Динаміка оборонних потенціалів України та рф

У кожний момент можна порівняти воєнні сили України та агресора, що частково пояснює зміни та успіхи чи невдачі, які ми переживаємо на фронті. Для цього можна, на мій погляд, використати оцінку оборонних потенціалів кожної армії та їхню динаміку у часі. При цьому величина оборонного потенціалу розглядається як сукупність (система) факторів обороноздатності, найбільш характерних (впливових на результати) для сьогоднішньої війни. (Методологія аналізу — експертні оцінки з достовірністю до 75-80% фактичних значень). Такими факторами обороноздатності, на мій погляд, є: вогнева сила армії (вагомість у сукупному оборонному потенціалі — 42-43%), ефективність військового управління (12%), жива сила армії (14-15%), продуктивність воєнно-промислового комплексу (19-20%), сила кібервійськ (4%), розвідувальне забезпечення армії (7-8%).

Кожен із цих факторів є синтетичним (багатоскладовим), включає як оцінку кількісних, так і якісних компонентів. Треба також уточнити, що у таблиці зроблено припущення, що з початку війни показник Продуктивності нашого ВПК включає поставки зброї, матеріалів і техніки як внутрішнього, так і міжнародного виробництва, адже так воно і є. У той же час у цій системі не розглядаються потенціали ядерної вогневої сили. Вони винесені за дужки аналізу, як зброя, що не діє у сьогоднішній війні і, сподіваюсь, залишиться поза нею.

Фактори оборонного потенціалу оцінюються у спеціальних одиницях — одиницях оборонної сили (ос). Значення кожного з них далі показані на перехідних етапах війни: у кінці лютого 2022 р.; середині липня ц. р.; на початку грудня 2022 р. (див. табл.).  

Як можна побачити з таблиці, на початку війни мордор мав перевагу над нашою армією у Вогневій силі і  Продуктивності ВПК. Але тоді ситуацію врівноважили більш високий рівень ефективності військового управління України та моральний дух, вища якість і професіоналізм наших воїнів (потенціал Живої сили). Дійсний же перелом відбувся восени ц. р., коли нашим Збройним Силам вдалося отримати перевагу практично зі всіх складових обороноздатності (див. табл.). Особливе зростання відбулося у потенціалі Вогневої Сили (надходження нашим воїнам сучасної зброї й техніки від союзників), ефективності управління військами нашим генералітетом (на чолі з Головнокомандувачем Валерієм Залужним), укріпленні Живої сили (військовому навчанню наших захисників на учбових майданчиках країн НАТО) і підвищення Продуктивності ВПК, зокрема завдяки розширенню випуску зброї та літальних апаратів (перш за все ударних дронів і ракет) підприємствами США та України. І в цей період Вогнева сила мордору через шалені втрати на фронті та розвал військово-промислового виробництва (через відсутність комплектувальних, зокрема, електронних компонентів) впала до мінімального значення.

З огляду на ці причини на кожному етапі відбувається різко протилежна динаміка інтегральних показників оборонного потенціалу мордору й України і, починаючи з середини літа, наша обороноздатність значно вища і продовжує зростати (од. ос): 

Нині почався третій етап війни, результати якого слід очікувати приблизно у середині квітня наступного року. Вже зараз ясно, що за наступні 3,5 місяців суттєво посиляться наша Вогнева сила (це підтверджують останні рішення про поставки нашій армії сучасних літаків, танків, кораблів, ракет і безпілотників), Жива сила (розшириться чисельність та професійний склад наших воїнів, які пройдуть навчання і тренування на полігонах країн НАТО), Управління військами (за рахунок пошуку й реалізації воєнних інновацій, які викликатимуть паніку у рядах рашистів), Продуктивність ВПК. Це дозволить підняти оборонний потенціал армії до 6 570-6 580 од. ос. Водночас потенціал мордору продовжить падати внаслідок зменшення доходів федерального бюджету та витрат на війну (завдяки міжнародним санкціям, зокрема нафтовому ембарго), вичерпання ракетної зброї, оволодіння українцями засобами збивання іранських БПЛА, упадницьких настроїв рашистів на фронті, частковому переносу бойових дій на територію ворога тощо. Зокрема, останнє приведе до ліквідації більшої кількості воєнних та логістичних об’єктів рашистів в глибині їхньої території. Загальний оборонний потенціал армії агресора може впасти за цей час до приблизно 3 800 од. ос. 

Подальша трансформація співвідношення оборонних потенціалів двох країн безумовно сприятиме також убезпеченню наших міст і сіл від нових варварських нападів, бомбардувань та руйнувань, з часом зробить їх фактично неможливими.

Як відомо, кремль обіцяє підтрима-

ти свій оборонний потенціал новимикампаніями «часткової» мобілізації та збільшення кількості гарматного м’яса для фронту. Така стратегічна лінія агресора обов’язково приведе до посилення соціальної напруги у рашистському суспільстві, яка виллється у різні внутрішні війни та інші збройні конфлікти на  території ерефії. Отже, треба також прогнозувати початок у квітнітравні наступного року перехід зовнішньої війни мордору проти України у його внутрішні воєнні конфлікти та повстання. Вони, очевидно, дестабілізують внутрішню політичну систему, розхитають путінський режим і приведуть до втрати державної керованості цим євразійським монстром, до так званої смути. Причому внутрішня колотнеча відбуватиметься в умовах латентного продовження рашистсько-української війни. У результаті може затягнутися (відкластися) процес згортання воєнного конфлікту на зовнішньому фронті й узгодження договірних позицій в акті капітуляції  кремля  перед Україною та її союзниками. Таке узгодження може продовжитися протягом декількох місяців другої половини 2023 р. Усе це приведе, можливо, до необхідності запровадження після війни в мордорі (за згодою формальних представників рашистської влади) тимчасової зовнішньої адміністрації, яка сприятиме мирному вирішенню внутрішніх проблем державно-конституційного устрою дикого звіра. 

Думаю, що подібний сценарій є оптимальним. Життя, звичайно, внесе свої корективи. Але перемога неминуче буде за нами!

Автор: Володимир Лановий — український економіст, політик, колишній міністр економіки України, депутат Верховної Ради України, голова спостережної ради Української державної інноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ.