Трипільська цивілізація
Трипільська цивілізація одна із найдревніших та найрозвиненіших цивілізацій світу. У той час, коли ще не з’явились єгипетські піраміди, не була побудована Велика Китайська стіна і Стоунхедж, Трипільська цивілізація вже винайшла колесо і ткацький верстат, користувалася мідними сокирами, щоб збудувати будинки і храми. Представники трипільської культури були самобутніми, унікальними та надзвичайно талановитими.
Відкриття трипільської культури та її масштаби
У 2023 році виповнююється 130 років з часу відкриття трипільської культури в Україні. Саме у 1893 році київський археолог Вікентій Хвойко знайшов залишки культурного та духовного надбання одного із древніх поселень під час розкопок на Кирилівській вулиці в Києві. А вже в 1897 році після розкопок в селі Трипілля остаточно переконався, що знайшов невідому раніше культуру. Утім знахідки артефактів датуються більш раннім часом: в 70-х роках ХІХ століття її почав досліджувати Антоній Шнайдер на Галичині, а десятиліттям пізніше — Теодор Бурада в Румунії. Територія поширення трипільської культури від часів її відкриття і до сьогодні належала різним державам, що спричинило появу трьох назв — «Кукутень» на честь села в Румунії, «мальованої кераміки» в Галичині і Буковині та «Трипільської культури» на Поділлі, Черкащині та Київщині. Пізніше археологи виявивили пам’ятки древньої культури в багатьох місцях Правобережної України і зробили висновок, що ця спадщина не належить ні до часів Русі, ні до інших історичних періодів, а є абсолютно самостійним утворенням. Відомо, що трипільці жили між Карпатами та Дніпром на територіях сучасної Румунії, Молдови та України, загальною площею понад 350 тис. км². Їхнє населення складало (за різними даними) від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб. Більшість дослідників сходяться на думці, що Трипільська культура сформувалася на основі переселенців, що прийшли спочатку з Малої Азії до Балкан, а вже звідти мігрували на територію України. Це була суміш перших неолітичних хліборобів та місцевих жителів, що мешкали там віддавна. Генетичні дослідження решток трипільців підтвердили цей факт.
Життя і побут трипільців
Трипільська культура є однією з найдавніших землеробських культур, яка існувала в період з 5400 року до нашої ери до 2700 року до нашої ери. Жінки ліпили посуд, виготовляли прядиво, одяг, робили прикраси — браслети, кільця, сережки. Чоловіки ж полювали, розводили худобу, займалися рибальством, виготовляли знаряддя з кременю, кісток та каменю.
Основні види праці:
1. Землеробство. Трипільці були найдавнішими землеробами: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, горох, коноплі. Землю обробляли за допомогою мотиг, зроблених із рогу оленя, каменю або з кістки та палиць-копалок із загостреними вістрями. Згодом з’явилися вироби з міді. Археологи не раз знаходили мідні сокирки.
2. Тваринництво. У скотарстві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому — були свині, вівці, кози, з’явилися домашні коні. Для поповнення м’ясної їжі за цієї доби велике значення мало полювання на оленя, дику свиню та сарну.
3. Гончарство. Головною прикметою трипільської культури є керамічні вироби. Недаремно її називають «культурою мальованої кераміки». Після себе вони залишили багату спадщину кераміки, величезну кількість глиняного посуду з поліхромними візерунками з червоних, жовтих, білих та чорних барв. Також трипільці виготовляли статуетки, амулети, моделі жител, намиста та інші прикраси. Починаючи з 2013 року, в Трипільських протомістах знаходять десятки гончарних горнів, в яких випалювалася знаменита кераміка, і це свідчить, що її виготовлення було поставлене на потік. Цим вони випередили древніх греків на 3 тисячі років.
«Конструкція у старих печей унікальна, — розповідають археологи. — Навіть сьогоднішні гончарі були вражені: трипільські печі, виявляється, набагато практичніші і більш технологічні, ніж сучасні, й тим більше ті, які з’явилися вже за часів Русі».
Більшість дослідників впевнені в тому, що саме трипільці винайшли колесо (це на тисячу років раніше, ніж в Месопотамії), але користувалися ним мало, надаючи перевагу транспортним саням для перевезення багажів. Цікавим фактом є те, що трипільці створили ткацький верстат і носили одяг. Так, жінки Трипілля одягали приталені сукні, спідниці та сорочки. Чоловіки — сорочки та штани. Їхній одяг був прикрашений вишивкою, прикрасами з міді, каменю, скла та бурштину. Слід зазначити, що на той час сусідні народи носили шкури.
Під кінець існування Трипілля в деяких поселеннях велику роль починають відігравати випасне скотарство і кочівництво як спосіб життя. Дослідники схиляються до думки, що у трипільців були патріархально-родові відносини, а на чолі роду стояв старійшина. Однак слід зазначити, що жінка відігравала значну соціальну роль.
Що їли трипільці? Віддавали перевагу рослинній їжі — каша, хлібці та коржі, відвари з трав. Також пили молоко, уміли виготовляти сметану, масло і сир. М’ясо їли рідко, лише на свята. Деякі дані свідчать, що трипільці вміли виготовляти пиво.
Поселення трипільців
На території України виявлено понад 2 тисячі пам’яток трипільської культури в 15 областях. В основному вони складалися з кількох десятків жител наземного типу, спроруджених з дерева або плоту й обмазаних глиною, покрівля у них була з соломи або очерету. За своїм виглядом вони нагадують традиційні українські хати-мазанки. Житла були прямокутної форми, з кількома кімнатами, в кожному будинку була піч. Іноді зустрічаються землянки або напівземлянки. Трипільці будували навіть 2-поверхові будинки, в якому жили декілька поколінь. Будинки прикрашалися, як зсередини, так і ззовні. План розміщення будинків нагадував коло або овал.
У 1981 р. Інститут археології УРСР створив спеціальну трипільську експедицію, що складалася з чотирьох загонів. У цей час було проведено аерозйомку поселень та визначено розміри. У 2011-2016 роках були отримані геомагнітні плани цих поселень і відкрито багато такого, про що дослідники не здогадувались раніше. Ці міста зосереджені в основному в Черкаській та Кіровоградській областях. Розміри поселень трипільців вражають своїми масштабами. Так, найбільшим протомістом, відомим на сьогодні, є Тальянки, площа якого становить 450 гектарів. Там проживало до 30 тисяч людей. Це найбільше місто того періоду, яке вчетверо перебільшувало Вавилон. Воно було унікальним, адже подібних йому не існувало на той час. Характерно, що свої міста трипільці використовували не тривалий час — 50-80 років, а потім спалювали і перебиралися на інше місце. Цілком ймовірно, що це було пов’язано із виснеженням землі і вимушеною еміграцією у більш родючі місця. Спалювання житла мало і ритуальний характер. Так, сьогодні широко поширена психологічна настанова: «Якщо вам потрібні нові черевики — викиньте старі. Якщо ви хочете новий одяг — очистіть свою шафу. Якщо ви хочете оволодіти чимось новим — спочатку добровільно відкиньте стереотипи, позбудьтесь старого». Трипільці ще у такі давні часи розуміли це, тому вони не просто «викидали старі черевики», а спалювали свої старі міста — щоб отримати нове досконаліше місто, треба позбутися старого.
Під час археологічних досліджень, проведених за останні десятиріччя вченими не лише з України, а й з Великої Британії, Німеччини, Болгарії, знайдено чимало нового, що змінило погляди дослідників на Трипілля. Зокрема відкрито цілий ряд громадських будівель, як вважають археологи, ритуального призначення, про які раніше не знали. Окремо стоїть монументальна споруда — двоповерховий храм в протомісті Небелівка, розміром 20 на 60 метрів та площею 1200 км². Це найбільша будівля в тогочасній Європі.
Духовний світ і уявлення трипільців
Трипільська кераміка є найпершим ключем до розкодування вірувань і світогляду трипільського народу. Другим ключем є поселення, селища, протоміста, цілі мегаполіси, які за допомогою магнітної аерофотозйомки відкрились світу.
Трипільці мали культ Богині-Матері, яка символізувала жіноче начало родючості. Жіночі фігурки, знайдені на залишках багатьох трипільських поселень, досить різноманітні: це зображення божества родючості і покровительок того чи іншого природного явища, яке сприяє врожаю. У глину цих статуеток додавали зерно або борошно з нього. Уявлення про «похорон» зерна в землі (засів) і його «воскресіння» (весняні сходи) відображають ідею вічного перевтілення, відродження душ покійних родичів через тіла новонароджених дітей Роду.
Також вони шанували божества грому, сонця, неба, вітру тощо. Мали трипільці духів-покровителів, культ вогню та бика, що символізували сонце і чоловічу силу. Бог-Батько у трипільській пластиці представлений переважно зооморфно у вигляді Бога-Бика (Тура) — чоловічого начала Природи.
При розкопках трипільських жител, які проводилися в селах Шкарівка, Веселий Кут та Миропілля, археологами там було знайдено вівтарі. Вони розміщувалися переважно на другому поверсі будівель біля вікна. Вівтар мав форму кола або рівнобічного хреста, був прикрашений спіральним орнаментом.
Трипільці мали ідеї дуалізму та триєдинства. Так, дуалізм на посуді трипільців відображає одвічну боротьбу і єдність протилежних начал (два змії-дракони, закручені головами назустріч один одному). Вони символізують бінарні опозиції (день — ніч, літо — зима, північ — південь), вписані в цілісний виріб, що вказує на єдність цих протилежних начал.
Уявлення про вертикальну будову Всесвіту відображене в символіці розпису глечиків, макітер, великих посудин-зерновиків, на яких нижній ярус позначає землю, середній — повітря, верхній — небо.
Трипільці вірили у Творця Всесвіту, тому що усвідомлювали себе Його частинкою, втіленою у сотвореному фізичному світі. Вони віддавали пошану Природі, бо сприймали її як свою люблячу Матір. Вони шанували чоловіче й жіноче начало і культивували гармонію між ними. Усе це сповна відобразилося у культурній і духовній спадщині, яку вони залишили після себе.
Культура трипільців поступово згасла наприкінці ІІ тисячоліття до нашої ери. Причини її зникнення не з’ясовані. Загалом щороку Трипілля дивує нас новими знахідками та відкриттями. Вражає, що в ті часи історії цивілізація трипільців була такою розвинутою і талановитою. Трипільська культура залишила вагомий слід в давній історії України, а її відголос простежується до наших днів.
Автор: Юлія Бєлюга — UA RESISTANCE FOUNDATION.