Народ породжує еліту, чи еліта породжує народ?

Хто породив українську сучасну націю? Поети, письменники, мрійники, воїни, повстанці... Чи відбулася б нація без Шевченка, Лесі, Франка, Петлюри, Бандери, Коновальця...?

Сучасна українська еліта зараз сидить не на Банковій чи Грушевського, не в телевізорі... Вона гине та гартується на фронті.

Абсолютно очевидно, що в знищенні справжньої української еліти зацікавлені як Пуйло, так і ті, хто привласнив в Україні природні ресурси та владу.

Але Бог на нашому боці. Все буде Україна...

* * *

Як я провів 2022 рік ?

Спочатку захищали, потім відвойовували Київську область. Були штурмовою ротою, спалили кілька одиниць бронетехніки ворога. Залишилися живі, але контужені... Потім 4 місяці тренувалися та чергували на ВОП-ах. Потім нас хотів комбат відправити під Бахмут типу добровольцями. На що ми сказали, що ми ні**я не добровольці і взагалі, після скотського відношення до нас після попередніх боїв, хай несе БР-ку з бригади і ми подумаємо...

На що той комбат сказав, раз ви такі сволочі, то йдіть на**й всією ротою в штрафбат.

І ми пішли... Виявилося що той штурмовий батальйон не такий вже і штрафбат і тут теж можна жити.

Ми знову виконуємо накази та захищаємо Україну, але вже в новому батальйоні.

А що буде далі ми не знаємо.

Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє — поки у мене є зброя в руках, буду винищувати ворогів. А от зовнішніх, чи внутрішніх, то вже як карта ляже...

* * *

Наші журналюги пишаються і пишуть такий текст: «Журналісти одного з французьких видань, м’яко кажучи, здивувалися. Людина, яку їм представили як звичайного бойового медика піхотного батальйону, виявляється, вільно володіє англійською. Ще більше здивувало представників іноземного ЗМІ, що людина у формі, бронежилеті та шоломі має науковий ступінь професора...»

Бляха, чим ви пишаєтеся? Тим, щосправжня еліта нації гине зараз на фронті? Ви розмінюєте професорів, інженерів, науковців, акторів, митців на алкоголіків, бандюків та люмпенів з того боку...

Де ви нову еліту візьмете? Це штучний товар.

* * *

Я якийсь неправильний націоналіст...

Я не писаю окропом від тризуба та жовто-синього прапору, мені до дупи вишиванки та смолоскипи. А що для мене важливо? Важливо, не скільки нас, не яку територію ми займаємо, не яка там у нас історія була, а ЯКІ МИ ЗАРАЗ і що ми передамо нашим нащадкам. Якщо більшість мого народу зараз є холопами та пристосуванцями, то яка користь з того, що в роду у вас були козаки та повстанці? Ви є не тими, ким були ваші пращури, а тими хто є прямо зараз. Нахр*на вам мріяти про «Від Сяну по Кавказ», якщо ви навіть на своїй «Богом даній Землі», не можете навести лад? Колись сміялися, що серед двох українців три гетьмани. Але зараз і серед мільйона одного гетьмана не знайдеш. Ніхто не хоче бути ним, а той, хто хоче, той чомусь не українець...

Немає у нас справжніх гетьманів, немає провідників, є тільки напівпровідники, які тільки те і роблять, що утилізують енергію націоналістів.

* * *

Я ніколи не дивлюсь і не слухаю спічі президентів, генсеків, вождів...

По-перше, це не вони пишуть той текст, по-друге — цей текст завжди 100% брехня та маніпуляція. Єдина заслуга того, хто це озвучив, це театральний ефект. З правильною інтонацією, емоцією та грою рук...

Бережіть вашу голову, бо ви можете прийняти акторську гру за реальність.

* * *

Військове керівництво дуже часто є абсолютно некомпетентним у військовій справі...

На початку останньої фази війни, від командування батальйону ТрО було дуже часто чутно фразу «займа-

ємо цю будівлю та стоїмо на смерть»...

Добре, що вони теж хотіли вижити, тому прислухалися тоді до порад деяких простих солдат, які розуміли, що це повна дурня. Що треба працювати проти броні малими групами та забезпечувати шляхи відходу. Бо відбивати колону ворога, маючи 20 солдат та 10 офіцерів з виключно стрілецькою зброєю, то таке собі задоволення... Добре, що тоді до нас колона ворога так і не дійшла. Її роздовбала наша арта.

Але як тільки командування батальйону опинилося далеко в тилу, далеко від солдат, то їхнє вже життя солдат більше не цікавило... Навпаки, чим більше 200-х та 300-х, тим краще, бо керівництво бригади бачить, що підрозділи воюють, а значить буде більше медальок та зірочок на погонах (для комбата звісно, а не для солдат)...

За новим законом, тепер солдати, які хочуть не тільки воювати, а ще й вижити при цьому, стають поза законом. А їхні поради деяким некомпетентним офіцерам будуть трактуватися якнепокора...

Хоча що таке «покора»? Може, це те, що робили деякі депутати, менти, СБУ-шники, які масово переходили на бік ворога?

Оце покора?

Скринька Пандори відкрита, і навіть якщо той недолугий закон проти військових скасувати, назад довіру до цієї влади вже не повернути.

* * *

А ще я хочу згадати про заборону пересування поза частинами з власною зброєю...

Я розумію, звідки ростуть тут ноги: в ЗСУ є і п’яниці, і наркомани, і контужені на всю голову. Але вони не становлять більшість військовослужбовців.

І це тільки половина біди — влада панічно лякається власної армії. Мабуть, вони щось знають таке про себе, що відчувають, що раніше, чи пізніше по них прийдуть...

Тепер, як повинні почуватися вій-

ськовослужбовці, яким оця абсолютно некомпетентна влада не довіряє?

Мабуть, теж не довіряти їй? Бо тобі довіряють померти в бою, але не довіряють ходити зі зброєю під час тотальної війни...

* * *

Шизофренія поточного моменту в Україні в тому, що територія розділилася на ту, де прилітає, та ту, де війни ніби немає...

Там, де її ніби немає, люди намагаються жити по-старому цивільному зразку.

Не тільки пересічні, але й влада... Поліція намагається робити вигляд, що війни немає і в країні діють досі закони мирного часу. Влада вже готується розкрадати бюджет та доїти збіднілих простих людей. Ленд-ліз вже не потрібен... Ще трохи і переможемо. Так говорить телевізор...

Та натомість ворог мобілізується, не рахується з втратами, переводить економіку на воєнні рейки та готуються битися до кінця...

ЗСУ стікають кров’ю під Бахмутом, готується відбивати наступ під Києвом та на інших напрямках.

Кілька паралельних реальностей, які майже не перетинаються одна з одною.

У п’ятницю ввечері бачив суцільний затор з приватних автівок, в яких «корінні києфляни» поверталися до свого села. Я 24.02.22 бачив такий «ісход» з Києва в західному напрямку...

Більшість їхало на нових автівках. Але, сцуко, коли стоїш на узбіччі у військовій формі, жодна ця крута автівка не зупиняється, щоб тебе підвезти...

Підвозять або роздовбані старі автівки, або військові на якихось волонтерських корчах... Для одних війна є, а інші продовжують чіплятися за свій комфорт.

* * *

Як зрозуміти, що якийсь процес йде до розв’язки ?

Події значно пришвидшуються.

Зараз війна йде до фіналу. В бій кидають всі резерви. Та м’ясорубка, що зараз відбувається під Бахмутом, то все про це...

Там поля, посадки, окопи, завалені трупом та згорілою технікою.

Також можливо, що вороги знову почнуть наступ з боку Білорусі. Бо логіка війни диктує такий сценарій...

Зараз нарешті замерзла земля. Саме цього чекали для того, щоб техніка мала змогу пересуватися полями...

Тримаймося, хлопці. Ми обов’язково переможемо.