Літературна сторінка
* * *
Мати дуже сина лає
За «двійки» у школі:
— Вже дурнішого немає,
Мабуть, як ти, Колю!
В тебе батько — такий самий!
А, може, дурніший!
Чоловік, що чув цю «драму»,
Не витримав більше:
— Не дозволю себе гадить
Ні одної миті!
То це я, виходить, значить —
Найдурніший в світі?
В жінки на це запитання
Відповідь готова:
–Залиши ці дорікання,
Не про тебе мова…
* * *
— Тобі я сказав, що дружина,
Нарешті чекає дитину…
Твоє запитання — «від кого»? —
Таке нетактовне, їй-Богу.
— Без сумніву — це є провина,
Спитати «від кого дитина».
Пробач — більш не буде такого,
Я думав — ти знаєш від кого…
* * *
— Поросятко, Гнате, ріж!
Нарешті, діждались!
Бо сьогодні — рівно рік,
Відколи побрались!
На дружину глянув Гнат,
Відповів потому:
— Познайомив нас твій брат —
Порося при чому?
ПРИКМЕТА
— Ось послухай мене, Василино,
Ти ж у нас — наймудріша людина.
Якщо чешуться ноги, до чого?
— Це ти будеш тікати, небого!
— А як груди сверблять, то що буде?
— Це до тебе гостина прибуде.
— А як спина свербить — що чекати?
— Якийсь клунок нестимеш до хати.
— А як руки сверблять — будуть гроші?
— Запитання твої — всі хороші…
Тепер я запитаю — не злися:
А коли ти останній раз мився?..
* * *
Кум в гостях бере з макітри
По два млинці зразу…
Вип’є квасу — десь півлітра —
Знову їсть відразу…
— Куме, треба совість мати!
Ти що вже — сказився?
— То що мені — по три брати?
Щоб я подавився?..
ДІАГНОЗ
— Лікарю, скажіть відверто —
Я ще буду жить?
Тикну пальцем в бік — нестерпно
В мене заболить!
У живіт тикну — так само!
У голову — теж!
Що зі мною? В чому справа?
Хвороба? Авжеж?
Оглянувши пацієнта,
Діагноз умить:
— Пальця ти зламав, дурепа,
Ось він і болить!..
НЕГАРАЗДИ
Прийшла жінка із роботи —
Злюща — аж «кипить»!
Чоловік, розкривши рота,
Боязно мовчить…
— Мало вдома свого «сказу»!
Щоб ти вмер, не жив!
Ще й сусід, Петро, зараза —
Машину купив…
«ШЕРЛОК ГОЛМС»
Жінка тільки зайшла в хату —
Чоловік вже п’яний спить!
— Як знайшов горілку кляту?
Розкажи — не буду бить!
Я ж її так заховала!
Думала — вже не знайде!
На «святки» приготувала…
Як знайшов її, гад? Де?
— На горище поліз, Муся,
А душа вже — аж тремтить!
П’ять пар валянок — дивлюся…
Всі — лежать… один — стоїть…
ОБРУЧКА
— Глянула на твою руку
Я сьогодні вранці —
Носиш, Віка, ти «обручку»
Не на тому пальці!
— Що ж тут дивного такого? —
Відповіла Віка, —
Просто — вийшла не за того
Заміж чоловіка…
ДВІ НОВИНИ
— У мене дві новини є, —
Промовила дружина,—
Одна погана — тебе «вб’є»!
А друга — як перлина!
— Давай кажи, душа моя,
Стерплю я всю наругу!
— Іду від тебе, Петре, я!
— Перлина! Яка друга?
АВІТАМІНОЗ
Зустрічає Ваня, якось, Петю:
— Я, нарешті, дівчину зустрів!
Стрілася вона мені в буфеті,
Як побачив — мало не зомлів!
Губи — наче яблука налиті!
Очі — наче вишні у саду!
Щічки — наче груші соковиті!
Я без неї, друже, пропаду!
Слухай, Петре, може, це кохання?
Як зустріну — шкірою мороз!
— Та яке кохання, в біса, Ваня? —
Це звичайний — АВІТАМІНОЗ!
* * *
Дивлюсь на ворону
І думку гадаю:
Живе без зарплати,
А горя не знає…
* * *
Лікарю, скажіть відверто —
Гриби можна їсти всі?
Я чому питаю вперто —
Ось вони в усій красі!
Глянув лікар у корзину —
Відповідь готова враз:
— Можна їсти всі їх, сину,
Але деякі — лиш раз…
СУСІДИ
— Мої сусіди, друже — ненормальні!
Гамселили в стіну, десь, цілу ніч!
Такі противні, злі та ще й нахальні!
Не хочу зустрічатись віч-на-віч!
— Не міг заснути? Навіть задрімати?
— Та ні… якщо по-правді — я й не спав…
— Чому не спав? Дозволь хоч запитати.
— Бетховена я на тромбоні грав…
ЯКОГО БІСА!
— Я давно вже хочу запитати
І чекаю відповідь відверту.
Що? Тобі подобаються, Гнате,
Жіночки дурні та ще й уперті?
— Та ти що? Звичайно ні! Микола!
— Ну, а може ті, що випивають?
Люблять анекдоти під «Ром-колу»?
Як готується обід не знають?
— Та ти що? Я б краще сів за грати!
Під колеса кинувся б машини!
— То якого біса, хочу знати,
До моєї лазиш ти дружини?
* * *
— Бабко! Ти сама прийшла, чи несли? —
Запитав онук і недарма.
Бабка посміхнулася і весело:
— Ну, звичайно, внучику — сама!
— Бабко!
— Що, моє ти «сонце»?
— Поясни — у чому тоді суть?
Коли тато глянув у віконце, мовив:
«Тещу вже чорти несуть»!
* * *
— Мамо! Подивися! Я їду без рук!
Завернув за хату і почувся «стук»!
Виїздить з-за хати — синяк поміж брів:
— Мамо! Подивися!
Їду — «беж жубів»!
* * *
— Ми стали жити краще! —
Запевнили у Раді…
Народ відповідає:
— Ми дуже за вас раді…
ПОРОКИ
Лікар запитує у пацієнта:
— Курите?
— Ні.
— Ну, так може ви п’єте?
— Ні, я не п’ю… і не п’ю вже роками…
— Може, ви часто, ну… теє… з жінками?
— Ні, я з жінками нічого не маю!
— Жодних, я бачу, пороків немає?
Що ж ви від мене, пробачте,хотіли?
Краще б удома спокійно сиділи!
Тут пацієнт промовляє єхидно:
— Брешу багато! Хіба це не видно?
ЕКСПЕРИМЕНТ
— Куме! Алло! Ви ще там не лягали?
— Боже! Що трапилось? Я — уже спав…
— Знаю, вже пізно, дзвінка не чекали…
— Це ви вгадали — дзвінка не чекав!
— Куме, негайно штани одягайте —
Миттю до мене, є справа одна!
— Що у вас трапилось? Ви не лякайте!
Розхвилювали мене вже сповна!
— Та не хвилюйтеся так!
Приїжджайте, —
Кум підозріло-підступно затих, —
Просто — собаку купив, вибачайте,
Хочу побачити — рве він чужих?..
РЕАКЦІЯ
Ось літак піднявся в небо
І пілот у мікрофон:
Пасажири… Боже… Що це?!...
І замовк… і тільки фон…
Тиша… Пасажири — в шоці…
Знов у мікрофон пілот:
— Вибачаюсь… стюардеса —
Каву — на штани й компот!
Бачили б ви — як виглядають
Мої спереду штани!
Пасажир: — А мої — ззаду…
Це із вашої вини!..
СЕНСАЦІЯ!
— Ой, куме, що у нас було!
Здивоване усе село!
Помер Семен, ти ж його знав,
Він у селі лиш пив та крав.
Хоч був Семен той і «алкаш»,
Самотній, але житель наш.
Зібрались люди поховать,
Щоб міг спокійно «спочивать»…
Ось цвинтар… батюшка… труна…
Обряд… кадило… спів луна…
Та що це? Боже правий наш!
Ворушиться Семен — алкаш!..
Піднявся у труні і сів…
Присутніх поглядом обвів…
І що тут, куме, почалось!
«Семен — воскрес»! — волає хтось.
Всі на коліна впали вмить…
«Спасайся»! — дехто вже кричить…
«Це — сатана»!
«Це — Божий дар»!
Здіймали руки всі до хмар…
Але зуміли раду дать…
Його вдалося закопать…