Сміх для людей і про людей: сюрприз
CЮПРИЗ
Сиділи в бункері: Шойгу
І ще три генерали,
Щось розмовляли про війну
І рішення приймали…
Залужний раптом! А це як?!
«Умерти і не жити!»
Запитує тихенько так:
— Вас можна перебити?
* * *
Самооцінка, хочу запитати,
У вас яка, Петрович? Ви щось сонні…
–Та я готовий вам відповідати:
Ми — Королі, такі буваєм скромні…
* * *
Оце взнав, що гроші — зло!
Це так є і так було!
Ось чому… (немає слів)…
Добрий я, ти зрозумів?..
* * *
Дружина в п’ятницю питає:
— Коли прийдеш? — знову не знає…
Микола скоса подивився
І навіть трішки розізлився:
— Це тяжко так запам’ятати?
Це скільки раз тобі казати,
Що я по п’яницях приходжу —
В суботу! А раніш — не можу!
ТРИВОГА
Два священника монтують
На дорозі щит: «Воздай!
Зупинись! Кінець вже близько!
Розвернись! Ні — пропадай!»
Повз, немов орел крилатий,
Фура! І водій кричить:
— У!!! Сектанти ви прокляті!
Не дають спокійно жить!
Тільки зник за поворотом —
Звідти чути: «Бах! Ба-бах!»…
Священник із відкритим ротом…
В очах — відчайдушний страх!
Іншому він промовляє:
— Ти правий був! — аж трясе, —
Треба було написати:
«Міст — розвалений!» і все…
* * *
Який романтичний у мене Іван!
Він прямо заплакав, немовби пацан!
Як шкрябала цвяхом на «Лексусі» я:
«Іваночку, милий, любов ти моя!»
* * *
Дружина вагітна? — запитує сват.
— Вагітна.
— А місяць який?
— Листопад.
* * *
— Украли паспорта у мене —
Тепер себе вини…
— В поліції ти був, Семене?
— Та був, це не вони…
ОБДУРИЛИ
Де «Пральні порошки», мужик…
Розмова переходить в крик:
— Це що таке — я вас питаю!
Народ дурити? Не прощаю!
Директор дуже здивувався:
— Що трапилось? — перелякався…
— У вас купив я порошок —
Для мене був це майже шок!
Написано — 100 грам безплатно
У кожній пачці — чітко, ясно!
Приніс додому — відкриваю…
Порошок — є, 100 грам — немає!..
* * *
— Кого ховаєте? — запитує Микита.
І чоловік призупинивcь на мить,
Поглянув і сказав сердито:
— Кого… Того, хто у труні лежить…
* * *
— А ти бачив, куме, «детектор брехні»?
Ти ж в столиці, все-таки, учився…
— Чи бачив я — теж новина мені?
Я на ньому, куме, оженився!
* * *
— Красива дівчина твоя?
— На Божу Матір схожа…
— Її ось фотографія…
— Ану… О, Матір Божа!
* * *
— Дівчаток за кіски не смикав ніколи!
А дуже хотілося смикать щодня!
— Чому ж ти не смикав, — запитує Оля.
— Та… якось смикнув за хвоста я коня…
* * *
За все життя лише зумів
Я трьох жінок кохати:
Дружину, маму, … і зустрів …
Пробачте, як Вас звати?
ВИПАДОК З КОТОМ
Обідня перерва.
Прийшов зять з роботи.
А теща мисчину борщу вже несе…
Зять виїв, пішов борщ,
як кажуть «в охоту»,
А теща говорить: — Це, зятю, не все!
Макітру пельменів на стіл вона ставить
І раптом додолу пельмень один — ляп!
А кіт, що сидів під столом —
не проґавить!
Він миттю підбіг до пельменя і — хап!
Зять бачив це все, посміхнувся:
— Котяра!
А кіт з’їв пельменя — і лапи задер…
На спину упав, з морди слина та пара!
Здригнувся всім тілом — здається —
помер.
Зять глянув на тещу — макітру відразу
На голову мамі по вуха надів!
А кіт миттю звівся на лапи, зараза,
Із викриком «Єс!» до порогу побрів…
«КОНСПІРАЦІЯ»
— Чому пасічник, дід Вова,
Коли мед збирає,
На лице обов’язково
Сітку одягає?
— «Конспірація», гадаю,
Роблять так усюди…
Якщо бджоли його взнають —
«Хана» йому буде…
ПОКУПЕЦЬ
На базарі продається
Що завгодно у бабусь
Дядько дивиться і мнеться
Не наважиться, чомусь…
Ось, нарешті: — Яблук хочу…
Одна бабка: — Скільки вам?
— Та щоб вас тут не морочить
То давайте — кілограм.
Тільки кожне (оце диво)
Щоб завернуте було.
А це що? Напевно — слива?
Теж давайте… два кіло…
Кожну сливку замотайте
У папір чи ще у щось…
А це вишні? Теж давайте!
Загорніть, бо лапав хтось…
А це що у вас в мішечку?
Я питаю, бабко, гречка?
— Так… це гречка (і трясеться)
Та вона не продається!!!
ЖАРТУВАВ
— О, Боже! Петро — це у тебе синці!?
І хто ж тебе, Петре, побив?
— Та це у селі… аж на тому кінці…
За жарти…
— А що ти вчинив?
— Люблю жартувати —
за це постраждав…
Вночі… не турбує ніхто —
О третій годині телефонував:
«Ану здогадайтеся — хто?»
Я тішився так, мов маленьке дитя…
І ночі чекав… трьох годин…
— Ну й що? Ти, нарешті, скажи до пуття!
— Та… тут здогадався один…
ЦІКАВІ ЗАПИТАННЯ
Прибув кореспондент в село.
Цікавився сільським життям.
У нього завдання було —
Простий народ, його буття.
— А помідори в вас ростуть? —
У діда Савки запитав.
— Та що ви — ні! В «Сільпо» беруть.
— А огірки? — не відставав.
Поглянув дід і вуса втер:
— І огірків нема в селі.
Нічого не росте тепер —
Це так погано для землі…
— Я запитати вас хотів:
Саджаєте не так, мабуть?
— Саджаємо?... Я зрозумів…
Якщо саджати — то ростуть!..
* * *
На здорове харчування
Перейшла я, синку,
Почистила без вагання
Собі мандаринку.
Сік — як бризне в очі! Боже!
Дивитись несила!
Ковбаса такого, схоже,
Мені б не зробила!
* * *
Останній раз тебе питаю:
Ти брала гроші тут, мадам?
— Останній раз відповідаю:
Ні! Я не брала й не віддам!
* * *
Дружина:
— Слухай-но, Петро,
Так хочеться купить авто —
Світ подивитися — ой-ой!
Петро дружині:
— Цей чи той?
* * *
Казка сучасна ось нині —
Раніше так не починали:
Жили у батька три сини…
Свої квартири — здавали…
* * *
— Вчора — п’ять сомів зловив!
Ледве в торбу зміг запхати…
— Боже мій! Я б так не зміг!
— Що — зловити?
— Ні — брехати!