У спілкування велика сила...

 Росте дитина... Їй потрібна мама
Татусь, бабуся, сестри, дідусі...
І добрі друзі треба їй так само,
Щоб діти розвивалися в красі
І в спілкуванні, ну, а як без нього?
Без спілкування виростуть німі...
Дітей не можна полишати цього...
І ви це знаєте... Подумайте самі...

Згадайте себе в тому віці, що ваша дитина сьогодні... Згадайте ті емоції, бажання, забаганки, думки, вчинки. Ви теж не були святі та смирні, у кожного було щось своє: то вам чогось на той момент хотілося, то душила якась образа, то охоплювала надзвичайна радість, то серце сповнювалось невимовним щастям, а то виникало непереборне бажання щось мати, щось виняткове зробити, чогось навчитися, здобути перемогу чи сказати добре слово... Це природне бажання будь-якої дитини. Але кожен по-своєму виражає свої бажання, емоції, почуття. І тому дуже важливо кожній дитині з наймолодшого віку перебувати в соціумі, з дорослими людьми і з дітьми, бо це надзвичайно сприяє розвитку дитини, робить її контактною, мудрою, дружелюбною. 

Соціум — це невід’ємна частина людського життя. Всі ми живемо поміж людьми, і дуже важливо вміти себе поводити, ввічливо розмовляти, правильно ставити запитання і мудро відповідати, мати оту культурну поведінку, яка допомагає в житті. У будь-якій ситуації всім людям необхідно контактувати із зовнішнім світом. Тому надзвичайно важливо розвивати навички спілкування з наймолодшого віку. Тож всі батьки повинні це добре розуміти і розвивати свою дитину, вчити її правильно звертатися, ставити питання і відповідати на них. Батьки повинні навчити дитину спілкуватися з іншими дітьми та дорослими, закріплювати перші навички у спілкуванні та неухильно дотримуватись певних правил. Батьки насамперед повинні навчити свою дитину, що можна говорити, а що ні, щоб не образити інших дітей, які слова можна вживати, а які — ні, що можна робити, а що ні... Це ті ази, без яких ваша дитина не зможе обійтися. Тому змалку треба вчити дитину чітко ставити запитання і чітко та коректно на них відповідати. Особливу увагу слід звертати на те, щоб діти розуміли, як правильно поводитися в колективі, що не можна битися, відбирати чужі речі, не можна кричати й обзиватися, дражнити інших дітей, постійно на всіх жалітися дорослим, а поводити себе треба коректно, ввічливо і розумно, щоб з тобою всім було добре. До цього треба завжди прагнути. І цьому треба довго вчитися, іноді все ж розбиваючи лоба.

Таке життя, воно вчить і змушує постійно вчитися. Вже від моменту народження дитині потрібне спілкування з мамою, з татом, з іншими дорослими людьми. Дитя від них переймає міміку, звуки, слова, рухи... І чим далі, тим більше дитина вимагає спілкування, вона ловить погляди і починає їх розуміти, чує слова, інтонацію й активно на них реагує. А коли підростає, то їй потрібні не лише дорослі, але й такі ж діти, вони одне від одного чомусь навчаються, щось починають розуміти, висловлювати певним чином свої емоції. Отже, дитяче спілкування всім дітям просто необхідне, бо дитина бачить своїх ровесників, бачить, як вони поводяться, і сама прагне розвиватися, вдосконалювати навички, вміння, мову, рухи, набуваючи соціального досвіду. Спілкування дитини в колективі багато чому навчає. З’являється розуміння, що треба навчитись слухати інших дітей, іноді ставити себе на місце співрозмовника; дитина вчиться уважно слухати і не перебивати тих, хто говорить; вчиться правильно вирішувати різні конфлікти, які виникають під час гри; вчиться думати про почуття інших дітей; пробує сама комусь допомагати, заспокоїти, приголубити і пошкодувати того, кому боляче, і це дуже корисні і потрібні в житті людини навички, які закладаються в ранньому віці й залишаються на все життя. Тож у дітей в колективі завжди виробляються хороші якості, а цьому сприяють в дитячому садочку вихователі, а в школі — вчителі. А от коли дитина не відвідує дитячий садочок або (як сьогодні вже модно) вчиться дистанційно, а не разом з усіма в школі, то вона позбавлена дитячого соціуму і їй потім буде важче спілкуватися з однолітками, та й іншими людьми в майбутньому.

Коли дитина перебуває протягом дня з ровесниками, то вона себе прекрасно почуває, бо всі навколо такі ж, як вона, у них спільні ігри, заняття, вони всі разом вчаться правильно поводитися, разом гратися, слухати, відповідати на запитання, порівнювати себе з іншими, бачать результати своєї діяльності на фоні інших дітей, можуть порівнювати. І це сприяє розвитку соціальної поведінки, що для дітей має велике значення. Тому бажано свою дитину віддавати в дитячий садочок, а коли немає такої потреби, то приводити свою дитину до дітей на ігровий майданчик, а там вже коригувати її поведінку правильно. І весь час батькам потрібно працювати над розвитком мови в дитини, щоб вона чітко і правильно вчилася вимовляти звуки, слова, гарно формувати запитання, давати повні відповіді, будувати правильно речення. І, якщо треба, повести свою дитину до логопеда та й самому займатися логопедичними вправами для вимови звуків, бо погана вимова звуків часто викликає насмішки в інших дітей, і для вашої дитини це буде великою травмою. Тому це дуже делікатне та важливе питання для вас і ваших дітей і його не можна випускати з поля зору, а тим більше не зважати на такі порушення мови, як це часто буває, коли приводять дитину в перший клас, а вона не вимовляє 4-5, а то й більше звуків. Тому ставтеся до своїх діток відповідально і працюйте над їхньою мовою і поведінкою, над їхнім розвитком і вихованням.

Ще дуже важливо з дитиною багато вчити напам’ять віршів, загадок, прислів’їв, казок — це допоможе сформувати мову, збагатити словниковий запас, а це потрібно кожній дитині, щоб, йдучи в школу, дитина вже багато чого знала і вміла і не була «білою вороною» на тлі інших дітей. А головне, що вивчення напам’ять віршів, загадок, прислів’їв, казок розвиває і збагачує пам’ять дитини, тоді їй легко буде засвоїти шкільну програму і вона буде вчитися із задоволенням і без труднощів. Важливо постійно спілкуватися зі своїми дітьми, багато їм розказувати казок, оповідань, віршів, щоб вони вчилися слухати і могли переказати те, що почули. А також долучати дітей до створення ними своїх казок і оповідань, щоб у них розвивались фантазія, мова, творчість.

Що б ви не робили, а коли поруч з вами дитина, то розмовляйте з нею, запитуйте її, вчіть уважно слухати, чітко відповідати повним реченням на запитання, а також залучайте до тієї роботи, що зараз ви робите. Готуєте тісто на вареники — дайте змогу дитині помісити тісто руками, щоб вона його відчула на дотик, розкажіть, що входить до складу, а потім покажіть, як робите вареники, і робіть їх разом із дитиною, терпляче вчіть її зліплювати докупи заготовки. А дітям це буде цікаво, і вони із задоволенням будуть вам допомагати в усьому, а це означає, що діти ростимуть не пасивними споживачами, а активними учасниками в усіх домашніх справах і при цьому дізнаються багато нового і дуже потрібного. І під час роботи розмовляйте з дітьми, вчіть їх всьому, що можете навчити... І це важливо робити в дуже ранньому віці, коли все це найкраще засвоює дитина, бо потім стає набагато важче навчити дитину, а тим паче підлітка переконати в тому, що треба з людьми поводитися коректно, а розмовляти ввічливо і чемно, що над людьми не можна насміхатися і їх перекривляти, що треба вміти слухати і так розмовляти приємно та гарно, щоб і тебе люди хотіли слухати.

Підлітків дуже важко в чомусь переконати, бо все, що вони засвоїли у свій час, їм хочеться перевірити на практиці: правильно вчили батьки, чи без їхньої науки можна обійтися і вести себе, як заманеться? І от колись хлопець чи дівчина починає поводитися інакше, чим іноді викликає здивування, недобрі погляди, осуд, а в інших це викликає захоплення... Он, мовляв, яка вона, нікого не слухає, а робить, що їй заманеться... І таке часто буває. Тільки мудра дівчинка чи хлопець, спочатку сім раз подумають і зроблять так, як батьки вчили, а не зовсім мудрі і думати не стануть, а просто зроблять дурницю, яка може призвести до плачевних наслідків... Як каже народна мудрість: «Є каяття, та немає вороття». А каяття завжди приходить після дурних вчинків, тільки виправити вже нічого не можна і людина починає котитися з гірки. Тому в нас іноді трапляються підлітки — зі шкідливими набутими звичками, наркомани, ранні алкоголіки, навіть вбивці чи злодії... Бо у свій час батьки байдуже поставились до своєї дитини, відпустили у широкий світ без виховання, без догляду, без мудрого спілкування і без душі, а сьогодні всі пожинають гіркі плоди: і діти, і батьки... І батьки, зазвичай, звинувачують усіх навколо: родичів, друзів, сусідів, сторонніх, тільки не себе, так само і ті діти... Діти теж не звинувачують лише себе, бо це ж вони стали жертвою... Ось тому в житті кожної людини важлива мудрість і доброта, щирість і відданість батьків, їхнє турботливе і розумне ставлення до своїх дітей, їхня непідкупна любов і вірність... Тому пригорнімо своїх дітей до серця, віддаймо їм свою любов і щирість, своє материнське і батьківське тепло, щоб діти зростали добрими та світлими, розумними та мудрими... Саме такими, щоб з ними хотілося набутися всім!

Вірші про людей

А світлі люди, наче зорі сяють

А світлі люди, наче зорі сяють,

У них по вінця є краси й тепла,

Вони в житті ніколи не згасають,

Від них стежинка світла пролягла

Й веде до правди і вони це знають.

Тому ідуть вперед без каяття.

Й ніколи із дороги не звертають

І в цьому світло їхнього життя.

Нікого без уваги не лишають,

На поміч залюбки усім прийдуть.

Чим можуть всім вони допомагають,

Бо з сонечком в душі завжди живуть.

Будь людиною

Якщо людина забагато має,

То думає, що буде так завжди.

І світ навколо майже не сприймає,

Не бачить горя людського й біди.

Про себе дуже думає високо,

Гординя навіть груди розпира.

Для неї інші, мов трава осока,

Чи так, як пес, що вискочив з двора.

Вона ж все має! Інші — то не люди,

Не вміють і не можуть мати все…

Отямсь, людино, так не завжди буде.

Тебе ще може в прірву занесе…

Ще будеш плакати та помочі просити,

Окраєць хліба щоб тобі дали.

На цій землі по-людськи треба жити.

То ж поки добре, доленьку не зли.

А будь людиною, до інших прислухайся,

Допомагай чим можеш і завжди.

Відкинь гординю і не зазнавайся,

Щоб хтось підтримав у часи біди.

Вчіться спілкуватися

А той, у кого інтелект високий —

Подумає, сказати не спішить…

І необдумані не робить кроки,

Бо знає — між людьми всім треба жить.

Така людина спілкуватись вміє,

Нікого не образить — це табу.

Вона конфлікти припинити вміє,

Й завжди веде тактовно боротьбу.

Бо слово, люди, це вам не полова,

У слові сила є добра і зла.

Хороша мова  — доброти основа.

Які слова, такі у нас й діла.

Тому учіться гарно говорити,

Вкладайте душу у свої слова.

Бо ж нам усім у цьому світі жити,

І вся планета наша — теж жива.

Тож все, що посилаєте у небо,

До вас повернеться, мов бумеранг.

Тому кидати злісних слів не треба,

Тим більше, як у вас високий ранг.

Про пиху й зверхність вже пора забути,

Бо мудрий знає більше, та мовчить.

Добрішими у світі треба бути,

Пора гординю ту переступить.

Як мудрість є, того здалеку видно,

Бо сяє в ньому світло й доброта.

А як цього нема, тому не стидно,

То й ллється з вуст непотріб й чорнота…

Тож розмовляти, спілкувати вчіться,

Людей не ображайте, не грубіть.

А в очі подивіться, посміхніться,

З любов’ю в серці, з радістю живіть.

Не в тому щастя

Не в тому щастя, щоб усе для себе,

Не в тому радість, щоб усе собі

І щоб багатство нагребти до неба,

А в тім, що небеса ті — голубі,

Що надзвичайна є краса повсюди,

Й поміж людьми любов іще жива.

Що є ще добрі і прекрасні люди,

А в нашій мові мудрі є слова…

І людяність ще не перевелася,

Сердечність, ласка, щире співчуття…

Он дощиком хмаринка пролилася,

І прокидається в серцях ще каяття…

Не все ще втрачено, тож є надія,

Що воскресіння наші душі жде.

І вийде сонце, небо посвітліє,

Не буде чорноти в житті ніде…

По совісті почнуть всі люди жити,

Без заздрості, в любові і теплі.

І ближнього свого почнуть любити,

І буде мир на цій святій Землі.

Не кричіть

Ніхто не вічний на святій Землі.

То не шкодуйте ласки і любові,

А обніміть, зігрійте їх в теплі,

І добрість помістіть у кожнім слові.

І не кричіть, бо крик руйнує все.

Той крик людину навіть вбити може.

Він негатив у серденько несе…

Тож знайте: так вести себе не гоже.

А будьте мудрі. Мудрість — це тепло,

Прихильність, розуміння, пам’ятайте…

Несіть добро. І як би не було,

Нізащо ви людей не ображайте,

Тим більше рідних, що любов палку

Несуть до вас, стараються щосили…

Чи вам образити й кричати до смаку?

Бо добротою вас вони збісили?

А завтра може вже не стати їх,

Застигне серце, відійдуть тривоги...

І не повториться ніколи їхній сміх,

Залишаться в минулому дороги...

Тому той крик не вартий ні гроша,

Він не приносить радості нікому...

Старайтесь, щоб у вас цвіла душа

Й живіть щасливо в світі осяйному.

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.