Історія в моментах Україна/московія (продовження)

Описуючи московію, ми з вами маємо говорити не тільки про їхню історію, а й про закони їхнього буття, які сформувалися ще 700 років тому. 

Ми повинні знати, що московія як держава, почала своє існування з часів завоювання угро-фінських племен Мокша, Меря, Мордва, Мурома, Мещери, Чудь та інших й, відповідно, території від р. Волга до кордонів з Балтикою (так зване Залісся) військами Золотої Орди в 1238-1239 р.р. і встановлення там своїх адміністрацій та панування там останніми аж до розпаду імперії в 1480 році.      Примітно, що всі правителі тих місцевих улусів (підкорених територій, які обкладались даниною) Орди були або ставлениками Великого Хана, або місцевими князьками, які пройшли повний обряд «намісника», згідно Яси (головного закону) Чингіз-Хана (засновника Золотої Орди) та інших норм і правил тюрків-завойовників. Обряд передбачав приїзд кандидата до ставки-столиці (в різні часи то були: Сарай-Берке, Сарай-Бату, Каракорум), підповзання до ніг Хана, цілування його башмаків та присяганні вірності останньому і його повелінням аж під страхом смерті. 

Тільки один випадок непідкорення цим законам відбувся в Орді і кандидат був обезголовлений тієї ж миті. Згідно з тими ж правилами, платилась данина – десятина. Спеціальні правила були й для зустрічі посла Хана до улусу. Зокрема в Москві досі є Поклонна гора, на якій ще 700 років тому весь люд на чолі з беклярбеком виходили зустрічати посла з Орди, де намісник брав під узду його коня і пішки вів до церемоніального місця (трону), допомагав злізти з коня, а коли той сідав, то кланявся в ноги, цілував башмаки і міг перебувати в такій «позиції» досхочу за бажанням посла.

РОСІЯНИ! ПОЯСНІТЬ, ЧОМУ ВИ ПРИМАЗУЄТЕСЬ ДО ЧУЖОЇ ІСТОРІЇ (РУСЬ) І ТОПЧЕТЕ НОГАМИ ВЛАСНУ (ЗОЛОТА ОРДА)? НЕ ПОВАЖАЄТЕ ДІДІВ?

Зрозуміло, що після такого церемоніалу такий князь «відривався» на своїх підлеглих, а ті – на своїх і так далі. Ну а проста челядь взагалі не мала жодних прав. Саме з тих часів у московитів й існує поняття: 

«Ти хазяїн – я дурак, я хазяїн – ти дурак».  

Мало того, у кандидата на владу в улусі Хан, як правило, забирав його дітей в аманати (заручники), зокрема, для додаткового впливу на свого підлеглого. Саме такий випадок мав місце з Олександром так званим «Невським», батько якого керував уділами в землях Мокшей (територія майбутньої Москви) за ханським ярликом, а сам «Невський» не тільки жив при ставці Хана, але й настільки сильно для себе перейняв устрій Золотої Орди, що побратався (став андом) із сином Хана Бату (Батия) Сартахом (Сартаком) шляхом спеціального публічного обряду – перерізання долонь правих рук одного і другого, їх стискання і урочистим прочитанням братської клятви. Він же й одружився з донькою Хана Бату і став величатися як Неврюй.

Ці факти, а також те, що Олександр жив в Орді багато років свого життя, зокрема під час так званої «невської битви» – в 1240-му році, підтверджується свідченнями Вільгельма де Рубрука, посла короля Франції Людовіка Дев’ятого до Золотої Орди. Вочевидь, в жодній битві на боці московитів, зокрема в так званій «невській», Олександр участі не брав. 

Тут стає зрозумілим питання про «героїку» даного персонажа – він точно не переймався справами і проблемами угро-фінських улусів Золотої Орди та їхніх жителів…

…І ще один московитський персонаж «заслуговує» на увагу – Дмитро так званий «Донський» (ще один проординський намісник), який за ярликом хана керуючий справами Москви, загнав народ до такого рівня зубожіння, що та челядь хотіла розправи над ним. І той, не довго думаючи, покликав на допомогу Хана, який і привів військо і придушив бунт. І саме ці події були викривлені під час складання міфу про так звану Куликовську битву. До слова, всі історики (насамперед російські) вже довели, що не могло те невеличке поле вмістити десятки тисяч воїнів. Це по-перше. І по-друге – жодних археологічних знахідок того «бою» ніколи знайдено не було.

Так ось цим 2 персонажам – «Донському» і «Невському» – на московії (росії) було присвоєно статус «героя», їхні «діяння» оспівані легендами, а московська церква визнає їх святими. Це, до слова, та сама церква, про яку один вже сучасний московський церковний діяч сказав: «російська православна церква – це по-перше – російська, по-друге – православна і тільки по-третє – церква».

«Ведомство православного исповедания» – назва російської церкви за Петра Першого.

Аналогічну картину ми бачимо на прикладі сьогоднішньої московитської «церкви», чергової недолугої копії іноземного зразка, де виконавці є державними службовцями, що виконують волю царя і кремля. Спецслужбовці, які завчили Святе Письмо, апріорі не є церковними діячами.

До речі, більшість династичних ліній баскаків земель Залісся в 14-15 століттях мали тюркське походження: Іван Калита (Кул-Хан), а також від Василя Першого до Івана Четвертого «Лютого»; підмічаємо дуже часті імена Іван і Василь, якими нагороджували себе татари при хрещенні в православну віру. 

Відмічаємо також татарські гени і в Петра Першого, у якого і батьки, і бабуся були кримсько-татарського роду. 

І тільки після Єлізавети (Петрівни) почалась німецька династична лінія московитських царей аж до останнього – Миколи Другого. Наприклад, та сама Катерина Друга була чистокровною німкенею.

Тож ми бачимо, що з самого початку одержавлення угро-фінських племен і зрощення їх із тюркськими та іншими народами, жодного пращура від слов’янських родів у них не було і не могло бути. З таким саме успіхом можна «братськими народами» назвати французів та німців, римлян та греків, індусів та китайців. Вони максимум і виключно є сусідами і не більше того.

Додамо кілька сентенцій від відомих московитів

Михайло Салтиков-Щедрін: «Если я усну а проснусь лет через 100 и меня спросят что сейчас проиходит в России, я отвечу: пьют и воруют». «Когда в России начинают говорить о патриотизме, знай: где-то что-то украли…»

Антон Чехов: «Пьянство, малограмотность, тупость и убожество русского мужика, отставшего от Европы лет на 200 и до сих пор еще не совсем уверенно застегивающий штаны показывает, что дружить с ним нельзя, поскольку дружбу он рассматривает как слабость».

Федір Достоєвський: «Народ, который блуждает по Европе и ищет, что может разрушить, уничтожить ради развлечения».

Російський філософ Петро Чаадаєв: «Иногда кажется, что Россия предназначена только к тому, чтобы показать всему миру, как не надо жить и чего не надо делать».

Все, як і сьогодні…

В XIX столітті росія відзначилася позірною програною Кримською війною

«…Тот ведь тоже смертельно боялся революции. Тоже шел освобождать соплеменников. Тоже восстанавливал историческую справедливость. Тоже разжигал в стране патриотическую истерию. И тоже бросил вызов Западу. Все совпадает. Буквально. И что же? Каждый школьник в России знает чем закончилась эта последняя ошибка царя – Крымской войной, постыдной капитуляцией, позорным миром». російський історик, дослідник Кримської війни Олександр Янов.

А у XX столітті політика росії пройшла під егідою жорсткої окупації сусідніх держав (повністю або частково), безповоротнім поневоленням народів, що вилилося у мільйонні жертви і людські трагедії, яких донині не бачив світ. Це увійшло в історію як СРСР.

І з повагою до країн Балтії, але саме і тільки Україна показала найбільш заповзяту боротьбу за свою незалежність від іга, найдовшою тривала ця боротьба, що розпочалася визвольними змаганнями і Листопадовим чином; переросла у всеукраїнські селянські повстання; продовжилася активною пропагандистською діяльністю ОУН та військово-партизанською УПА; естафету підхопив цілий інтелектуальний прошарок дисидентів – найбільший і найдієвіший серед усіх народів, окупованих москвою; ми відмітилися найпершою серед окупованих народів багатотисячною демонстрацією за свободу від ярма та багато чим іншим.

І сьогодні триває ця війна, війна рабства проти свободи. Хто переможе?... 

P.S. Далі вас чекатиме розповідь про видатну особистість, генія пера, єдиного мандрівника, який найбільш повнокровно описав московію, Астольфа де Кюстіна. Саме він всередині XIX століття зпророкував (єдину) революцію на московії та відкрив закони буття, які ми мусимо знати про ворога, щоб перемогти його в сучасній війні!

Тож, продовження буде…