Про путіна та церкву…

Тут є багато різних думок про поведінку путіна та церкви МП. Але все це взаємозв’язано. Я вам викладу свою думку, яку озвучив ще у 2009 році у книзі «Сценарій для України». 

Так от, коротко — те, що московська влада має імперські замашки, це факт. І ще на початку 2000-х років оточення путіна почало над тим працювати, що якщо росія — імперія, то має бути й імператор (цар). І росія до цього готова. Їм краще «батюшка царь», ніж ходити на вибори. І ви сьогодні самі можете пересвідчитись, що психологія росіян мало чим відрізняється від психології населення ще царської росії. 

А що таке «цар»? Це — помазаник божий, якого обирають на Помісному соборі російської православної церкви (РПЦ), потім мажуть елеєм, як символом зв’язку із вищими силами. І для цього не обов’язково мати якесь царське коріння. Це коли беруть визначену людину і голосують за неї на Помісному соборі РПЦ, ну майже, оскільки голосували за Кирила (Гундяєва).  

А тепер увага: дві третини православних РПЦ перебуває на території України. Із 711 делегатів Собору, який відбувся у 2009 році, окрім різношерстних делегатів, конкретно від росії було — 290 делегатів, України — 195, Білорусі — 47. 

Стратеги створення російської імперії усі ці роки путіну вуха «прожужали», що тільки приєднуємо до себе Україну, проводимо Помісний собор, мажемо тебе елеєм, і ти вже «царь», а ми усі придворна челядь, і для чого  нам якісь вибори, все довічно. І плювали ми на демократію. І головне все за християнським «законом», все за правилами, ніхто нічого проти не скаже. Он же є в інших країнах королі. 

Питання лише стало у спадкоємцях. Адже у путіна лише дочки. Тому путін офіційно і розлучився, щоб потім таємно одружитися з тією коханкою, яка народила йому сина. За неофіційними даними, у нього вже зараз два сини. 

Тому і Лукашенко так ставиться до власного народу, вважає себе уже призначенцем царя по Білорусі. Та й українські майбутні царські призначенці так сміливо замовляли портрети в одежах царської знаті та купували позолочені вагони-ресторани, щоб їздити на прийом до царя. Для чого ось усій оцій українській псевдо «еліті» брати участь у виборах, щорічно заповнювати декларації та чекати розкуркулення? А так — заплатив дань цареві, отримав титул графа чи князя, і це уже навіки тобі та твоїм нащадкам. 

Адже ви розумієте, все це не просто так. Там, про якусь демократію уже навіть не могло й ітися. Невже ви думаєте, що ці люди постійно чекали б на вибори, заповнювали декларації, та сиділи б й очікували — а що там вирішить народ? Ні, вони уже бачили себе при дворі царя, і щоб ніхто не ставив питань та не приходив з обшуком. 

І пішли гроші на церкву, на різні партії, на підкуп. І ось, коли уже здавалося майже все... І залишилося тільки «пригорнути» Україну та підставити голову під елей, а тут раз — і облом... Український народ не захотів під царя та українських вельмож.  

Тому триває це суцільне бомбардування, і, схоже, насамперед там, де йому обіцяли «одноголосну» підтримку царя. 

Це знаєте, як мала і розбещена дитина, коли хтось не дає їй свою іграшку, то вона вирве її силою і зламає. Щоб не дісталася нікому. 

Адже тепер замість царського трону уже світить Гаага. І голову уже варто мазати не елеєм, а зеленкою. І це уже не в руках РПЦ та МП, а ЗСУ та Українців.