Що пишуть про контрнаступ ЗСУ на Заході та як це пов’язано з переговорами?

Контрнаступ. Слово, яке для українців означає дуже багато. Процес, на який покладають величезні надії, зокрема і через надмірний інформаційний піар навколо цього певних «експертів» та зеленуватих «речників».

Генерал Залужний та інші військові командувачі свідомо уникають цієї теми. Що є правильним та логічним, адже ворог не повинен знати про твої плани аж до моменту, коли вони будуть реалізовані. Власне так і відбулось із блискучою військовою операцією контрнаступу українських воїнів на Харківщині та Херсонщині. Одночасний наступ на кількох напрямках вибив рівновагу з-під ніг московської армії. Тодішній контрнаступ був реалізований без видимої концентрації військових сил на окремих ділянках фронту, що в поєднанні із героїзмом ЗСУ, чітким плануванням та вищезазначеною «втратою рівноваги» показав надзвичайну спішність, попри те, що жодні аналітики (окрім британських) цього не прогнозували. Так само як і того, що Україна вистоїть! 

Проте теперішній контрнаступ не може відбуватись за тим же сценарієм. Ворог заздалегідь його очікує. Московські пропагандони з розряду скабєєвих-соловйових та іншого біологічного непотребу припнули язики й говорять із пересторогою. Адже під час попереднього контрнаступу вони всі мали ура-патріотичну риторику й усі колективно «сіли в калюжу».

Один з моїх близьких друзів, учасник операції на Харківщині, казав, що наступ був настільки стрімким, що під час наближення до їхніх окопів було добре чути панічні матюкливі крики «с…ем отсюда».

Наш споконвічний кремлівський ворог вміє навчатись на своїх помилках. І недооцінювати його не можна. І чистки серед військового керівництва та спецслужб, і акценти на отримання переваги у війні дронів, і обхід санкцій заради отримання потрібних для створення власної зброї західних мікросхем із використанням інших країн — Вірменії, Казахстану та інших. Про що власне зараз активно пише західна преса.

Аналогічно кремлівські окупанти розпочали підготовку до можливого контрнаступу українців. І жива сила, і техніка зараз перебувають на окупованих територіях у величезній кількості. І попри те, що перевезення старих радянських танків ще 50-х років викликало певні насмішки з боку українців, не варто їх недооцінювати. Вкопаний танк, що здатний стріляти і для якого навіть не передбачено можливості їхати, є загрозливою зброєю, яку не так легко і знищити.

У часи так званої Холодної війни на кордоні між ГДР та ФРГ із радянського боку також стояли старі танки, повністю без пального, завданням яких було стримати наступ «клятих капіталістів» протягом 30-45 хвилин — до розгортання стратегічних військових сил срср. Такий розглядався сценарій на випадок початку тоді 3-ї світової. І навіть старі танки вважались ефективними та здатними виконати таке завдання, протидіючи тодішньому НАТО.

Про можливу складність українського контрнаступу вже написали американські аналітики, чия стаття опублікована у виданні Financial Times. Головними поясненнями таких висновків є готовність московії та відсутність переваги ЗСУ в повітрі. 

«З одного боку, буде близько 35 тисяч українських солдатів, посилених західними бойовими танками. Вони протистоятимуть більше ніж 140 тисячам ворожих солдатів на 950-кіломет-ровій лінії фронту. Розділяти ці два війська буде смертоносна смуга перешкод із мін, земляних споруд і танкових загороджень, встановлених росіянами. Скоро настане день, коли Україна спробує прорвати російські фронтові укріплення. Успіх чи невдача визначать перебіг бойових дій і силу Києва в переговорах із москвою щодо врегулювання конфлікту», — йдеться у статті.

«Класичний підхід у сухопутному наступі полягає в тому, щоб прорватися в тил супротивника, на одній ділянці або декількох, і завдати концентрованого удару по центру тяжіння противника. Успішні приклади без переваги в повітрі рідкісні», — каже Бен Баррі, колишній командир британського бронепіхотного батальйону.

У ЗМІ зазначають, що точне місце проведення атаки залишається таємницею, проте одним зі стратегічно важливих для кремля районів є Мелітополь, розташований поблизу Азовського моря. Але московська армія, усвідомлюючи ризик, уже підготувала в цьому регіоні зубчасті лінії оборони. За даними військових аналітиків, російська оборона зазвичай складається з мінного поля, за яким ідуть лінії бетонних стовпчиків пірамідальної форми, званих «зубами дракона», щоб уповільнити рух механізованих частин. За ними розташовується ще одне мінне поле, ще через 400 м — лінія траншей і бліндажів, а через 500 м — протитанковий рів.

За словами Баррі, спочатку потрібно розчистити мінну смугу для проходження танків і техніки, потім — знищити «зуби дракона», можливо, за допомогою танків, оснащених плугами, а наприкінці — пройти рови за допомогою спеціального обладнання для створення мостів.

До труднощів додається відсутність в українців переваги в повітрі. Востаннє західні танки зустрічалися з радянськими Т-72 в Іраку 2003 року, але тоді коаліція на чолі зі США мала переважну перевагу в повітрі. 

І тут варто зазначити, що дуже мало армій світу доводили свою здатність перемагати у масштабних битвах, не маючи при цьому переваги у повітрі. З іншого боку — переваги у повітрі ЗСУ не мали і під час попереднього контрнаступу. 

«Однак армію України недооцінювали й раніше, наприклад, коли торік вона кинула виклик західним військо-вим оцінкам і відтіснила російські війська від столиці, а потім із Харківської області.

Росія також втратила майже вдвічі більше людей після повномасштабного вторгнення, згідно із західними оцінками. Крім того, українські війська краще оснащені та навчені, ніж їхні противники», — цитата зі статті.

Ґлен Ґрант, колишній офіцер британської армії, інтерв’ю пані Оксани Давиди із яким ми публікували у попередньому випуску газети «Сурма», вважає, що якщо український наступ буде жорстким і швидким, фронт розхитається, росіяни втечуть і оборонні споруди стануть непотрібними. Думаю, що всім українцям хотілося б побачити правдивість його слів. 

Проте є ще один важливий акцент, який нібито мимоволі згадується в статті Financial Times: «Успіх чи невдача визначать перебіг бойових дій і силу Києва в переговорах із москвою щодо врегулювання конфлікту». І цей акцент є одним із найважливіших та добре усвідомлених усіма геополітичними центрами, особливо тими, що вже тривалий час прагнуть схилити Україну до мирних перемовин. За «випадковим» збігом обставин (а також завдяки повному провалу вищого політичного керівництва України на чолі із Володимиром Зеленським в питаннях підготовки до повномасштабної війни) саме від останніх сил і залежить наявність або відсутність в України потрібної авіації та іншого озброєння. Адже не просто так неодноразово різні політики з глобалістичного пулу акцентували увагу на тому, що «потрібна така перемога України, яка б не розвалила московію».

Продовжуючи розкривати подані акценти, потрібно згадати нещодавню статтю в іншому західному виданні —  Bloomberg пише, що президент Франції Еммануель Макрон хоче створити умови для відновлення переговорів України та росії вже влітку. Для цього він хоче залучити Китай.

Посилаючись на неназваних людей, які знайомі з планами, Bloomberg пише, що Макрон доручив своєму раднику із зовнішньої політики Еммануелю Бонну працювати з головним дипломатом Китаю Ваном Ї над створенням структури, яку можна буде використати для переговорів України та росії.

План французького президента нібито також передбачає довгострокові гарантії безпеки для України, спрямовані на утримання росії від нового нападу. 

Впевнений, що для кращого розуміння обидві статті потрібно розглядати комплексно, разом. Особисто в мене викликає великий скепсис участь Китаю у мирному врегулюванні. Та й президент Франції Макрон є представником глобалістського табору, а значить відстоює і відповідні інтереси, про що детальніше написано у моїй статті у попередньому випуску газети «Сурма» — «Глобальні Мак(а)рони по-китайськи».

Проте така інформаційна артпідготовка свідомості середньостатистичного обивателя Західного світу проводиться для формування певних думок. Доповнює таку підготовку системна інформаційна робота кремля на полі націоналістів та консерваторів різних країн впродовж багатьох десятиліть. За повної відсутності інформаційної роботи української влади на тому ж полі (цікаво чому?!).

Жителі умовного колективного Заходу не повинні усвідомлювати, що Бісмарк мав рацію, стверджуючи, що «будь-який договір із московитами не вартий паперу, на якому він написаний». Аналогічно триває й обробка свідомості українців — згадайте ті ж самі антиукраїнські антиконституційні «мінські угоди». Проте українцям після повномасштабного нападу вкласти щось таке в голову дуже складно. За винятком тих, чиє життєве кредо звучить як «какая разніца», частина з яких зараз ловить хвилі «ура-патріотизму», насолоджуючись відосиками свого антиукраїнського гуру (який власне і є автором гасла «какая разніца»).

Ті, хто передають Україні левову частину озброєння, добре усвідомлюють співвідношення військових сил між ЗСУ та московією. Саме тому, на мою думку, в питанні успішності українського контрнаступу буде реалізовуватись формула «перемога України, але така, щоб московія не розвалилась». Це означає, що буде відвойована частина окупованої нині території, проте не вся. А далі — закріплення по якійсь лінії фронту, на якій московити максимально готуються до ведення оборони. Саме в такому ключі, до речі, написана і «стаття» Пригожина — номінального власника найбільш виродженої частини московської армії — ПВК «Вагнер».

Володимир Зеленський та його оточення після хоча б часткового успіху спробують інформаційно присвоїти собі заслуги (ви що, не бачили фото Залужного із Єрмаком? Це ж все Єрмак та всілякі хламідії-подоляки підказують генералу!) та оголосити проведення позачергових виборів до Верховної Ради. Про це свідчить активізація ботоферм всіх партій та груп, особливо тих, що мають зеленуватий антиукраїнський відтінок. 

Після такої часткової перемоги та закріплення на нових рубежах будуть створені максимально сприятливі умо-ви для просування якогось «мирного договорняка». Проте такий договорняк із кремлем буде чимось схожим на меморандум, підписаний вівцями, зайцями та вовками, в якому вовки обіцяють від завтра «їсти тільки капусту».

Воля Творця та героїзм українських воїнів — фактори, які здатні зламати будь-які ворожі сценарії, навіть напрацьовані найсильнішими геополітичними центрами. Так і буде. Слава ЗСУ!