Плекайте щирість у душі

Людина щира — це найголовніше, 

Тоді вона і світла, і проста.

На поміч прийде за усіх раніше, 

Бо в серденьку у неї доброта!

Й хвилиночки на сумніви не має, 

Вона несе у світ своє тепло, 

Говорить правду, всім допомагає,

І захистить, щоб добре вам було... 

Зі щирим серцем може все зробити, 

Біду уміє словом відвести.

І від напасті вміє захистити,

Й розмову задушевну повести...

Щирість — це дуже позитивна риса особистості, яка проявляється у чесності, сердечності, відвертості, безпосередності, безкорисливості, прямодушності, простосердечності, правдивості та в доброті... Щира людина не має розбіжностей між намірами та реальними почуттями, бо там завжди панує гармонія, відповідність. А тому це і є дуже позитивна риса людини. Від такої людини поширюється тепло, ніжність і це робить її прекрасною. І як же нам пощастило, коли ми у своєму житті зустрічаємо саме щиру, сердечну  людину, бо вона завжди мудра, вона ніколи не лукавить і не підведе, не порушить обіцянки та не зрадить. Це та людина, на яку можна завжди розраховувати. Бо коли щира людина вам допомагає, то робить це від доброти свого серця, без лукавства і подвійних стандартів, а з великою любов’ю і від цього всім стає приємно і радісно, тоді народжується справжнє щастя! Народжується впевненість, що світ ще не зовсім зблід і зубожів, що в ньому є ще та сердечність, доброта, відданість... Тоді відходять всі сумніви й невпевненість, тривоги, недовіра — і ти просто купаєшся у світлі щирої доброти та любові. Щирими можуть бути світлі й добрі люди, а тому наближаймося всі до такого ідеалу, адже це так просто! І не тільки самі стараймося прагнути бути завжди щирими, а й виховуймо такими своїх дітей, щоб вони росли світлими та насправді щирими, без лукавства, без брехні, підлабузництва, не такими, як кажуть у нас в народі, що «В очі — лисицею, а поза очі — вовчицею» або «Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка»... «Янгольський голосок, а чортова думка». Ці та інші прислів’я свідчать про те, що між людьми трапляються різні лукаві особини і їх треба стерегтися, не підпускати близько до себе, тому що вони можуть в будь-яку хвилину підвести, зрадити, продати за ламаний гріш і їх не буде мучити сумління, не гризтиме совість, тому що в них немає сумління, вони так звикли жити і їм нічого не варті ані ваші почуття, ані ваша думка, і навіть ваше життя. То як же вони дійшли до такої поведінки, до такого ницого способу життя?

А дійшли до цього з самого дитинства, коли дуже хотілося до когось підлеститися, щоб себе підняти в очах певного товариства; захотілось комусь сказати неправду, щоб вигородити себе в очах своїх друзів; дивлячись у вічі, збрехати батькам, оговорити інших дітей, щоб самому залишитися білим і пухнастеньким та оминути покарання... І таких брехень у житті дітей трапляється безліч на кожному кроці. Всі діти дуже люблять фантазувати, придумувати, створювати для себе свій маленький і дивовижний світ, зовсім інший, казковий, в якому вони живуть зовсім за іншими, своїми правилами, адже у тому вигаданому світі їх ніхто не карає, не змушує нічого робити, вони там уявляють себе ким завгодно: королями, принцами та принцесами, розбійниками та велетнями, переможцями й чаклунами... У тому уявному світі діти дозволяють собі різні вольності, інші правила поведінки, які іноді переносять у дійсність, у сьогодення, а тому діти схильні до брехні, яку іноді й не усвідомлюють, а справді починають у неї вірити. 

Вони іноді бояться сказати правду через покарання, іноді через насмішку, деколи просто їм хочеться себе вигородити, і показатися кращим, ніж є насправді, а іноді — просто так, бо брехня така солодка, а правда — ні... І коли дитині ця брехня вдається і сходить з рук, тоді дитина починає і далі брехати, підлещуватись,стелитися килимком, одне думати, а інше говорити, одне обіцяти, а інше робити й це їй починає подобатися, тому що вона від цього отримує те, що хоче, і навіть задоволення. Від неї відходить щирість, оте дуже тонке і світле почуття, яке треба дуже берегти й ніколи його не зраджувати...

А коли від дитини відходить щирість, вона поступово стає дволикою, нещирою і підлою... А з такої дитини виростає людина, як дволикий Янус, вона так уже поводить себе у житті, сама маскується під добродія з серцем злодія і брехуна, вона брехлива і підла, підлеслива і небезпечна, як «підколодна змія»... Мабуть, комусь із вас доводилось чути такий вираз? Він саме про таких нещирих, підлесливих і підлих людей. Ось тому дуже важливо виховувати своїх дітей у світлі доброти та правди, з добрим і мудрим, світлим сердечком. Бо якою виросте ваша дитина, так вона буде ставитися і до вас. А вам колись дуже захочеться, щоб ваша дитина щиро-щиро, від душі пригорнула вас до свого доброго серця і сказала вам про те, як вона вас любить, як дорожить вами, цінує вашу мудру пораду, добре слово, щиру турботу... Вам дуже захочеться відчути щирість її дотиків, поглядів і поцілунків. Тому що доброта і щирість ваших дітей розіллється по тілу ніжністю і теплом, і відізветься радістю і щас-тям, тож вам буде дуже затишно і тепло в обіймах вашої дитини. А щоб сталося саме так, то змалку вам, батькам, треба виховувати своїх дітей у правді, в честі, з любов’ю і мудрістю.

Колись у далекому дитинстві мої мудрі батьки мені завжди говорили так: «Коли не знаєш, як збрехати, то скажи правду!» Я була ще зовсім малою і, мабуть, частенько щось придумувала і казала неправду... Тож я довго думала над цими словами, не розуміючи їх до кінця... А коли зрозуміла, то стала керуватися цим правилом у житті й завжди за будь-яких обставин говорила правду.  Це було дуже правильно і я ніколи не мала проблем, мені не треба було вигадувати брехню, бо, як каже народна мудрість: «Брехень багато, а правда — одна». Тому це прислів’я я взяла собі за правило і в придумуванні брехень відпала потреба. 

Тому своїм дітям ви розказуйте, пояснюйте, тлумачте про те, що завжди в житті слід говорити правду, тоді ваші діти   завжди матимуть чисту совість і спокійне серце. Дітей треба привчати до правди, а тому за неї ніколи не можна карати своїх дітей, а просто разом з ними сісти та розібратися детально в тих ситуаціях, в яких опинилася чи може опинитися ваша дитина. Дітей слід привчати до щирості, бо щирість — це як світло сонечка серед хмар, це як тепленький дотик руки, яка тебе ніжно гладить, це як найприємніший поцілунок дорогої людини... Щирість не можна нічим замінити, її можна лише відчути. Про це чисте і світле почуття є багато висловів, ось один з них. «Щирість — справа важка і дуже тонка, вона потребує мудрості та великого душевного такту. Маленький ухил в один бік — і буде фальш; в іншу — і буде цинізм. Здатність до справжньої щирості, правдивої та цнотливої — великий і дуже рідкісний дар». Так сказав В. Вересаєв.

А ось ще кілька висловів про щирість: «Щирість — джерело будь-якої геніальності». Так сказав К. Берне. А це вислів І. Лівра: «Щирість полягає не в тому, щоб говорити все, що думаєш, а в тому, щоб думати саме те, що говориш». Та й наше українське прислів’я так вчить людей: «Не завжди говори те, що знаєш, але завжди знай, що говориш». Тому слід керуватися в житті прислів’ями і висловами знаних людей, щоб виробити в собі й у своїх дітях щирість у своїй поведінці, в стосунках між людьми. Всі найкращі та найгірші риси людського характеру закладаються саме в дитинстві, потім вони керують людською поведінкою протягом всього життя, недаремно ж люди кажуть: «Посієш вчинок, набудеш звичку; посієш звичку — одержиш характер»... Саме так і виробляється людський характер, поступово, з маленького до великого. А тому треба дуже пильнувати за помислами, думками, вчинками, словами та звичками своїх дітей, тому що кожен крок закарбовується в пам’яті й оселяється там надовго, а то й назавжди. Ось чому треба попереджати та застерігати дітей від шкідливих вчинків, щоб вони не стали звичкою і щоб потім ті звички не перейшли в характер... Виховуйте своїх дітей світлими, добрими та щирими. Це важке завдання, але приносить радість і задоволення як дітям, так і батькам. Дорогі батьки, усвідомте раз і назавжди те, що ваші діти — це найдорожчий скарб, який ви маєте від природи, тому ви повинні все зробити для того, щоб ваші діти виросли найкращими, найдобрішими, найрозумнішими та наймудрішими! Прикладайте для цього всі сили, свої знання і мудрість, свою щирість і любов — і тільки тоді вони обов’язково такими виростуть, як ви хочете. «Пам’ятайте про те, що ваша хата є першою і найважливішою школою, в якій ваші діти мають любити Бога і людей» (А. Шептицький).

Отже, спираючись на ці мудрі слова, всім батькам зі своїми дітьми треба постійно і систематично працювати, привчати їх до добра, щирості, мудрості, робити їхні сердечка щирими та світлими. Тому привчайте дітей бути світлими, адже щира людина вершить свої добрі діла за покликом серця, за щирим порухом свої світлої душі й вона не буде задумуватись перед тим, як допомогти піднятися вам, коли впали... Вона не буде думати, хто ви — начальник чи двірник, продавець чи професор. Їй це байдуже, бо вона поспішить просто вам допомогти без зайвих роздумів, бо цього вимагає її щире серце, тож інакше вона просто не може вчинити... Щирість — це дуже позитивна риса особистості, яка робить людину світлою, доброю і мудрою. Та й щирій людині завжди легше жити у цьому складному світі, бо вона ніколи не кривить душею, ні перед ким не плазує, вона сердечна і душевна, їй не треба придумувати брехень, бо вона несе у світ правду, свою любов і ніжність від усього серця, від усієї світлої та щирої душі. Тому будьмо всі щирими й світлими, любімо світ і людей в ньому, щиро допомагаймо всім, хто потрапив в біду без зайвих роздумів і сумнівів, а за покликом свого мудрогоі щирого серця. Адже все повертається до людини — добро і зло. Тож «бумеранга» ще ніхто не скасовував.

Щира людина все робить з душею, 

Світло дарує, любов і тепло...

З щирим дорогою йдіть однією, 

Щоб завжди світло й щасливо було.

Вірші 

А бумеранги ждуть

Що шлеш у світ, до тебе те й вернеться,

Тут діє бумеранг без зайвих слів.

А кому це неправдою здається,

То бумеранг той ще не долетів.

Та вже летить й з дороги не зіб’ється.

У нього точно визначена ціль.

Він не мине, то так лише здається,

А долетить на радість чи на біль.

Твоє добро тобі добром віддасться,

Й неждано зовсім, точно долетить.

І зло прийде, що мало і не здасться,

Тому потрібно думати, як жить…

Добро творити треба повсякчасно —

Це наймудріше правило з усіх.

Допомогти, подати руку вчасно,

Не мати дум у голові лихих…

Лиш про хороше думати постійно,

Без заздрощів рушати в довгу путь.

І жити чесно, радісно і мрійно,

Й запам’ятати — бумеранги ждуть…

Людська увага

Людська увага — це завжди важливо,

Тоді комфортно: затишок, тепло.

Стає життя чарівне, наче диво,

І хочеться, щоб завжди так було.

Усі привітні і душа співає,

Бо доброта усмішкою цвіте.

І серце в грудях маком зацвітає,

А в небі світить сонце золоте!

І хочеться радіти і співати,

Бо цілий світ усміхненим стає.

Тому завжди привітним бути варто,

Бо в цім своя, магічна сила є.

Від душі

Душа бажає щастя всім і всюди,

Бо ми лиш раз живемо на Землі.

В добрі і в мирі хай живуть всі люди

Й народи всі: великі і малі.

Хай душі будуть чесні і гарячі,

Добро й любов у них завжди живе.

Ну, а серця людські — відважні й зрячі,

І хай чарівна музика пливе.

Щоб збуджувала й завжди надихала

На творчість і на добрії діла.

Натхнення, силу, радість надавала.

І по життю усіх людей вела.

Бо в музиці любов і щастя, й світло.

Вона на небесах, мабуть, жиє…

Від музики душа людська розквітла,

Тому в душі любов і щастя є.

Розкрийте душі для краси земної,

Хай музика у душі вам пливе.

Від музики і пісні осяйної

Людина довше на землі живе.

Що маєш в серці

Що маєш в серці — людям те й неси,

Найкраще все: любов, тепло, повагу,

Побільше щастя, радості й краси,

Бо тільки це і має перевагу

Сьогодні в світі… Бо багато зла

І ненависті, люті, негативу …

Земля раніше кращою була,

І люди від краси жили щасливо,

Бо насолоджувались нею, берегли,

І в пісні всю любов передавали.

Зі світлою душею хліб пекли,

І рідний край любили й захищали.

Усе робити треба від душі:

Добро творити, сіяти і шити…

Любов — це найважливіший рушій,

Тому з любов’ю в серці треба жити.

В душі чарівне сонечко нести,

Що шлях освітить і усіх зігріє…

І вбереже від зла і самоти…

Любов одна усе на світі вміє.

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.