Як український футбол Європу підкорював: «Дніпро» за крок від трофею
ЧАСТИНА 3
У нашому заключному матеріалі циклу про українські клуби, які заявили про себе у єврокубках, ми поговоримо про клуб, який припинив своє існування того ж року, коли і пройшов до фіналу Ліги Європи, про клуб з одного найбільших міст України — Дніпра, а саме сьогодні ми поговоримо про фантастичний шлях «Дніпра» у сезоні 2014/15. Але починалося усе не так добре…
Сезон 2014/2015 не віщував «Дніпру» нічого хорошого.
Завоювавши навесні минулого року друге місце у боротьбі з харківським «Металістом» та київським «Динамо» у внутрішньому чемпіонаті, а також вперше пробившись у кваліфікацію Ліги чемпіонів, команда у міжсезоння втратила відразу двох знакових для себе персон — іспанського тренера Хуанде Рамоса та бразильського півзахисника Джуліано.
Обидва не приховували: у Дніпропетровську (тоді місто все ще називалося так) їх влаштовувало майже все, проте лякала загроза війни в Україні.
Рамос до цього другого місця йшов чотири роки, протягом яких він очолював «Дніпро».
Рамос у клубі отримував повний карт-бланш на комплектацію команди, проте протягом трьох років «дніпряни» не могли піднятися вище за третє місце, а максимальним досягненням у Лізі Європи був вихід до 1/16 фіналу.
Заміну Рамоса на українця Мирона Маркевича «дніпровська» публіка прийняла неоднозначно. До «Дніпра» Маркевич протягом восьми років очолював «Металіст» — заклятого ворога «дніпрян» в українському футболі.
Протягом короткого, тривалістю в місяць міжсезоння змінити щось було майже неможливо. До того ж Маркевич, на відміну свого попередника, не міг запрошувати новачків.
Крім того, у матчах кваліфікації Ліги чемпіонів проти датського «Копенгагена» тренер не зміг розраховувати на Руслана Ротаня, який мав намір піти з команди на знак протесту проти невиплачених за частину минулого сезону преміальних. Ротань вважається душею та серцем команди. Без нього команда була не схожа сама на себе.
Дебют у найпрестижнішому турнірі Європи не вдався, і як наслідок, зігравши 0:0 у Києві та поступившись 0:2 у столиці Данії, «Дніпро» вибув із Ліги чемпіонів і продовжив виступи в єврокубках у Лізі Європи.
Неможливість грати на рідному стадіоні — для «дніпрян» це була ще одна вада, на якій Маркевич акцентував під час матчів групового турніру та поєдинків плів-офф, починаючи з 1/16 фіналу. Тренера можна зрозуміти: його команда проходила сильних суперників, а трибуни залишалися порожніми.
Навіть на матчі проти італійського «Інтера» восени київський «Олімпійський» був заповнений менш ніж наполовину. Маркевич вимагав, щоб команда проводила єврокубкові матчі у нерозбещеному футбольними видовищами Львові. Але УЄФА не дав на це дозволу, оскільки там на «Арені Львів» грають також донецькі «Шахтар» та «Металіст».
Хорватський «Гайдук» у кваліфікації Ліги Європи вже з Ротанем, але без травмованого Коноплянки у складі, «Дніпру» вдалося пройти насилу.
Дебют у матчах групи був ще складнішим: домашня поразка від «Інтера», виїзна нічия з французьким «Сент-Етьєном» та сенсаційні 0:1 від азербайджанського «Карабаха» у Києві.
У цих трьох матчах «Дніпро» не забив жодного голу. Перемоги у внутрішньому чемпіонаті давалися дуже важко. Після розгромної домашньої поразки 0:3 від «Динамо» в українській Прем’єр-лізі скептики почали обговорювати можливість близької відставки Маркевича.
Ситуацію в Лізі Європи трохи виправила перемога завдяки двом голам Миколи Калініча в Баку над «Карабахом».
Але потім був виїзд до Мілана, де «Дніпро» програв «Інтеру» 1:2.
Щоб вийти у плей-офф, у заключному турі команді Маркевича було недостатньо просто виграти у «Сент-Етьєна». Залишалося також очікувати, що у паралельному матчі «Інтер» не програє у Баку «Карабаха». Зі своїм завданням «дніпряни» впоралися — перемогу 1:0 їм приніс гол Федецького.
А ось потрібний результат в Азербайджані дозволив зберегти диво у вигляді помилки арбітра, який на п'ятій компенсованій до основного часу гри хвилині не зарахував чистого взяття воріт італійців. Матч завершився 0:0, далі пішов «Дніпро».
Після завершення осінньої частини Маркевича запевнили, що задовольнять усі його нагальні трансферні апетити. Важко сказати, чи це так було насправді, адже навесні новачків у «Дніпрі» було небагато. Замість Стрініча, який перейшов у «Наполі», «дніпряни» придбали іншого лівого захисника Ежидіо із бразильського «Крузейро».
Романа Безуса з «Динамо», Павла Ксенза з львівських «Карпат», Дмитра Чигринського з «Шахтаря», Папу Гуйє з «Металіста» та повернутого з оренди до луцької «Волині» Валерія Федорчука вдалося запросити буквально в останній момент, напередодні оновлення сезону.
Таким чином навесні перед глядачами з’явився інший «Дніпро» — виважений та прагматичний.
Така стратегія Маркевича раніше була не надто притаманна. Цьогорічний «Дніпро» став взірцем команди італійського зразка. Команди, яку після одного забитого гола важко перемогти через непробивну оборону.
Такий «Дніпро» став одкровенням як для грецького «Олімпіакоса», з яким українцям довелося грати в 1/16 фіналу Ліги Європи (2:0, 2:2), так і для нідерландського «Аякса» в 1/8 (1:2, 1:0).
У двох зустрічах 1/4 фіналу проти «Брюгге» «дніпряни» навіть не пропустили жодного м’яча (1:0, 0:0).
Після жеребкування півфіналу «дніпрянам» у Лізі Європи не давали навіть мінімальних шансів. Сам Маркевич після перемоги над «Брюгге» на запитання, кого він хотів би побачити наступним суперником, відповів: «Фіорентина»?, «Севілья»?, «Наполі»? «Мабуть, всі вони хочуть, щоб їм попалися ми».
Гравці та тренери «Дніпра» не приховували, що вийшовши до півфіналу, вони і так перевершили себе. До цього «Дніпро» у своїй історії двічі доходив до чвертьфіналів Кубка чемпіонів, де поступався французькому «Бордо» 1985-го та португальській «Бенфіці» 1989-го.
Півфіналів в історії команди ніколи не було. За часів тренерства Євгена Кучеревського в середині першого десятиліття 2000-х успіхом вважалися виходи до 1/16 фіналу Кубка УЄФА. Рамос цих досягнень перевершити теж не зумів.
У першому матчі на виїзді контргри у виконанні «Дніпра» майже не було. Але максимум з мінімуму після пропущеного гола команда видавити все ж таки змогла.
Євген Селезньов, щойно вийшовши на заміну, першим торканням м’яча замкнув передачу Федецького праворуч і зрівняв рахунок. Відеоповтор продемонструє, що нападник «дніпрян» зайшов у положення «поза грою», але лайнсмен цього не помітив. (1:1)
Свій домашній матч у Києві «Дніпро» грав нарешті при заповнених трибунах «Олімпійського». Команда розпочала гру рішуче — високий пресинг, боротьба за кожен м’яч на половині суперника. Гол Євгена Селезньова на 58-й хвилині приніс «Дніпру» мінімальну перемогу та вивів у фінал. Після фінального свистка практично весь «Олімпійський», незважаючи на попередження, вибіг прямо на поле і радів разом із командою. І хоч у майбутньому з київського стадіону функціонери з УЄФА попросять вагомого штрафу, тоді це було неважливо.
Фінал турніру відбувався у Варшаві, і до польської столиці тоді приїхало приблизно 6 тисяч українських уболівальників, щоб стати свідками історичної події. Зрозуміло, що звідусіль звучали аналогії з «Шахтарем» 2009 року і всім здавалося, що після такого шляху «Дніпро» просто зобов’язаний виграти, але футбольний Бог того дня обрав протилежний бік.
Команда Мирона Маркевича вийшла вперед на 7-й хвилині, коли Нікола Калініч відкрив рахунок, замкнувши навіс Матеуса.
Потім Гжегож Крихов’як та Карлос Бакка в середині тайму переламали перебіг поєдинку. Проте українці перед перервою зрівняли рахунок завдяки класному удару Руслана Ротаня зі «стандарту».
Переможний гол для іспанського клубу забив Бакка на 73-й хвилині.
На той момент для «Севільї» це історична перемога. Іспанська команда стала першою, яка чотири рази виграла Кубок УЄФА/Лігу Європи. Причому зробила це лише за п’ять років.
Після фіналу клуб залишила більшість лідерів. За борги з «Дніпра» поступово знімали очки у чемпіонаті, згодом клуб перевели до Першої, потім Другої ліги і зрештою він скотився до аматорського рівня.
1 липня 2019 стало відомо, що «Дніпро» не заявився на наступний сезон любительського чемпіонату. Таким чином «Дніпро» фактично припинив існування.
Але місто з великою футбольною історією та одними з найкращих уболівальників в Україні не довго залишалося без великого футболу. Адже команда «Дніпро-1», яка була створена того ж таки 2015 року, за неповні 8 років уже вийшла у вищу лігу, пограти в Єврокубках, і зараз претендує на чемпіонство України.
Тож футболу у Дніпрі бути!