4 роки президента Зеленського

21 квітня 2019 року відбувся другий тур виборів президента України. За результатами підрахунку 100% протоколів, переможцем став Володимир Зеленський із 73,22% голосів, тоді як чинний президент України Петро Порошенко отримав 24,45%.

Розумні вчаться на чужих помилках, дурні на своїх — каже народна мудрість. Проте та ж мудрість мовчить щодо того, як потрібно оцінювати тих, хто взагалі не вчиться. І це я жодним чином не натякаю, що 21 квітня потрібно було голосувати за Порошенка, в жодному разі! Помилка була зроблена не 21 квітня 2019 року, а набагато раніше!

Граблі — сакральний інструмент українського виборця. Українці не просто регулярно наступають на них та прикладають холодне до чергової ґулі на лобі. Українські вибори нагадують собою ритуальні олігархоохлократичні танці на цьому цінному сільськогосподарському інструменті. Танці мільйонів, що вчергове йдуть обирати із наскрізь ворожого антиукраїнського меню, яке попередньо для них вже сформував хтось інший — за допомогою політичної влади, грошей, медіа, маніпуляцій тощо. І ми, українці, живучи в такому театрі абсурду ще й постійно сваримось між собою на тему «чия купа фекалій краще пахне»? Не аналізуючи, що всі сорти лайна колективно узгоджено вбивають і без того не надто здоровий організм Української Держави.

Одна із форм контролю паразита над організмом господаря — контроль того, що господар дивиться — і як наслідок про що думає (чи оманливо думає, що думає). Тому роль ЗМІ у цих процесах є визначальною.

Аналіз діяльності Зеленського, мабуть, варто розпочати із питань, які він поставив Порошенку на дебатах. «Стадіон, так стадіон!». Поїхали.

Як так сталось, що Україна така бідна країна при настільки багатому президенті?

Чому досі не знайшли тих, хто підривав військові склади? 

Чому досі ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве?

Чому досі не встановлені вбивці на Майдані?

Чи не хотіли б ви прожити на пів-тори тисячі гривень пенсії хоча б місяць?

Скільки грошей вам ще слід взяти з бюджету України, щоб наїстися?

Куди поділися Карпатські ліси?

Чому не покарані прибічники Януковича?

Чому війна досі не закінчилась?

Коли сядуть Свинарчуки?

Чому скасована відповідальність за незаконне збагачення?

Хороші запитання. Правильні. Хоча перелік далеко не повний і не стосується найважливіших державотворчих речей — оборони України чи вкраденого національного багатства, наприклад. 

Можна було б запитати у Порошенка також, чому в Україні немає патронного заводу. Проте після 4 років перебування Зеленського при владі патронного заводу і досі нема. Та й навіщо він воюючій країні, еге ж? Адже можна у відосиках і далі зомбувати українців, трансформовуючи їх у лохоелекторальне стадо, а набої та озброєння випрошувати із протягнутою рукою в Заходу? Свій оборонпром Україні не потрібен, мабуть, саме тому зелена влада навіть під час війни навіть його розпродає - «прихватизовує». А те, що в якійсь статті написав «якийсь-там» генерал Залужний про забезпечення власних потреб своїми силами, адже війна триватиме довго — то він же не фахівець в економіці, «трускавецьких курсів» під керівництвом самого Тимофія Мілованова не закінчував. 

Правда полягає в тому, що Зеленський не має відповіді на жодне із питань,які він ставив Порошенку!

Біда в тому, що попри те, що від виборів до виборів українцям стає жити все гірше, колективна свідомість так і не напрацювала бодай якихось мізерних критеріїв оцінювання кандидатів, їхніх програм. Зрештою навіть вибрали Зеленського в 2019-му — дві третини голосували проти Порошенка через його зрадливу та злочинну діяльність, але якого біса потім проголосували за «зелених табуреток» на виборах до Вер-ховної Ради? Нам що, пороблено?!

Дивлячись на кандидата, потрібно усвідомити щонайменше дві речі: хто він та що він пропонує?

Аналізуючи будь-якого політика, журналіста, експерта тощо, потрібно зрозуміти дві речі — хто він по Духу та по Крові. Дух — та частина людини, яка нас «одухотворює», наділяє свідомістю, мисленням, цінностями та принципами. Щоб зрозуміти дух політика, потрібно проаналізувати його життєвий шлях та поведінку — звідки прийшов, де зростав, навчався, працював, хто його друзі, бізнес-партнери, прихильником якого релігійного напрямку він є, які бізнесові та політичні структури засновував, до складу яких об’єднань входив тощо. Всі ці деталі є дуже важливими, адже вони дають можливість зрозуміти життєву мотивацію та цінності людини. Не може, до прикладу, кум Медведчука, засновник СДПУ(о), засновник Партії Регіонів, міністр уряду Януковича, диякон московського патріархату бути справжнім патріотом України. От не може і все, бо весь його життєвий шлях вказує на протилежне. Аналогічно не може бути патріотом той, хто насміхається з українського народу, висміює Голодомор (сам будучи євреєм і добре знаючи трагедію Голокосту), порівнює Україну із порноактрисою, а всі гроші заробляв на обслуговуванні моральновироджених анти- та псевдоеліт — олігархів та їхніх прислужників. В Україні та на московії. 

Питання належності до українського народу також є дуже важливим. Політик в Україні повинен любити українців. І якщо у нього самого відсутня українська кров, то виникає логічне запитання «чому він любить українців»? Чи тільки робить вигляд. 

Гляньте, як до питання крові свого народу ставляться євреї, як вони ретельно його відслідковують, бережуть, підтримують зв’язки. Чи можете уявити собі, щоб прем’єр-міністром Ізраїлю став українець? Навіть звучить смішно. Ізраїль — держава єврейського народу, Польща — польського народу. Україна — держава кого? 

Це жодним чином не означає відсутність зрадників та запроданців серед українців. Я особисто вважаю, що стільки зла для великої Української Справи, скільки зробили злочинці у вишиванках, не зробив ні Янукович, ні Медведчук разом з усіма своїми посіпаками. 

В нашому виродженому інформаційному полі навіть такі банальні та прості істини говорити «неприйнято». Можливо, тому, що саме ворогам українців треба, щоб ми таких очевидних речей не усвідомлювали? Будьте толерантними… рабами на своїй землі… 

Але повернемось до Володимира Зеленського. Візьмемо початок його передвиборчої програми та розглянемо по-пунктах.

Я розповім Вам про Україну своєї мрії.

Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народження.

Прекрасний пункт для країни, де5 років триває війна, Крим анексовано, Донбас — горить. «Стріляють лише салюти»... З цього простого пункту і витікає політика «какаяразніца», «нужно просто пєрєстать стрелять», «мир в очахпутіна», скорочення видатків на оборону, повний провал підготовки до повномасштабної війни — всупереч всім попередженням західних спецслужб, московська агентура на найви-щих посадах тощо. Це все споріднені і взаємопов’язані речі. 

Відосики створюють картинку для електорату, але не здатні замінити собою справжньої діяльності Президента.

Україну, де відкрити бізнес можна за годину, отримати закордонний паспорт — за 15 хвилин, а проголосувати на виборах — за одну секунду, в інтернеті. 

Який бізнес можна відкрити у країні, де купівельна спроможність людей наближається до забезпечення своїх найнеобхідніших потреб, процвітає корупція, рейдерство? А все національне багатство йде з молотка — ще й під час війни… От щодо «проголосувати за секунду в інтернеті» — тут вони просуваються. Але не для українців, а для того, щоб мати в своїх руках інструменти тотального контролю.

Де немає оголошень «Робота в Польщі». А в Польщі є оголошення «Робота в Україні»?

Основою економіки завжди є виробництво високої доданої вартості. Решта речей є похідними від нього. В України реальний сектор економіки при Зеленському ставав все меншим ще задовго до війни, реалізовувалась політика, якою нас робили сировинним придатком. Хоча чому робили — роблять!

Розпродаж землі в Україні не має нічого спільного із розвитком фермерства! Це процес обезземелення українського народу, що здійснює Зеленський в інтересах транснаціональних корпорацій та олігархів-латифундистів. Знаковим є те, що за цей ганебний антиконституційний розпродаж України проголосували разом Зеленський, Порошенко і пінчуківський Вакарчук («Голос»).

У Польщі вигідно вирощувати полуницю, адже держава створила всі умови для малих та середніх фермерів для того, щоб вони могли працювати, кооперуватись, організовувати системи переробки і продавати не тільки ягоди (10%), а варення, желе, заморожені ягоди, алкогольні настоянки тощо. Переробка народжує високу додану вартість. І тому є можливість та потреба запрошувати заробітчан з України, платити їм понад 1 000 євро в місяць та заробляти при цьому. А в Україні ж землі кращі! Але політична влада працює проти простих людей, малих та середніх фермерів. 

Зеленський посмів зробити те, що боялись робити до нього — вирвати в українців землю, яка є для нашого народу чимось сакральним. Боялись — тому що розуміють здатність українців на певні вчинки з розряду Коліївщини. Зрештою саме наш войовничий дух та кров воїнів Святослава Хороброго, козаків Богдана Хмельницького, гайдамак Максима Залізняка, січових стрільців Євгена Коновальця і є причиною того, що ми витримали московський удар і встояли. Всупереч діям влади. 

Тому Зеленський і ко ще отримають своє, хоча зараз вони думають, що вхопили чорта за бороду. 

Де в молодої сім’ї є один клопіт — обрати квартиру в місті чи заміський будинок.

Як при вбитій економіці звичайна молода сім’я здатна самостійно та чесно заробити на квартиру в Києві чи будинок в передмісті? Можливо, це мали на увазі молодих депутатів, які отримували додаткові 5 000 доларів «зарплати» в конвертах»?

Де лікарі та вчителі отримують реальну заробітну плату, а корупціонери — реальні строки.

Про зарплати — нема що коментувати. А щодо корупціонерів — спробуйте згадати прізвища тих, кого посадили. Мені вони невідомі, а Вам?

Де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати.

Нічого не змінилось. Ліси і далі вирубуються, контрабандна деревина з України навіть потрапляла в міжнародні скандали. А депутати — так само недоторканні. Юрій Бойко із забороненої партії «опзж» досі сидить у Верховній Раді, маючи звання «Героя України». Чудовий перелік Героїв України: Юрій Бойко та Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло…  

Де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку.

Пенсія моєї мами, як і мільйонів інших українців, за березень 2023 року становила 2 800 гривень. Щодо комуналки — то як дерибанили український газ та електрику, так і дерибанять. Видоюючи українців та держбюджет. Як Ахметов був монополістом, так і лишився. Просто раніше був «Роттердам+», а зараз — «Енергоатом-».   

Де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей.

Гляньте на обличчя зелених слуг не-українського народу — Третьякова, Гетьманцев, Арахамія, Тищенко, Безугла… Суцільний розум, освіта та совість. А щодо «разом хрестили дітей» — Зеленський у 2019 році призначив Івана Баканова — свого кума — головою СБУ. Головою Служби Безпеки воюючої України!!!

Де дороги є, а дурнів — немає.

Із чим-чим, а з кількістю дурнів в Україні проблем немає. Результати, як то кажуть, не брешуть. Результати вибо-рів. 

Щодо доріг — то їх менше, більше «напрямків». Проте, за абсолютно випадковим збігом обставин, нові дороги, збудовані з 2019-го до лютого 2022 року, співпали із напрямками наступу московських військ. Але про такі збіги можуть говорити тільки кляті зрадофіли, які не вірять у величність найвеличнішого Боневтіка.

Це — Україна реальної та здійсненної мрії. Україна найближчого майбутнього. 

Живемо в майбутньому. Жуємо обіцяні Зеленським травневі шашлики, під мирним небом… 

Україна, в яку повертаються.

Україна, якою ми будемо пишатися та цінувати, а решта — знати і поважати.

Україна, з якої не поїдуть наші діти.

У твоїй хаті сидить ворог і сміється з тебе… І поки ми, українці, реально не усвідомимо цього — доти останні 3 пун-кти є неможливими до втілення. 

Українські воїни воюють не за теперішню кланово-олігархічну державу, яка ненавидить українців. А за Україну Майбутнього — як державу українського народу, як вищу форму організації українців.

«О роде суєтний, проклятий,

Коли ти видохнеш? Коли

Ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись»

Тарас Шевченко