже важливо знати багато мов світу, та найголовніше – досконало знати мову свого рідного краю, де ти народився і живеш, мову твоєї рідної землі. І надзвичайно важливо нести нашу українську  мову у світ, як прапор, адже по мові люди впізнають в тобі українця, людину вільну і незалежну, людину-борця, людину трударя і мудреця, а тому розмовляти українською мовою потрібно дуже гарно, щоб кожному хотілося її слухати і нею розмовляти...

Тому з раннього дитинства дітям слід  прищеплювати велике бажання вивчати рідну українську та й інші мови, цікавитись  історією і традиціями рідного краю, героїчною спадщиною свого народу… І це повинно стати нормою у кожній сім’ї, в кожному колективі дітей і дорослих.  Тому слідкувати треба за чистотою і красою мови, не вклинювати у свою мову чужих непривітних і вульгарних слів, а берегти і боротися за чистоту і багатство рідного слова. Бо ніхто, крім нас, не буде дбати за вишуканість української мови, а вона в нас багата і чарівна, у її активному словнику понад 256 000 яскравих і колоритних слів, якими можна розповісти про все на світі, якими можна пригорнути і обійняти кожну людину, зігріти її теплом і любов’ю, щирістю і радістю…

Тому нащо нам потрібні лайливі і нетипові для нас слова? Нащо нам потрібні матірні рашистські слова, які несуть у собі негатив, погану енергетику і впливають на людину, ніби ядерна зброя? Адже вони не тільки мають вплив на настрій людини, не тільки несуть негативну енергетику, які шкодять нашому здоров’ю, але й гублять душу людини і знищують те світло, яке природою закладене в її серце, в її інтелект… А на сьогодні науковці підрахували, що в українській мові налічується понад мільйон слів! Так воно і є, якщо підрахувати і місцеві говірки, діалектні слова. А мова наша дуже древня, від неї взяли свій початок багато інших мов. Тому таку мову треба берегти і леліти, треба вміти нею пишатись і захищати, і показувати всьому світу її багатство, красу, розмаїтість і чарівність. Українська мова – це код нації, нашого древнього народу. І народилася вона саме тут, в цьому чарівному і благодатному краю, де все потопає у квітах і в зелені; де найкрасивіша у світі родюча земля вся в річках, озерах, в потічках і джерельцях; де живе величезна кількість дивовижних птахів і звірів; де незліченна кількість чудових жучків, метеликів, мурашок; де звучать чарівні мелодії неба, лісу, поля, гір та людські задушевні пісні…

Любіть українську мову! Всім серцем любіть! Пишайтеся нею! Вивчайте та розмовляйте українською мовою  вишукано! Любіть чарівну народну пісню, щире слово, у якому любов і ласка, ніжність і мудрість, тепло і світло, боротьба і воля, та щира душа українського народу…

Доброго ранку! А ми з України!

Всім доброго ранку! А ми з України, 

Де ранок в серпанку чарівнім встає,

Де роси сріблясті, пісні солов’їні 

І щедро зозуленька роки кує!

Де друзям назустріч несуть паляницю

На квітами шитім святім рушнику…

Де радо запрошують всіх у світлицю, 

Й дарують любов свою й добрість палку.

Де люди відкриті, приємні, й гостинні, 

А ще працьовиті, співочі усі…

Традиції давні шанують в родині,

Й живуть у достатку, в любові й красі.

Де творчість цінують, майстерність і слово, 

І жарти дотепні, і пісню дзвінку.

Та мають свою Батьківщину і мову,

І тягу до волі одвічну й тривку.

Всім доброго ранку! А ми з України!

Вітаємо всіх, хто добро в світ несе!

І зичимо сонця, тепла для людини

І щастя, й здоров’я, й найкраще усе!

Сьогодні у нас в країні важкий і трагічний час, він торкнувся та і ще торкнеться кожної людини, дорослого і малого, бо у нас іде кровопролитна і страшна війна, яку затіяла росія і вперто руйнує  нашу рідну Україну, вбиває її людей... І ця війна може стати ще страшнішою, якщо вона переросте у світову.  А тому  зупинити її можна і треба тільки на полі бою, не відступивши і не здавши ані сантиметра української землі, бо інакше ворог прийде в Україну і тоді вже знищить усіх українців до єдиного: якщо не розстріляє, то вишле знову їх із власних будинків, як колись давно, у свої концентраційні табори в Сибір і буде знущатися, як захоче, але живим вже не лишить нікого.

Ми не маємо права здаватися і відступати, а повинні встояти і знищити ворога заради наших дітей і прийдешніх поколінь. Ця біда випала на нашу долю, на старших і молодих людей, на наших прекрасних підлітків і малих діток. Вони стали свідками цього жахіття, вони побачили те, чого не повинні були бачити і знати діти. А ми сьогодні не можемо їх захистити від жахіття війни, від страшних картин розрухи, каліцтва, знущання і смерті, не можемо повернути час назад, щоб якось змінити все це, що відбувається сьогодні в наших містах і селах. У нас війна. І тендітна дитяча психіка (та й не тільки дитяча) не завжди може впоратися зі страхами, переживанням, адже дорослі і діти стали очевидцями нелюдської поведінки орків на нашій квітучій землі. Тому з дітьми сьогодні треба просто щиро розмовляти, обіймати і частіше пригортати, частіше їх цілувати і вести з ними тихі бесіди, пояснювати, розказувати все, що відбувається і виховувати в них співчуття до людей, які опинилися у ще гіршій ситуації, вчити своїх дітей турбуватися про інших, близьких і чужих людей, ділитися, допомагати, захищати і оберігати і людей і тваринок, які опинилися в біді.

Читайте також: Бути людяними

Сьогодні в дітях треба виховувати доброту до людей, турботу, повагу до наших дорогих Воїнів Світла, які тримають небо над нами, як Атланти, і не дають йому впасти на наші голови. Вони боронять наш рідний край від знавіснілого ворога, відстоюють кожне місто, село, наші будинки, кожен зелений гай і садочок, рідне поле, засіяне хлібами, дзвінкий струмочок і джерельце, кожен ставочок і річечку, щоб ми з вами могли насолоджуватись життям… Діти бачать багато горя і біди, тому їх усіх треба обігріти теплом і любов’ю, щирою ласкою і щедрістю, щоб хоч якось вгамувати той біль і сум, який накрив їх та й нас усіх своїм чорним крилом. З ними треба стати добрішими, терплячими, турботливішими, а головне говорити з ними, розказувати, багато читати, чомусь новому навчати, щоб відволікати від страшних думок, займатися з дітьми різними роботами: плести, шити, вишивати, садити, пекти; робити різні цікаві речі; розказувати про своїх  родичів веселі та сумні історії, створювати свої розповіді і записувати їх; вести щоденник подій і їхнього життя… Треба приділити увагу і тим діткам, які залишилися без опіки дорослих і теж прихистити та турбуватися про них.

У жодному разі не можна лишати дітей без уваги, адже навколо зараз дуже багато небезпеки, тому дітям треба про все це розказувати, застерігати і оберігати від нещасть. Складна і страшна настала година, але і в цю годину дітей треба вчити доброті, людяності, чесності, сумлінню, правді, щоб вони попри всі негаразди виросли світлими і мудрими людьми, адже ми – українці, нація працьовитих, талановитих, мудрих і добрих, гостинних, щирих і щедрих людей, а тому саме такими повинні вирости і наші діти. Тримаймося! Перемога буде наша!