Конференція про Україну та за участі україністів: важливий зарубіжний досвід

Академічне суспільство стикається з новими проблемами, які потребують ґрунтовного вивчення. Виникає питання: які задіювати механізми? Яку застосовувати методику для злободенних питань? Що можна використати з попередніх наробіток? А ще — важливо вміти об’єднуватися, щоб почути всіх. Така спроба здійснена — й успішно. 

10-11 березня в Лозаннському університеті (територія UNIL, Швейцарія) на різних факультетах відбулася міжнародна конференція «Humanities in Ukraine: recent trends and challenges», присвячена сучасній ситуації в Україні. Виступали філософи, історики, археологи, журналісти та інші представники інтелігенції. Звичайно, преса фіксувала захід. Оскільки я є фаховим українознавцем, звичайно, мені було цікаво порівняти науковий досвід і взагалі відвідати цей захід. Отже, ми з матір’ю (лікарем-неврологом) були присутні обидва дні. Відповідно, хотілося би поділитися враженнями.

Від університету (сторони, що приймала) були ректор, викладачі, працівники бібліотеки та інші. Зібралися науковці з України та інших країн (зокрема зі США, Швейцарії, Німеччини та ін.). Ми познайомилися з науковцями (літературознавцями, істориками та ін.) з Києва, Харкова, Херсона та інших міст. Мова конференції була переваж-но англійська, звучали також французька та українська. Переважна більшість доповідей — англомовна. Зали оснащені технікою, майже кожний виступ супроводжувався презентаціями PowerPoint. Можна було брати роздаткові матеріали, а також узагалі помітною була підтримка України. Виступи відбувались і оффлайн, і онлайн. 

Найбільше звучало доповідей переважно істориків і філософів. Торкнуся тематики секції «Building Bridges: Panel Discussion on the situation of Uk-rainian academic institutions». Ключовим тут бачимо формулювання «будування мостів».

Ректор університету Frédéric Herman розповів, зокрема, про сучасну освіту та взагалі свій ВНЗ. Так, зараз тут навчається понад 60 студентів-біженців, а всього — 120 національностей. Вони відвідують мовні курси (бо потрібне знання французької). Організаторами від UNIL були історик, професор Béla Kapossy, та Анастасія Шевченко (Anastasiia Shevchenko, історик, старший науковий співробітник). Початок — «Наративи української історії», де обговорювалися різні моменти України.

Надзвичайний і Повноважний Посол України у Швейцарії Ірина Венедіктова розповіла про освіту, а також наголосила на сучасній ситуації війни, важливості патріотизму, української самоідентифікації та способах, як презентувати свою сутність зарубіжній авдиторії. Її доповідь була переконливою, змістовною та влучною. Презентуючи пані Венедіктову, університетські працівники наголосили на її блис-кучій освіті, фаховому знанні юриспруденції та інших видатних якостях.

Далі слово передали онлайн Олександру Співаковському — ректору Херсонського університету, фахівцю з IT, доктору, професору. В англомовній презентації доповідач поділився тим, як із початком повномасштабної війни перевів свій університет і студентів в Івано-Франківськ — до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Науковець розповів про ділове партнерство, розміщення студентів, про те, з якими викликами сьогодні стикається університет. Було заторкнуто питання діджиталізації, міжнародної діяльності. Публіка зацікавилася, і прозвучало питання про ідентичність. А ректор Лозаннського університету поділився інформацією про те, які факультети має його заклад — зокрема щодо економіки. 

Філологиня, перекладачка і фахівець з вищої освіти доктор Тетяна Костюк (Київський університет Бориса Грінченка) в англомовній презентації висвітлила діяльність свого закладу, підтримку студентів, науковий та інший профіль, будування співпраці з Лозаннським університетом. Насамкінець був заклик: «Stand with Ukraine!». Зазначу, що він неодноразово звучав у різних виступах — і наступного дня так само. 

Хочеться відзначити доповідь Сергія Йосипенка (Serhii Yosypenko) — доктора філософських наук, професора Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (Київ), відомого науковця. Заголовок — «La philosophie ukrainienne entre globalité et localité» (тобто «Українська філософія між глобальністю та локальністю»). Доповідач добірною французькою мовою проаналізував сучасний науковий стан, розповів про діяльність Інституту філософії, а також було цікаво послухати про Григорія Сковороду. Цей мислитель сьогодні так само актуальний, і приємно почути про нього у класичній і водночас життєвій доповіді. Це вміння зацікавити і респектабельність. Не лише я отримала задоволення. Сподіваємося, наша сучасна філософія далі нестиме прапор академічності та зв’язку з життям. 

Доктор Denis Dafflon, представник UNIL за кордоном, який співпрацює з Францією, розповів про свою діяльність як фахівець із постраждалих країн (України, Грузії, Сирії та ін.). Зокрема, наша країна, за його словами, «прямо зараз перебуває в центрі уваги».

Дуже важливу інформацію про підтримку молодих науковців виголосив доктор філософії Arthur Friedli (International Cooperation). Зокрема, це науковий пошук, Національний дослідницький фонд України, а також співпраця з Японією, Кореєю та іншими країнами. 

Наступного дня модератором секції був історик Олександр Дмитрієв, фахівець із українських неокласиків і літературознавства цього періоду. Назва секції — «Інтелектуальна історія та виклики війни». Ведення конференції було дуже продуманим, і це зміцнило враження: наука перемагає все.

Історик PhD Марта Гавришко (Marta Havryshko, Базельський університет і Національна академія наук України) висвітлила англійською й завдяки презентації сучасні події в Україні. Дослідниця звернулася до загальноісторичного контексту, у тому числі європейського. Також цінною була інформація про науковий шлях самої доповідачки, її плани (у тому числі грантової програми для вчителів). Також вона стала єдиною українською членкинею меморіалу ICMEMO (до того нікого з українців там не було), а торік відвідала 55 наукових подій у 15 країнах.

PhD Юрій Капарулін (Yurii Kaparu-lin, Мічиганський університет і Херсонський державний університет) в онлайн-виступі заторкнув питання геноциду проти України. Дослідник звернувся до самої історії вивчення геноциду, формулювання цього терміну, а також поділився розповіддю про те, як подає студентам на заняттях цей матеріал. До наведених фактів і документів, які офіційно підтверджують геноцид, належать Голодомор та інші трагедії (зокрема зарубіжні). Усе це було систематизовано і наведено в доповіді як приклади дослідником. Презентація супроводжувалась і сучасними світлинами війни. Резюмуючи, пан Юрій висловив побажання, щоб тема геноциду, насильства, воєнних злочинів вивчалась у вищій школі та інших сферах. Він висловився і про «переосмислення минулого» («rethinking past»), наводячи паралелі в зарубіжному досвіді. На його думку, це й українська тема. Доповідь викликала жвавий інтерес, до промовця було багато питань. Зокрема, авдиторію зацікавило українознавство в Гарвардському університеті (Harvard Ukraine Studies). 

Історик, Associate Professor Остап Середа (Ostap Sereda, Український Католицький Університет, CEU / Invisi-ble University for Ukraine) виступив он-лайн і розповів про українознавство, славістичні кафедри, а також власне бачення цієї галузі. Зокрема, він вважає, що треба розвивати вивчення української мови. Торкнувся питання й реформування українських університетів. Зазначимо також, що при Гарвардському університеті є Український дослідний інститут, і пан Середа там працює. 

Звичайно, неможливо охопити у статті все. Але нам справді було що обговорити. Наприклад, у неформальному спілкуванні актуальними виявилися питання про українських неокласиків — зокрема Максима Рильського, Київський національний університет імені Тараса Шевченка і науку в цьому закладі (від ХІХ століття), різні літературні матеріали, поезію тощо. Або про медіа, події за гарячими слідами. Було приємно підтримати ці розмови і ділитися власним досвідом з істориками, журналістами та іншими. Адже такі заходи саме для взаємообміну. Відзначу також співчутливість організаторів.

Сподіваємося на подальші заходи, присвячені Україні та українському, а також на співпрацю. Ми розповідаємо про себе — про нас дізнаються. Нам є що явити світу. Нам треба вивчати далі свою ідентичність і вміти її презентувати. Саме тому потрібні такі наукові заходи, які вміють об’єднувати людей.

Аналітик матеріалів — Олена Смольницька.

Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.