Вільний у першопричині

 Минулого разу ми з вами говорили про перехід між фазами розвитку людини і про те, що раби користи, зверхности, заздрости чи самости краще, щоб вони стали спочатку «рабами Бога», а згодом і до найманців доростуть...

Також пояснювали, що якщо першим напарником Адама був сам Бог — Вільний у Першопричині, то Адам не міг бути рабом апріорі. Але згодом ми забули, хто ми, і потрапили у світи забуття, узалежнили себе від інших джерел енергії...Тому коли люди хочуть зупинити війну, контактуючи з істотами з плану Стихій і нижче, то я в цьому вбачаю брак звичайної логіки. Але в людині не все так просто, бо в рішеннях завжди бере участь те, що ми звемо «особисте», яке тягне свої коріння до дитинства.

Найціннішим ресурсом на землі є енергія. Тому узалежнивши себе спочатку від негативної енергії сумнівами, що «Бог то Правда», чи звинуваченями у всіх бідах «тої жінки що нам підсунув Бог», ми дійшли до «заздрости до Авелевих плодів». Насправді як уникнути війни між нащадками Сифа і Каїна є описано в Біблії. «Якщо ти підеш праворуч, то я піду ліворуч», — всі ще тоді розуміли, що територіальні претензії завжди приводять до війни. Тому це правило має бути непорушним!

На жаль, на політичному рівні політкоректність не дозволяє амбітним самодержцям говорити про їхні історичні помилки. ІМПЕРІЇ НЕ ВМІЮТЬ КАЯТИСЬ. А без усвідомлення помилок і надолуження постраждалим причинених втрат — немає розрядки негативу... Це важливо зрозуміти: «Те, що ви вчинили одному з найменших оцих — ви мені вчинили!» І поки ми як людство цілісне, соборне не надолужимо тим народам, які потерпають від світових ТИРАНІЙ, доти ми є співучасниками зла, тихими та мовчазними співучасниками (курди, непальці, кубинці, корейці...). І доки ми не зуміємо збудувати простір, де би не було «рабів сплячих», доти не змінимо енергетичний баланс у світі. Тирани не є нічим інакшим, як вібраційним чи голограмним проявом накопиченого колективним Адамом за останні 2000 років.

Якби не існувало загальної вини людства, то і Христу би не було що брати на себе, як гріхи всього людства. Адже щоб щось на себе взяти, то десь же ж воно має «лежати». І ось властиво інформаційна молекула простору і є тим місцем, де все накопичене нашими попередниками лежить. 

Тому такий вплив на нас має місце, де ми всі проживаємо. Воно властиво і впливає своїми інформаційними записами на нашу свідомість як в плюсовому так і в мінусовому аспекті. (Властиво тому вони вже рік грають на наше виснаження і так поволі дають зброю,бо їхні представники хотіли не тільки вигнати нас з нашої землі, а й збудувати хабатне царство на землях «Нового Єрусалиму».)

Сьогодні ми перебуваємо в часі між двома важливими подіями. Річниця війни для нас і початок Великого Посту. Але, якщо сказати одним словом, це час трансформації на планеті. І подивімось правді в очі, в чому проблема сучасної кризи.

У країні мороку прийшов гопник до влади і, будучи за своєю природою істотою слабкою, почав шукати джерело сили, щоб протриматись якомога довше при владі. Для чого? Щоб компенсувати комплекс меншовартости. І ось ці його комплекси притягнули до нього думки звернутись до деяких древніх християнських обрядів. На жаль,до мінусових обрядів і тому замість очищення відбулось те, що більшість християн називає одержанням. Все ж розпочинається з малого, спочатку одержання своїм его, потім одержання ідеєю, потім власною місією в необхідності реалізації її, а відтак середовищем, з яким ти борешся, притягує енергозгусток, мінусовий, що пропонує те все, що вже колись було запропоноване Христу в пустелі. Випробування і в світлих, і в темних, — одні і ті ж — просто вибір, який ти робиш, властиво і робить тебе сином світла або «козлищем в овечій шкурі». Ну а після — неправильно дана відповідь в пустелі спокус і приводить до таких пагубних результатів, як перетворення гопника на диктатора. Насправді цей резонансний ланцюжок є давно зрозумілим більшості...

Але не всі розуміють, для чого ми повторюємо Великий Піст з року в рік. Для того, щоб наші внутрішні емоційні рекетири та ментальні гопники не перетворились на тиранів для наших клітин, наших рідних, близьких. Про це більше говорю у своїх роликах на каналі: https://youtu.be/TX6-AMNRteY.

У мене питання до духовної кволості демократичних цивілізацій в побудові моделей, гідних наслідування. Тут маю на увазі більшість країн...

Що я хочу запропонувати людству? Як ви знаєте, будь-яка зміна устрою можлива при аналізі минулих помилок і правильно (із включенням в план Ідей) побудованими резонансними ланцюжками. Отож, чи є вина світової демократії, що вона на сьогоднішній день у жодній з мені відомих країн не побудувала ту модель співжиття, достойну державу економічну, і політичну, і моральну, і духовну, щоб всі хотіли пребрати досвід їхнього блоку, без необхідності розпочинати життя в їхніх країнах з рабської праці (а часто із рабських умов життя)? МОДЕЛЬ! Ось, що важливе. Я не бачу, щоб її зреалізувала якась конкретна країна. Те, що є прекрасні заможні скандинавські чи деякі англосакські країни з високоморальними людьми — чудово, але економічний поріг настільки важко подолати, що прогресивна частина людства з їхньої моделі робить один висновок — треба ставати багатими, накопичувати фінансові блага і продукувати речі з високою доданою вартістю... А це зовсім не стимулює людей до того, що є ціллю життя людини на Землі і не залишає ні часу, ні ідеї, як перейти від рабської праці до хоча би рівня старту свого життя з позиції найманця. Колись про це скажу більше. Востаннє працював над схемою переходу раба до співробітника і до духовного натхненника. І розумію, що неможливо людину розглядати не в комплексі всіх її потреб. Тому і політичний устрій народовладдя теж не можна будувати лише в економічному зрізі.

Але сьогоднішню статтю хотів би закінчити поезією, що описує «засіб» як найлегше перейти від раба до сина: https://youtu.be/tL6Ei2qcr0c.

ПРОЗРІННЯ

Прокинувшись над ранком в тиші, ти

Забудь про світ марнот і коловерті,

Побуть душею тут і зараз, в миті, та

Волю думам дай про Вічне... аж до смерті.

Одеж сує´тних скинь гнилий покров,

Не прикривай душі святе дівоцтво,

Перед Отцем не раб як і не гість, а мов

За спадком сином, з’явися ти наочно.

Життя спинивши звичний колобіг,

Свідомість тоне в серця світлі,

І воскресає Богочоловік

В душі твоїй, частиночці Всесвітній.

Враз на світанку десь твій образ зник:

В тобі це зарево Всесвітнє лине.

І мить — як вік, і день — як цілий рік,

А вільний дух несе в собі нетлінне.

 О. Асауляк (переклад доктор Б. Завідняк)

Автор: Святослав син Ігоря — філософ, богослов, автор методики «Сходи на Шляху», видавець серії «Книга Вогнів».