Не дай шуму людських голосів збити тебе з дороги

Наскільки сильно на тебе впливають інші люди? Твої рішення — дійсно твої? Чи часто ти ставиш собі питання: «А як в такій ситуації діють інші?»

Десь років з десяти в мене почав закрадатись сумнів щодо розуміння дорослими цього світу. Я не міг збагнути доцільність багатьох шкільних предметів, чому ми з батьками щонеділі ходимо до церкви і беремо участь в дивних ритуалах, і чому люди п’ють отруту за здоровля? І чим більше я жив, тим більше впевнявся: люди — заручники культури, наповнені мемами, які вони відтворюють стереотипно. Я став скептиком... і залишаюсь ним. 

Але як істота я — людина, і це накладає певні обмеження, на які я мушу зважати...

У середині минулого століття Соломон Аш провів серію своїх шедевральних експериментів, які показали неприємну правду про нас: наші судження і рішення — не зовсім наші. Упс...

Що ще за експерименти?

Ти сидиш в кімнаті з сімома іншими учасниками експерименту (насправді вони актори, але ти цього не знаєш). Вам всім показують зображення вертикальної палички на одному аркуші паперу, а потім показують інший аркуш паперу, на якому три вертикальні лінії різної довжини. Завдання: визначити, яка паличка на другому аркуші такої ж довжини як на першому.

Завдання вкрай просте, відповідь очевидна, але ти відповідаєш останній. І це все змінює. Актори всі по черзі дають неправильну відповідь... очевидно неправильну. І всі вказують на одну і ту ж паличку. Коли помилиться перший, ти здивовано хікотнеш. Але коли всі сім акторів дадуть явно неправильну відповідь, ти з 75%-ю гарантією з ними погодишся. Ми довіряємо іншим людям більше, ніж своїм очам. Це називається конформністю, і це наша сутність.

Коли ти не погоджуєшся з більшістю, спрацьовує відділ мозку, який відповідає за помилку. На анатомічному рівні мати свою думку — це помилка. Розумієш, як все сумно? 

Мабуть, це в нашій генетиці. Природний добір працював на користь конформності. Людина палеоліту не могла вижити без племені. Індивідів, які дуже вимахувалися і на все мали свою думку, або забивали палками, або виганяли з племені голодним тиграм на обід. Ті, що не рипались, — виживали і плодились. Ми ж їхні нащадки — не рипатись і з усім погоджуватись в наших генах. 

Вроджену схильність до конформності посилюють вихованням з ригідними правилами: тут не сиди, там не ходи. Ще пластичний дитячий мозок стикається із забороною самовиражатись. Щораз, як дитина робить щось посвоєму, її карають, соромлять. Чи матюкається мій син? Так, якщо хоче. Моє завдання як батька — пояснити йому наслідки такої поведінки, доцільність гострого слова в різних ситуаціях, а не ставити його в жорсткі межі. А ще він любить надягати кепку зворотною стороною, і це чудово. 

Коли «Наука і здоровий глузд» була ще в зародковому стані, мої колеги у фітнес-центрі посміювались в мене за спиною: «Онлайн тренування? Мдаа, шо робиться з Мандзяком?». Зараз «Наука і здоровий глузд» — найбільший проект схуднення в Україні, і не думаю, що комусь смішно.

Для мене критика — це не погано, це слово набуло для мене зовсім іншого значення, протилежного. Критика — це маркер того, що я на правильному шляху. Адже найкращий засіб уникнути критики — нічого не робити. Сиди тихо, і ніхто про тебе не скаже злого слова... хорошого теж. Щодень в соціальних мережах на мене ллється більше критики, ніж пересічна людина отримує за все життя. Це шум. Просто шум, який не здатен заглушити голос мого серця. Серце веде мене — не люди.  

Люди — шум. 

Критиків можна поділити досить умовно на дві групи. 1 — ті, що заздрять; 2 — ті, що з тобою не згодні. 

З першими все ясно: критика — це все, на що вони здатні. Другі можуть мати інше бачення. І це нормально. У всіх нас був різний досвід, в наших головах живуть різні ідеї, переконання. 

Але ні перші, ні другі не повинні збивати тебе зі шляху. Пам’ятай — це шум. Ти дійсно можеш робити якусь дурницю, але це буде твоя дурниця. Твоя помилка, твій досвід, твій урок. 

ОК, ти вже знаєш про свою вроджено-набуту конформність.

Знай ще, що несхвалення та критика супроводжуються стресом. Прямо на фізіологічному рівні: кортизоли всякі з адреналінами виділяються, тиск в судинах росте. Не втікай від цього. Проживай цей досвід, він корисний, він тебе загартовує. З кожним актом супроти конформності, ти будеш міцнішати. 

Те, що раніше викликало стрес-реакцію, тепер не зачіпатиме жодну зі струн твоєї душі. Щораз ти ставатимеш здатним робити все більш сміливі речі. Ти станеш сильним.

Критика — просто шум...

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор