Діти не повинні страждати. Діти повинні радіти життю…

Цей концерт вартував того, щоб відбутися у найкращих концертних залах світу. Цей концерт вартував того, щоб його транслювати на найбільш рейтингових телеканалах світу. Цей концерт і справді вартував того, щоб його побачив і почув увесь світ. Той світ, який за останній рік пізнав і зрозумів, що таке Україна. Який здивувався мужності та відчайдушності України. Який співчуває та допомагає Україні. І повинен продовжувати це робити, аж допоки ми не переможемо ненависного ворога, що вбиває наших людей, що вбиває і краде щасливе дитинство у наших дітей. І краде самих дітей, аби заволодіти їхніми тілами і умами, перекроюючи їх на русскій лад.  

Цього разу світ просили про це діти— чути, бачити і допомогти. Діти, більшість із яких народжені в Америці, але які завдяки вихованню у сім’ях, завдяки вихованню духовних отців і творчих наставників чудово знають українську мову — мову своїх батьків і дідів, знають українську пісню, вивчають українську історію, які щиро люблять Україну, де залишилося їхнє родовідне коріння. А сьогодні дитячі серденька сповнені болем і співчуттям за ті трагічні події, які відбуваються на стражденній землі праотців. І вони також хочуть їй допомогти — думкою, словом, молитвою, піснею…

Саме таким був лейтмотив концерту, оцінкою якого ми розпочали цю газетну статтю. Його учасниками стали вихованці дитячого церковного хору «Надія», що працює при парафії греко-католицької церкви святого Йосипа Обручника на Cumberland avenu, та вокальної студії «Оберіг», наставником яких є талановита і небайдужа Ольга Допілко. Програму свого благодійного концерту вони назвали «Наші таланти тобі, Україно».

— Спів дитячого хору можна почути і в нашому храмі, адже діти з великим захопленням, честю і відповідальністю двічі на місяць співають на третій недільній відправі Літургію. А такі концерти, як сьогодні, також уже стали традиційними, — розповідає пані Ольга. — Щонайменше двічі на рік ми хочемо показати нашим батькам, нашим спонсорам, нашим парафіянам, нашим гостям, чого ми навчаємося на своїх заняттях, які талановиті наші діти, як охоче і майстерно вони пропускають через свої душі українську пісню — чи то авторську, чи то народну. Крім того, за сім років існування хору, в якому займається більше тридцяти дітей (до речі, це вже третє покоління колективу), і студії (15 вокалістів), наші вихованці стають учасниками практично усіх мистецьких і патріотичних подій, які відбуваються в українській громаді Чикаго. Як, наприклад, акції протесту проти викрадення росією українських дітей, яка нещодавно відбулася у Міленіум парку, в центрі нашого міста. Саме там прозвучала «Молитва до Матері Божої» у виконанні нашої Вікторії Сірко, а Злата Допілко підготувала для відеокліпу зворушливе «Молюсь до Тебе, Мати Пресвята». Бо усі ми щиро взиваємо до неба, аби сили небесні зупинили цю страшну, безглузду війну. А на землі її  зупиняють наші земні янголи — наші захисники. Ціною свого життя. Ціною свого здоров’я. Наші діти це знають, розуміють, тому також охоче долучаються до доброчинності і пожертв, спрямованих як для України, так і для воїнів, які перебувають у Чикаго на лікуванні та реабілітації.

Двоє українських захисників — Андрій Насада та Олег Івахнюк — також були серед глядачів пісенного свята, про яке сьогодні мова. І їх, і всіх присутніх щиро привітав настоятель храму святого Йосипа Обручника отець Микола Бурядник. А юні митці подарували глядачам цілу гаму емоцій і почуттів, співаючи «Ні — війні!», «Живи», «Мамина молитва», «Рідні мої», «Плакала калина», «Козачка», «Кленова балада»... Сприйняття пісень підсилювало те, що вони виконувались на фоні відеосюжетів про Україну: мирних — з пшеничними полями, із розквітлими соняхами, багряними маками та ніжними волошками, і кривавих — зі зруйнованими оселями, зі сльозами і розпачем постраждалих людей, із втомленими хлопцями в окопах… Відчувалося: усю душу свою, усі переживання вкладала у майстерне компонування цих сюжетів режисер Оксана Свідрук, роботи якої, без сумніву, стали суттєвим емоційним доповненням концертної програми. А кількахвилинний відеосюжет, чи, скоріш, відеофільм за участю пораненого воїна Андрія Насади та юної виконавиці Анастасії Ратуш, яка співала «Дякую тобі, воїне-друже», і справді може претендувати на престижні кінонагороди. Як і сльози Любочки Марцинків — чисті та щирі, якими тільки можуть бути сльози дитини, що їх, переживаючи усім серцем, не стримала маленька солістка, звертаючись в пісні від імені донечки до батька, який пішов на війну: «Ви обіцяли прийти, як розквітне в садочку весна… Тату, тату, як хочеться вас обійняти…»

Не шкодували своїх емоцій при виконанні пісенних творів й інші учасники концертної програми: і хористи, і солісти Вікторія Гасько, Вікторія Сірко, Діана Кутинська, Степан Бурак, Вероніка Мусякевич, Злата Спеціальна, Соломія Костюк, Андріана Зам, Інеса Коваль, Арабелла  Яремко, Данилко Петров, Соломія Коваль, Соломія Швець, Карінка Піддубна, Софійка Вахула, гурти «Коліжанки» та «Домісольки». Вони співали про Україну і для України. І це було чудово!

Унікальними називає своїх вихованців їхній наставник Ольга Допілко. Але зовсім не буде перебільшенням сказати, що унікальною, особливою є вона сама. Працювати з дітьми завжди непросто, бо у стосунках із ними, у їхньому навчанні потрібно відчувати оту тоненьку грань, на якій  важливо не зламати, не загубити дитячу безпосередність, ініціативу, креативність, індивідуальність, а навпаки — розвинути їх, допомогти дітям пізнати на крилах творчості повноту і радість життя. І пані Ольга справляється із цим на «відмінно». Проведений концерт став цьому яскравим підтвердженням.

За допомогу в його організації Ольга Допілко вдячна своїм однодумцям і помічникам: батькам вихованців, спонсорам — кредитній спілці «Самопоміч» та Наталі Асеведо (Solutions Financial Mortgage Company), звукорежисеру Михайлу Колоді, Олександру Хрипливомуі його команді з компанії «Звук», режисеру відеокліпів Оксані Свідрук, оператору відеозйомки концерту Віталію Луканюку, постановнику танцювальних рухів Наталії Гасько, компанії Vector Graphic Studio Inc. — за виготовлення футболок із назвою студії «Оберіг». 

… За день до того, як в аудиторії церкви святого Йосипа Обручника відбувся благодійний концерт «Наші таланти тобі, Україно!» (до слова, виручені кошти передадуть пораненим воїнам, які проходять реабілітацію в Чикаго), Україна знову зазнала ракетних ударів від рашистів. Під прицілом нелюдів опинилися Київщина, Дніпро, Умань… Не знаю, чому я щойно про це згадала… Хоча, ні, знаю… За день до того в Україні загинули цивільні люди. Загинули діти. Знову… Уже не вперше від початку війни… Отямся, росіє! Спинися, росіє! Не марай свої руки у невинну кров! Люди не повинні гинути. Діти не повинні гинути! Діти повинні жити. Рости. Навчатися. Мріяти. Сміятися. Діти повинні бути щасливими. Діти повинні співати… Як  і чим до тебе достукатись, росіє?! Отямся!!! Бо ж не відмиєш потім оті свої закривавлені руки ніякими водами.