Репарації — неминуча доля росії

14 листопада Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй закликала притягнути росію до відповідальності за порушення міжнародного права через повномасштабне вторгнення в Україну, включно з виплатою репарацій. Відповідну резолюцію підтримали 94 зі 193 членів асамблеї, проти проголосували 14, а 73 — утрималися.

Детально зупинятися на тому, хто яку позицію обрав для своєї країни ми не будемо, але трішки розповім. Так, серед 73 країн-членів, які утрималися, були чимало країн Африки, країни-союзниці ерефії по ОДКБ (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан), ексучасник ОДКБ Узбекистан, Індія, яка розраховує на поліпшення стану своєї економіки на тлі міжнародної ізоляції росії  тощо. Ті, хто виступили проти, не приголомшили решту Генасамблеї своїм голосом, серед них: білорусь, Центральноафриканська Республіка, Китай, Куба, Північна Корея, Еритрея, Ефіопія, Іран, Малі, Нікарагуа, росія, Сирія, Зімбабве.

На початку вересня прем’єр-міністр України Денис Шмигаль оцінив прямі фізичні збитки, завдані країні війною, у 326 мільярдів доларів. Цю суму український уряд верифікував разом із експертами Світового банку, заявив Шмигаль на Раді асоціації ЄС та України у Брюсселі. На відновлення зруйнованої інфраструктури, за словами глави українського уряду, потрібно буде витратити 105 мільярдів доларів. Було би логічно, щоб за це розплачувалися власне злочинці, а не міжнародні установи й українці. Утім, попри значні успіхи на фронті наших Сил Оборони, очевидно, що сума збитків, завданих нам росією, тільки зростатиме. 

Що за документ?

У резолюції, яку представив в Організації Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця, наголошується, що «росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права в Україні і «повинна нести юридичні наслідки за всі свої міжнародно протиправні дії, включно з відшкодуванням за збитки і втрати, спричинені такими діями».

У документі визнається необхідність створення «міжнародного механізму відшкодування».

«Пропозиція, яка перед вами, є проголошенням того, що росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права в Україні. Це підтвердження необхідності створення конкретного механізму відшкодування збитків, який вдихне життя в цю декларацію», — заявив Кислиця.

За його словами, документ містить заклик до держав-членів об’єднатися і створити легітимну міжнародну інфраструктуру для подолання наслідків російської агресії проти України, фіксації доказів звірств і «збереження надії на справедливість для мільйонів тих, чиє життя назавжди змінилося через імперські амбіції маленького правителя великої країни».

На початку виступу постпред процитував Книгу Еклезіаста: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!»

У своєму виступі Кислиця нагадав, що реагуючи на наслідки іракського вторгнення в Кувейт, Рада Безпеки ООН у 1991 році ухвалила низку резолюцій, відповідно до яких було створено комісію та фонд для відшкодування збитків, спричинених війною.

До речі, одним із найвідоміших випадків репарацій стали виплати Німеччини після поразки у Першій світовій війні країнам Антанти. Сума репарацій за Версальським договором була величезною — 269 мільярдів золотих марок. Протягом наступних років вона кілька разів скорочувалася, проте на те, щоб повністю розплатитися, Німеччині знадобилося близько 90 років — останній платіж було зроблено у 2010 році. Країна виплачувала репарації і після поразки у Другій світовій війні — їх одержувачами були СРСР, США, Велика Британія та Франція.

Проте рф не дала б змоги ухвалити таке рішення в Радбезі щодо своєї війни в Україні, користуючись правом вето, продовжував далі констатувати Кислиця.

«росія віддає перевагу безкарності перед відповідальністю, і коли справа доходить до процесу в Раді Безпеки, вона знає лише дві речі — брехня і право вето», — продовжив виступ Кислиця.

Постпред наголосив, що росія зруйнувала майже половину українських електромереж та інженерних комунікацій, залишивши мільйони українців без світла, води та опалення напередодні зими. «Звірства, скоєні росіянами на окупованих територіях: убивства, зґвалтування, катування, примусова депортація, мародерство, — промовляють самі за себе», — зазначив він, додавши, що мільйони українців були змушені покинути свої домівки й шукати притулку. А це його виступ був саме напередодні 15 листопада, коли рф завдала наймасовішого ракетного ударупо території України, зокрема по енергетичній інфраструктурі. 

Закликаючи підтримати резолюцію, Кислиця наголосив, що не просить «ставати на чийсь бік». «Ми впевнені, що ви всі на боці Статуту ООН, його цілей і принципів, на боці міжнародного права», — сказав він.

Зрештою, результат ми знаємо: підтримка більшості цивілізованого світу та ще одна дипломатична перемога України в боротьбі за справедливість!

«Нравітся, не нравітса — репарації наближаються…»

Через день, 16 листопада, Марія Захарова зрештою висловила офіційну позицію росії щодо резолюції ООН від 14 листопада, яка має назву «Забезпечення відшкодування збитків та репарації за агресію проти України».

Традиційно, адекватної реакції московії ми навряд чи будь-коли дочекаємося. У кремлі назвали рішення ООН «формалізацією пограбування», яким росія вважає заблоковані західними банками після її вторгнення в Україну російські золотовалютні резерви (ЗВР).

Далі трішки токсичності. Але дисклеймер: це майже дослівні цитати представниці недофедерації. Отже, Захарова назвала резолюцію «нікчемною з точки зору міжнародного права», нагадавши що це є виключно прерогативою Радбезу ООН. Але визнала, що «будучи нездатними до компромісів, західні прихильники Києва старанно виводять з Радбезу процес ухвалення рішень щодо питань, пов’язаних із ситуацією в Україні та навколо неї».

А от міністр юстиції України Денис Малюська заявив, що Генасамблея прийняла рішення, яке не має історичних аналогів. Воно про те, що має існувати механізм, за яким відповідні компенсації будуть виплачені всім, хто постраждав внаслідок дій росії.

«Це болісно для росіян. І ми бачимо, що йдемо в правильному напрямку. Така дуже складна, навіть для юристів, тема суверенного імунітету активів Центробанку, ЗВР — показова хоча б тим, як реагує на кроки в цьому напрямку російське керівництво. А воно у паніці», — заявив Малюська.

Що ми маємо в результаті, попри піну з рота росіян (описує Центр стратегічних комунікацій): 

— Є план, за яким російські гроші потраплять до тих, хто постраждав внаслідок війни. І резолюція — це перший успішний крок. Усі країни, де розташовані російські ЗВР та її великі активи, резолюцію підтримали. Це означає, що подальший шлях для просування цієї ініціативи відкритий.

— Наступний крок — обговорення тексту міжнародного договору, де вже будуть прописані обов’язкові та конкретні положення про те, як ці гроші наповнюватимуться, де російські ЗВР зберігатимуться, як зніматиметься імунітет, і як ці кошти перерозподілятимуться серед усіх постраждалих.

— Це вже буде юридично зобов’язувальний акт. А далі буде вже безпосередньо імплементація цього механізму.

— Наразі є кілька країн, які готові виступити адміністраторами, власниками міжнародного реєстру для реєстрації доказів та претензій до росії.

— Ідея створення реєстру, яка підтримана резолюцією ООН, включатиме можливі заявлені вимоги не лише громадян — фізичних осіб, які зараз звертаються до держави Україна, щоб зафіксувати збитки, а й, наприклад, органів місцевого самоврядування чи самої держави Україна. Адже їй теж завдано величезних збитків: як прямих (внаслідок знищення інфраструктури), так і непрямих — через втрату доходів, податків та багато іншого.

— Коли з’являться гроші у компенсаційному механізмі і буде опрацьовано масив заявок, створиться пріоритетність: хто отримає першим, хто другим, хто третім.

У такий спосіб, на думку міністра юстиції України, «ми досить ефективно зможемо з координацією і під вирішальним впливом наших міжнародних партнерів провести виплати компенсацій всім постраждалим».

Чи можна змусити росію до репарацій?

Так. І для цього є кілька справді дієвих шляхів. Розповідаємо.

Загалом резолюції Генасамблеї ООН мають рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими до виконання з погляду міжнародного права, пояснює професор міжнародного та європейського права в університеті Граца Пауль Грагль. Такі документи мають, радше, політичну вагу, оскільки відображають думку міжнародного суспільства. «Мета цього документа — не дати забути, що росія як державаагресор має відшкодувати завдану нею шкоду», — зауважує професор. Експертка з міжнародного права Паула Райн-Фішер також називає резолюцію Генасамблеї ООН насамперед політичним сигналом.

Хоча дуже складно змусити росію реально виплатити репарації, задіявши існуючі міжнародні механізми, але для правди та справедливості не буває нічого неможливого. За словами Фішер, існує проблема юрисдикції в Міжнародному суді ООН. Адже він має право розглядати справи лише в тому разі, якщо обидві держави погодилися стати сторонами судового розгляду.

Юридично зобов’язувальне рішен-

ня про виплату репарацій міг би ухвалити Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (МКС). Утім не без «але»: щоб суд міг порушити справу за звинуваченням у злочинах агресії (в цьому випадку проти росії), необхідна резолюція Ради Безпеки ООН, а рф, як постійний член Ради Безпеки ООН, очікувано накладе вето на це рішення. Тож наразі можна обговорювати створення спеціального трибуналу.

Теоретично, допомогти Україні могла б іще третя інстанція — це Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Знову ненависне формально юридичне «але» — росія з вересня 2022 року вийшла зі складу Ради Європи і більше не підкоряється рішенням усіх її механізмів, до яких належить і ЄСПЛ. Суд може зобов’язати рф компенсувати збитки, завдані Україні, лише з лютого до вересня 2022 року. Але коли московія керувалася законом і честю? 

Висновок робити зарано. Війна триває, попереду зима. Невідомо, що нас тут, в Україні, чекає далі. Нехай цей клятий ворог відрізає нас від світла, але він ніколи не згасить світло всередині нас. Тим паче, за все в цьому житті треба платити. Населення ерефії ще не підозрює, яку долю створюють своїм дітям, які все своє життя покладуть на виплату репарацій Україні через дурість своїх батьків і божевільного бункерного диктатора.