Інформаційна гігієна: пропаганда – слово страшне, а методи примітивні

Інформація – це об’єднання суспільства, підняття рівня свідомості та ключовий фактор розвитку світової спільноти. Але в неправильних, м’яко кажучи, руках вона стає зброєю масового ураження. Наше покоління настільки звикло до інформаційного потоку, що більшість не помітила, як цей потік став водовертю і затягує нас на дно. Як і в усіх війнах, на кожну атаку є контратака. Ми детальніше з’ясуємо, що таке гібридна інформаційна війна і як не потрапити на гачок пропагандистів. 

Однією з найочевидніших моделей впливу на свідомість аудиторії в інформаційних війнах є тотальне дезінформування. Не зробимо зараз прориву, якщо скажемо, що за таких обставин об’єкт свідомо вводиться в оману щодо справжніх намірів суб’єкта дій. З огляду на історичний досвід ведення інформаційних воєн, найчастіше в світовій практиці використовуються такі методи: 

- тенденційне викладення фактів – вид дезінформації, що полягає в упередженому висвітленні різноманітного фактажу  або іншої інформації про події шляхом подання спеціально дібраних правдивих даних у певні проміжки часу;

- дезінформування від «зворотного» відбувається через надання правдивих відомостей у зміненому форматі чи за таких обставин, щоб суспільство могло сприйняти їх як оманливі або прямо неправдиві;

- термінологічне «мінування» – полягає у викривленні суті принципово важливих, базових термінів і понять загально-світоглядного та оперативно-прикладного характеру.

Такі методи дезінформації застосовуються шляхом створення видимості успіхів розвідки іноземних партнерів, використання засобів масової інформації, зокрема приватних або приналежних владі інформаційних агентств, телерадіокомпаній, друкованих видань, окремих журналістів, або ж створення видимості випадкового витоку закритої інформації. Дезінформаційний метод також містить ефект психологічного впливу,  що покликаний вплинути на психіку аудиторії шляхом залякування, створення в суспільстві напруги та атмосфери небезпеки, що унеможливлює розвиток суспільства за таких умов і загалом дестабілізує ситуацію в соціумі.

Пропагандисти не шкодують об’єкти свого впливу, використовують смерті та ситуації, що несуть загрозу життю як основне тематичне спрямування повідомлень, щоб зачепити базові інстинкти самозбереження в людини. Прочитавши це, всі методички роспропаганди здаються настільки очевидними, що навіть складно уявити, якщо на когось вони мають вплив. Але ні, не все так просто. Саме очевидна брехня і те, наскільки неймовірною вона здається, можуть дезорієнтувати навіть людей із розвиненим критичним мисленням. Залякування, виведення на емоції, прямі погрози – запам’ятайте, якщо натрапляєте на новини з таким забарвленням, сміливо рвіть газету або блокуйте для себе онлайн-джерело такої «інформації». Ментальне здоров’я подякує. Навіть не будемо наводити приклад від стандартного інфосміття від рупорів пропаганди московитів, вони ще не уявляють, яка доля їх чекає, і що вони такі самі злочинці, як і їхні співгромадяни в погонах. Менше з тим.

Читайте також: Українське слово – вічне. Але чи жива досі українська журналістика?

Ще одним маніпулятивним способом пропагандистського впливу в умовах інформаційної війни є диверсифікація правлячої еліти. Інколи такий метод застосовується не лише зовнішнім ворогом, а й під час розбірок політикуму всередині держави. З одного боку влада намагається відвернути увагу суспільства від проблем, які скупчилися навколо неї, це відбувається шляхом провокування інших резонансних подій і їхнє тиражування в інформаційному просторі. Наприклад, майже одночасно з’являються два інформаційні приводи: глобальний і локальний. Так локальний покликаний відволікти увагу суспільства від глобального, поки влада вирішує проблему або ж сподівається, що ажіотаж навколо неї стихне. Величезна проблема полягає також у тому, що в України немає свого, незалежного від ворога, інформаційного поля, а формування порядку денного відбувається під впливом ворожих інфопотоків.

Інформація має стати зброєю не масового знищення й поглиблення суспільних криз, а виключно інструментом контрпропаганди в контексті українського медіапростору. Щоб допомогти власній державі втримати оборону на фронті інформаційної війни, суспільство повинно дбати про розвиток свого критичного мислення, сформувати інформаційну гігієну та обрати пул засобів масової інформації, які доносять повідомлення незаангажовано. Не зайвим було б і загальне підвищення інтелектуального розвитку на загальнодержавному рівні, адже російські методи інформаційної війни давно застарілі, впродовж тривалого часу їхні фейки не витримують критики навіть серед власної аудиторії.

Ще один важливий момент для формування здорового медіапростору й перемоги в інформаційній війні – неуподібнення до засобів ведення пропагандистської кампанії ворога. Відповідати на напади необхідно фактажем, вестися на провокації також означає підігравати супротивнику. Захиститися можна об’єктивною журналістикою та перейманням досвіду в міжнародних колег. Ретроспектива доводить, що до перемоги в інформаційній війні може привести науковий аналіз суспільних настроїв, ґрунтування на фактах, висвітлення правди, донесення до аудиторії якісного контенту та менше загравання з емоціями читача або глядача.

Наразі ми разом із вами в двох частинах розібрали теорію інформаційних воєн та методик, як розпізнати масштабну пропаганду. Спойлер: у наступному матеріалі поговоримо про найвеселіші фейки роспропаганди та їхнє розвінчання.