Брешуть і не червоніють, а весь світ сміється: трішки про роспропаганду

Найголовніше завдання, яке пропагандисти, зосереджені на московії, ставлять собі за мету – послаблення моральних сил українців задля посилення власних позицій в інформаційному просторі. Заходи пропагандистського впливу на свідомість людини яскраво проявляються в емоційній та психологічній складових. Зокрема використовуються маніпулятивні інструменти щодо смертей дітей, скривдження соціально незахищених верств населення. Деморалізація мас слугує найкращим стратегічним методом наступу на противника вже не в інформаційному просторі, а в реальності.

Заперечити масштабний вплив роспропаганди, на жаль, об’єктивно  не вдасться. Але точно можна висміяти застарілі методички й очевидно «гумористичний талант» противника – так нахабно й недолуго творити фейки можна тільки, пройшовши школу старих кадебістів. Звісно, що розраховані всі ці «скабєєвщини» та «соловйовщини» на внутрішнього споживача, але час від часу українці також можуть стати жертвою інформаційного терору. Утім, виховати в собі споживача якісного контенту можна і, до речі, це доволі просто. 

Гібридна війна із заходом регулярних військ рф на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей розпочалася із найпопулярнішого міфу: «їх там немає». Як немає, якщо були? Ну, насправді це вже після 24 лютого у світу відкрилися очі, а до того, здебільшого інформаційні вкиди росії на тлі енергошантажу працювали так, як і задумувалося – на користь «бункерному фюреру». Тоді, у 2014-му, федеральні канали щодня апелювали до повідомлень української розвідки та доказів від міжнародних журналістів-розслідувачів про фактичну дислокацію російських військових на Донбасі: самі порушували цю тему, щоб донести глядачеві, ніби насправді представники російських військ не перебувають на території України, створюючи міф, що триває громадянська війна між «ополченієм» і «київськими каратєлями» чи «хунтою».

Трішки озирнемося назад: у час, коли роспропаганда безповоротно зламалася, і не просто зламалася – її примітивність та аматорське виконання завдань, поставлених у кремлівських кабінетах (і бункерах), нарешті стало очевидним і широкій аудиторії. Зараз я маю на увазі вже ну прямо таки хрестоматійний приклад про «распятого мальчіка в трусіках». У повністю вигаданій історії від «журналістів» «Першого каналу» йдеться, як нібито українські військові на центральній площі міста Слов’янськ «поквиталися» з родиною сепаратиста. Центральною героїнею сюжету стала нібито уродженка Закарпаття, що стала свідком такої жорстокої події на площі Леніна. Подальші розслідування, зокрема журналістами ВВС, спростували інформацію в сюжеті аж до того, що вказаної площі Леніна в місті ніколи не було. Елементарно, чи не так? Але внутрішня аудиторія б так і проковтнула, якби не розголос світових ЗМІ. Ну гаразд, цей приклад і справді можна вважати анекдотичним. Упродовж восьми років бур’ян роспропаганди почав проростати швидко й впевнено по всьому світу, не лише там, куди ступив кривавий чобіт їхнього царька. Брехня ставала все жорстокішою, факти ще більше спотвореними… Загалом, здається, ніби Орвелл писав «стратегію розвитку росії до 2023 року».

Утім, українці змогли усвідомити масштаби мережі російських інформаційних терористів вже із початком повномасштабного вторгнення росіян. У перші дні, якщо не всі, то більшість, рятували своє ментальне здоров’я, намагаючись знайти якомога більше інформації. От і ви, зупиніться на хвилиночку і подумайте: на скільки фейків і недостовірної інформації, яку потім спростовували, ви відреагували? Думаю, чимало. Водночас попри серйозність шкоди від російських наративів, можна згадати ще один, до болю сміховинний приклад. Пам’ятаєте, як уже всі розвідки попереджали українців і світ про діпфейк Зеленського, який буде складно відрізнити від справжнього Зеленського? Здається, того дня, коли оприлюднили цей діпфейк, не одна голова «майстрів» брехливого російського слова полетіла. Що таке діпфейк? Переконана,  що багато хто з вас зустрічався із цим терміном, але дозволю собі нагадати ще раз. Діпфейк – від англ. deepfake, від поєднання термінів deep learning («глибинне навчання») та fake («підробка»). У задумі – це вкрай реалістична маніпуляція відео- та аудіоматеріалами, що створює штучний інтелект. Простіше кажучи, ця технологія нібито змушує вимовляти людину на відео те, чого вона насправді не говорила в реальному житті. Тобто, зображення людини використовують для поєднання і накладення на інші зображення або відеоролики.

За допомогою аналізу знімків спеціальний алгоритм копіює рухи та вигляд особи. Поки росіяни з’ясовували, що це таке, цивілізований світ використовував цю технологію здебільшого задля розваги. Але, за що не візьмуться на болотах – все перетворюється або на зброю, або на посміховисько. Ну от ми й отримали пана Зеленського, в якого не те що шкіра на обличчі та на шиї різних кольорів, а ба більше – шия мала вигляд такий, ніби дівчинка гралася із ляльками і вирішила обміняти двом із них голови та тулуби. Ще один приклад: у моєму дитинстві до  школи приїжджали фотографи і пропонували стати дітям принцесами та героями мультиків чи фільмів. Дітвора надихалася, а потім отримувала світлину, де її голову не дуже майстерно прикріплюють до якогось героя. Загалом, справді смішно вийшло.

Час від часу трапляються серйозні маніпуляції, які можуть підхоплювати й українські ЗМІ. Але ми ще трішки пробіжимося по веселих. От уявіть, мільярди доларів витрачаються на діяльність сотні пропагандистів, підживлення їхньої агентурної мережі тощо. У результаті, отримують «спеціалістів», які міряють усіх по собі і розкручують в інфопросторі… старі анекдоти із несправжніх (!) видань. 

Так сталося, наприклад, коли Литва виконала рішення Європейського Союзу щодо заборони перевезення транзитом низки російських товарів із санкційного списку. Пропагандисти зуби в порошок постирали від гніву та спроби залякати литовців і посіяти ненависть серед своїх рабів до ще одного вільного народу. Так в одній із новин ішлося, що нібито Литва розібрала залізницю, яка з’єднує росію та білорусь із калінінградом. Проілюстрували це світлиною незрозуміло якої залізниці, не здивуюся, якщо це перше фото, що дає пошуковик Google. Фейк про розібрані колії дуже швидко спростували й литовці беземоційно пояснили, що «у вас, расєянє, знову не вийшло». Тепер родзинка, чому наводиться цей приклад: доволі швидко з’ясувалося, що першоджерелом цієї новини став російський сайт неправдивих новин «Панорама». А тепер увага: там чітко попереджають читачів, що всі новини – вигадка й забавка.

Над ворогом треба сміятися, його потрібно перемагати на всіх фронтах, на інформаційному – так, Україна програла перший бій у 2013-2014 роках, але зараз боротися з брехнею росіян нам допомагає весь світ. Водночас ніщо не допоможе краще побороти роспропагандистів, ніж наша з вами ерудованість та обізнаність. Читаймо правду і віримо в ЗСУ!