Міхаель Шумахер: життя після смерті

У спортивній рубриці хочеться говорити з вами про різне, торкатися різних тем і ставити різні запитання. Спорт — частина життя, а життя не складається тільки з перемог і величних досягнень. У матеріалі про Тайгера Вудса ми побачили, як людина на власному прикладі довела, що з вершини падати болісно і після падіння навряд чи ще раз вийде піднятися, але той випадок — абсолютна вина Тайгера, на відміну від нашого сьогоднішнього героя. Міхаель Шумахер — для людей, які ніколи не цікавилися «Формулою-1», завжди був таким собі евфемізмом чогось швидкого: «та ти просто Шумахер якийсь» — говорили хлопці у дворі тому, хто зміг пішки вибігти на дев’ятий поверх і винести усім води та вміло прослизнути крізь маму з питаннями про уроки. У другій половині десятих легендарний гонщик став асоціюватися з трагічною долею і величезною жагою до життя… 

Майбутній гонщик «Формули-1» та володар її численних рекордів, семиразовий чемпіон «Королівських перегонів» Міхаель Шумахер народився 3 січня 1969 року у місті Хюрт-Хермюльхайм у Німеччині.

Любов до автоперегонів хлопчику прищепив його батько, який спочатку навчив його кататися на карті, а потім ра-зом із сином відкрив картинговий центр. У підлітковому віці Міхаель почав брати активну участь у змаганнях.

У 1984 році він став переможцем чемпіонату Німеччини серед юніорів, у 1986 році посів третє місце у німецькому та загальноєвропейському чемпіонатах з картингу. У 1987 році Шумахер став переможцем у європейському чемпіонаті Kart та у південноафриканському Kart Grand Prix. У 1988 році він переміг у німецькому чемпіонаті Formula Konig, а також став найкращим у Formula Ford. 1990 року Міхаель став чемпіоном німецької «Формули-3».

Дебют Шумахера у «Формулі-1» відбувся 25 серпня 1991 року на Гран-прі Бельгії, у тому сезоні він із чотирма очками посів 14-е місце у чемпіонаті.

Перше Гран-прі він виграв у Бельгії у 1992 році. Перший титул чемпіона «Ф-1» Шумахер завоював 1994 року, виступаючи за «Бенеттон». Наступного сезону він повторив досягнення.

У 1996 році Шумахер став пілотом «Феррарі» та напарником Едді Ірвайна. Підсумком сезону стало третє місце. У 1997 році німець до останнього претендував на титул, але підсумком чемпіонату стала дискваліфікація за некоректний маневр щодо канадця Жака Вільнева, який завоював титул під час заключних перегонів в іспанському Хересі.

У 1998 році Шумахер став другим, а протягом наступного сезону потрапив в аварію. Зламавши ногу в гонці Гран-прі Великої Британії, він пропустив шість етапів та вибув із боротьби за чемпіонство.

Шумахер став триразовим чемпіоном 8 жовтня 2000, принісши «Феррарі» перший з 1979 чемпіонський титул, а заодно допоміг виграти Кубок конструкторів.

Німецький гонщик виграв титул і наступні чотири сезони, коли він практично домінував на трасах «Формули-1». Так, у 2002 році він виграв 11 із 17 Гран-прі, щоразу потрапляв на подіум, причому лише раз став третім.

Посівши третє та друге місця у наступні два роки, після закінчення сезону-2006 Шумахер залишив «Форму-лу-1». Але після трирічної перерви повернувся, уклавши контракт із німецькою командою «Мерседес». Після повернення за три сезони він зумів лише один раз піднятися на подіум, посівши третє місце на Гран-прі Європи у 2012 році. При цьому щоразу він програвав внут-рішньокомандну дуель співвітчизнику Ніко Росбергу.

У жовтні 2012 року Міхаель Шумахер оголосив про остаточне завершення кар’єри після завершення сезону.

Деякі кажуть, що після закінчення ка-р’єри життя у спортсмена тільки починається. Звісно, у цих словах є правда, не треба щодня тренуватися і тримати себе у формі, а популярність і гроші (а у випадку з Міхаелем взагалі бути обличчям у своєму виді спорту), фактично мати можливість займатися чим завгодно. Але для Шумахера усе змінило 29 грудня.

У грудні 2013-го Шумахер вже більше року перебував у відставці та разом із сім’єю насолоджувався заслуженим відпочинком. Того злощасного дня гонщик відпочивав на лижному курорті Мерібель. Міхаель упав під час спуску, вдарившись головою об камінь. Шолом розколовся надвоє, частково пом’якшивши удар, відразу після падіння Шумахер перебував у свідомості.

«Він був на лижах разом із групою на звичайному схилі, — описувала події його менеджер Сабіна Кем. — Він допоміг другові, що впав у сніг, зачепив камінь і впав головою вниз. Йому дуже не пощастило, адже він не їхав швидко».

Великий гонщик пережив штучну кому, операцію — по суті, тільки моторність медичної бригади врятувала йому життя. І, на жаль, без ушкоджень мозку не обійшлося.

«Шумахер отримав дуже серйозну травму. Він був у сильному шоці, коли побачив медиків, і ми вирішили, що він перебуває в критичному стані, та швидко занурили його в кому, — заявила прес-служба медустанови наступного дня. — Зробивши нейрохірургічне втручання, ми отримали досить велику кількість інформації. Нам довелося діяти терміново, щоб знизити тиск у черепній коробці. На жаль, він має деякі пошкодження мозку».

Так, з коми його вивели ще 2014-го — 6 квітня того ж року колишній напарник Міхаеля Феліпе Масса підтвердив, що Червоний барон «реагує на голос».

«Спочатку Міхаель реагував лише на біль, коли його, наприклад, щипали, — розповів бразилець виданню Bild. — Але це могло бути й несвідомою реакцією. Під час останнього візиту я зрозумів, що ситуація змінюється на краще. Я відчув деяке полегшення у його сім’ї».

А 18 червня 2014-го лікарня Університету Лозанни офіційно підтвердила: він приходить до тями.

«Іноді він приходить до тями. Поки що не говорить, але має певний зв’язок із оточуючими. Лікарі та сім’я розмовляють з ним, але він втомлюється дуже швидко і йому потрібний відпочинок».

9 вересня того ж року Міхаель повернувся додому на берег Женевського озера для продовження реабілітації. За ним закріпили 15 осіб медичного персоналу для постійного догляду — лікарі, медсестри, терапевти.

Відтоді про стан Міхаеля Шумахера практично нічого не відомо. Сім’я гонщика просить поважати декларацію про приватне життя. Вибрані друзі Міхаеля періодично відвідують його, але публічно практично нічого не говорять про його стан. У 2016 році Жан Тодт, який на той час був президентом FIA, розповів, що дивився гонку в компанії Міхаеля і висловив сподівання, що одного разу вони разом приїдуть на Гран-прі.

У грудні 2019 року Корінна Шумахер, дружина Міхаеля, зробила обнадійливу заяву: «Великі справи починаються з невеликих кроків. Із безлічі дрібних елементів може скластися велика мозаїка. Разом ми сильніші».

Наступного разу Корінна говорила про чоловіка в документальному фільмі Netflix, що вийшов восени 2021 року: «Усі сумують за Міхаелем, але Міхаель із нами. Він інший, але з нами. Досі кожен день він показує мені, наскільки сильний. Ми намагаємось продовжувати жити як сім’я в тому ключі, як це любив і продовжує любити Міхаель. Ми живемо разом удома. Ми проводимо терапію та робимо все, щоб Міхаелю стало краще та було комфортно. Ми живемо своїм життям. Міхаель завжди говорив: «Приватне життя — це приватне життя». Для мене дуже важливо, щоб він міг продовжувати насолоджуватися приватним життям максимально можливо. Міхаель завжди захищав нас, а тепер ми захищаємо Міхаеля».

Але варто зазначити, що хоч з кожним місяцем надія на хоч якесь покращення стану Шумахера повільно згасає, для автоспорту він залишив наступника— свого сина Міка. Наприклад, ось що син говорив про взаємодію із батьком.

«Думаю, зараз ми з батьком розуміли б одне одного по-іншому. Просто тому, що ми говоримо однією мовою — автоспортом. У нас з’явилося б набагато більше тем для розмов. Тепер я багато часу думаю про гонки, так що це було б дуже добре. Тільки заради цього я все віддав би. Так.

Із того моменту, як стався інцидент, цього досвіду, цих моментів, які, на мою думку, багато хто розділяють із батьками, більше немає — або вони присутні меншою мірою. На мій погляд, це трохи несправедливо».#KeepFightingMichael