СВОБОДА страху чи страх СВОБОДИ?
Політика — свідома публічна діяльність в полі цінностей, націлена на управління суспільними процесами за принципами самоорганізації і субсидіарності.
Зиновій Бокійчук
Минулий допис ми закінчили на важливості самоосвіти та практичного використання знань в процесі відповідальної боротьби народу за свою СВОБОДУ та побудові держави самодостатніх особистостей. Також ми провели паралелі між стосунком до спадку Отця небесного на фізиці і в душі.
СТРАХ та СВОБОДА це дві протилежні енергії, які неможливо поєднати в одній системі цінностей та понять. Ми втратили свободу в процесі військових протистоянь і в генах часто прописувалась пам’ять насилля та страху внаслідок пережитих душевних травм. Але дух народу пробудився і піднімались МАЙДАНИ та революції... і поки ця СВОБОДА взаємодопомоги та співпраці між всіма ланками суспільства не буде відновленою, то є потреба продовжувати активну боротьбу українців за незалежність аж поки не пробудиться більшість. І нам потрібно не спинятись на культурологічній складовій, а перейти до активних практичних дій співПРАЦІ ідейних людей. Оскільки відданість Ідеї є властивою характеристикою віруючих людей, то поєднуймо духовність із «практичними ділами милосердя». Адже проповідь віри – це не прозелітизм і повинна вона відбуватись зрозумілою для оточеннямовою справ. Адже чим прозелітизм відрізняється від проповіді? Тим, що ви відповідаєте на запитання, а не словесно ходите і переконуєте когось у чомусь… А коли вас спитати можуть? Та тоді, коли ви щось комусь зробите доброго, будете корисним в довколишньому середовищі природними для нього методами. Треба лише спиратись на голос совісті, що живе в кожному з нас, а не пробувати методи заокеанських традицій невластивих нашому ейдосу. Так ми зможемо збудувати морально здорове суспільство людей, які слухають щоденно свій голос сумління і тому «рай свій в найми» не віддадуть.
Сьогодні в заголовку я взяв за мотиватор слова пана Зиновія, бо мало хто дивиться на політику, як на християнську діяльність в полі цінностей. Те, що ви хочете принести в дар своєму суспільству і своєму народу має бути найціннішим для вас, тим, що ви особисто плекали і чого навчились від ваших близьких. А ось про хибну компетентність він сказав багато у своїх виступах на ютубі.
Якщо взяти мене, то коли побачив, що процес вигорання людей не менше «косить» людей, ніж ворожі кулі, то взявся до того, на що вчився 30 років свідомого життя, – мотивації та підтримки людей на силі духу. До речі, на цю тему створив цілу низку роликів з заголовком «Побудова України майбутнього»:
Ми всі є громадянами, але рідко хто бере участь в організації роботи громад через надмірну бюрократизацію процесу управління. А те, що в ідеї було заплановано як особиста постійна співпраця виборця і вибраних, втратила дієвий механізм співпраці та взаємодії. Волонтерські та громадські угруповання, ОСББ, дитячі гуртки, спортивні клуби чи секції, центри творчости та сільські клуби... це все ті поля практичної реалізації своєї віри, свого позитивного надлишку енергії – плоду свого щоденного особистого предстояння в молитві-розмові з Творцем. І ось практичні запитання треба тримати відкритими у внутрішньому просторі, поки не знайдемо вихід, наш унікальний український варіант! І його в серці підказати зможе Логос Світобудови, а голос совісті виведе на усвідомлення Його поради. Тільки підказки часто приходять теж і через оточення, до якого нас і підштовхне той глибинний сердечний натяк.
Так, звичайно, голос інтуїції зможе почути у своєму сердечному ефірі лише той, хто його тримає чистим. Тому практика щоденного підсумку совісті й очищення її посередництвом духовного аналізу, сердечного покаяння та тайни Сповіді – є такою важливою. І зовсім неважливо для мене, в якій із християнських Церков ви перебуваєте, форми різні, але суть Тайни одна – духовна. Для інших же релігій існують інші очисні обряди. Згадайте батьків Христа і принесення ними в жертву пари голубиної. І зауважте, вони ж були праведниками ще до народження Христа, а обряди очисні виконували все одно... Всі обряди потрібні та дієві: головне, щоб у людей була добра воля до їхньої практики і щира посвята усього свого єства Творцеві.
Якщо ми вже заговорили про Сповідь, то вважаю, що дію її механізму ми мали б доносити до суспільства, яке нас оточує. Покаяння має важливий практичний і, не побоюсь цього слова, економічний фактор. Не лише оікономічний, але і економічний. Адже в нас за 30 років відновлення незалежності проявилось багато людей, що сформували свій капітал на «прихватизованому» або і відверто вкраденому чи викопному енергоресурсі. Як би там не було, але всі вони починають відчувати голос совісті, бо війна ставить кожного перед фактом, що вічність не за порогом!
Усе, що від нас потребується, – це доносити до загалу просту думку: якщо ви хочете, щоб вам відпустили гріх «Не вкради» та «Не пожадай майна ближнього твого», ТО ТРЕБА: 1) перепросити Бога за вчинене і 2)ВІДБУТИ ПОКУТУ. А покута починається через «Три Отче наш і три Богородице Діво», а звершується після повернення усього вкраденого! Ви не повірите, як багато благодійників з’явиться скоро в нас у такому моделюванні реальности. Чому в нас? Багато з них же вивели свої капітали в офшори – скажете ви. Так, але вам будь-який священик скаже, що повернути вкрадене треба туди, звідки ти вкрав, тобто тому роду, народу, місту, країні, з якої ти поцупив взяте...
Ці кроки пов’язані, бо історично видно, що нерозуміння суті свободи у викривленні її поняттями вседозволеності, самості, самоуправства – привели нас до багатьох історичних протистоянь та циклів рабства... Досить! 100 літній цикл повертається нам бумерангом на голови і лише правильні висновки зі здоровим самоаналізом допоможуть змінити майбутнє! І думаю, що ще не один Інтелектуальний Майдан нам у цьому стане у пригоді.
Звичайно, що брати участь в соціальних аспектах – це справа самопосвяти, а отже вимагатиме значного вкладу особистої енергії. Тому в особистому житті кожен з нас повинен мати час, виділений теж і для самоосвіти, і для самопожертви. Для глибшого розуміння потреби докладення зусиль в соціальній та політичній сфері хочу вам процитувати те, що слушно зауважив папа Лев XIII в енцикліці «Sapientiae christianae» (Про мудрість християнина). Він каже, що християнська віра базується не на людських роздумах про правду, а на божественних об’явленнях, і тому є корисною та потрібною. І замало є до цього просто закликати – роллю християнина є за імплементацію цих правд боротись, часом, як перші християни, – з готовністю життя своє покласти за моральне та духовне майбутнє братів своїх!
https://linktr.ee/Sviatoslav_Igorovych