Миру та живих батьків: які листи отримав Св. Миколай від маленьких українців
Із 18 на 19 грудня маленькі українці по всьому світу чекали подарунків від Святого Миколая. Тих, про які завбачливо попросили в листі. Дорослі просили тільки одне — миру (ну й ще одне, про що цензурно не напишеш, але не про це). Утім, вкрай вирізнялися з-поміж однолітків дітки, які перебувають в евакуації віддалік своїх домівок, в яких робили перші кроки; ті, чиї батьки або матусі нині боронять нашу землю від підлого окупанта. Листи цих дітей розривають серденько і змушують ще більше ненавидіти тих, чиї кулі, снаряди та ракети ґвалтують нині нашу рідну Україну. Разом із «Сурмою» пропоную почитати, про що змушена просити наша дітвора замість іграшок та солодощів. Хоча, наші діти справді сильні і по-дорослому мрійливі особистості, які навіть у бомбосховищах зберігають спокій та не забувають, що й погратися чимось було б зараз на часі.
[Правопис і пунктуацію збережено відповідно до оригіналу]
«Дорогий Святий Миколаю!
24 лютого все змінилося. Але ми тримаємося. Було багато пролито сліз. Дуже багато людей виїхали за кордон. Я хочу побажати нашим ЗСУ здоров’я, допомоги, техніки воєної. Якщо б я була дорослішою, я б їм все віддала. Дякую, з повагою учениця Стрільського ліцею, Софія».
* * *
«Дорогий Святий Миколай звісно ж всі діти схочуть солодощі з подарунками, але наші воїни теж бажають подарунки і самий кращий подарунок для них мужність, стійкість, здоров’я, багато багато техніки і зброя. Зараз такий не простий час і саме ці подарунки подарують нам перемогу, а поки що це найкращий подарунок для всієї України. Дякую за увагу!»
* * *
«Святий Миколаю!
Мене звати Оксана, мені одинадцять років. Я хочу попросити, щоб ти приніс воїнам зброю, одяг, їжу, щоб їм було тепло і мали що їсти. Дякую!»
* * *
«Привіт! Мій дорогий і любий Святий Миколай!
Цього року я навіть не задумувалася про щось матеріальне для себе. Я думала, лише про військових, які цього року не будуть зі своїми рідними або дітками. Деякі діти будуть святкувати це свято без своїх батьків, деякі взагалі не зможуть святкувати, оскільки загинули під час агресії нашого лютого ворога. Все що я хочу цього року це тільки одне, мир, добро, щастя та головне тепла всій Україні. Сили та техніки нашим Збройним Силам України. Добра здоров’я, мирного неба, щастя, благополуччя я хочу побажати своїй рідній сім’ї та своїм рідним».
* * *
«Любий Святий Миколаю!
Мене звати Дмитро. Мені одинадцять років. Я живу в селі Стрільськ і навчаюсь в 6-А класі. Протягом всього року я був слухняний, допомагав мамі прибирати в будинку. Я мрію, щоб ти допоміг для ЗСУ, і мій брат повернувся живим і здоровим.
Дякую! З повагою Дмитро
Слава Україні! Героям Слава!»
Вищезазначені листи надійшли на пошту міністерства оборони. Ще більше щемливих листів опинилося в руках редакторської групи «Суспільного», яке функціонує в кожному, навіть у прифронтових регіонах України.
Фрагменти листів дітей із Ізюма
Анастасія Токар
«Я живу з мамою та братиками. Тато у мене помер, у травні цього року я залишилася без нього. Я дуже за ним сумую. Він мені завжди дарував подарунки на різні свята. Моя мрія — придбати ноутбук для навчання. У мами є телефон, але буває так, що я не можу займатися з дітьми онлайн, тому що мама бере з собою телефон і йде у справах. Ще є у мене солодка мрія: це цукерки та шоколадки».
* * *
Вікторія Усова, 7 років
«1. Набір для малювання. 2. Манекен для зачісок. 3. Цукерки. Написала всі свої бажання, а найбільше хочу Перемоги над ворогом».
* * *
Альона Решетова
«Моє велике бажання на цей новий рік, щоб швидше закінчилася війна, і мій любий татусь повернувся додому живий і неушкоджений. А ще хочу тебе попрохати подарувати мені під ялинку набір Барбі з сукнями або великого білого ведмедя».
* * *
Артем Похилько, 7 років
«Я мрію про мир. Живу я в Ізюмі. Принеси мені живого папугу. Мені 7 років, а сестрі — один рік, є ще два брати. Хочу, щоб закінчилася війна. Хочу ходити до школи №2, але вона розбита».
* * *
Матвій Волков, 7 років
«Я живу з мамою та бабусею увесь
час. Я був у моєму місті, я чекав, коли нас звільнять, та молився Богу. Я дуже хочу планшет, він мені потрібен, щоб навчатися усього. У цьому році я мав піти у 1 клас. Я дуже хочу. Дякую».
* * *
Олександр Коваленко, 6 років
«Дорогий Святий Миколай! Я хочу, щоб мій дитячий садочок знов запрацював, і повернулися всі мої друзі, які поїхали. Щоб ніколи більше не стріляли, і я з сім’єю не ховався у підвалі. Щоб на всій Землі був мир і всі люди були щасливі. Подаруй мені, будь ласка, великий магнітний конструктор, який світиться у темряві (або звичайний)».
* * *
Діма Захаров, 8 років
«Я дуже хочу тебе попросити, щоб у моїй країні запанував мир і закінчилась війна, моє місто стало таким же красивим, як до війни. Я знаю, що був трошки неслухняним, але я виправлю свої помилки. Будь ласка, подаруй мені трек Hot Wheels, бо дуже хотілося, щоб моя мрія здійснилася. А для мого маленького братика машинку. Дуже тобі дякую за все, що ти робиш».
* * *
Єгор Єжак, 4 роки
«Мрію про робота дятла і щоб закінчилася війна. Віримо в перемогу».
Зрештою, майже всі дітки побажали миру, повернення принаймні до частини того життя, яке в них було. Нині бажання дорослих і дітей в Україні майже однакові. Вони відрізняються лише матеріальними дрібничками. Тисячі дівчат і жінок чекають своїх коханих з фронту, хтось, оплакуючи своє загибле щастя, бажають миру та добра іншим, щоб вони не пізнали тих страждань. Багато хто висловлює непритаманні для світлого свята бажання, на кшталт помсти. Зрештою, залишається вірити, що дітки дочекаються батьків, їм відбудують будинки, не доведеться більше ховатися у сирих підвалах. З вірою в перемогу та з Україною в серці пишу вам з київського бомбосховища під час повітряної тривоги, перебуваючи кілька діб без комунікацій у домівці.