Херсон: баланс між ейфорією та зрадою

Звільнення Херсону стало тією новиною, яка викликала радість та ейфорію у більшості українських патріотів. Справді, — це ж був єдиний окупований 24 лютого московською армією обласний центр України. Тому його повернення є дуже важливим із усіх точок зору.

Слава Збройним Силам України! Саме вони накладають справжні «санкції» на «другу армію світу». Їхня доблесть та героїзм гідні найвищої похвали. Попри усі негативні обставини їм вдається творити нову історію України. 

Заради звільнення Херсону, як і заради звільнення усієї іншої української землі, було пролито чимало крові. І ворожої, і нашої — святої, української. Саме пам’ять про останню ставить перед нами обов’язок не лише радісного святкування звільнення південного обласного центру, а й дослідження усіх причин його окупації. Та самої природи походження тих причин. Адже, погодьтесь, між причинами такої легкої окупації Херсону та кров’ю, пролитою заради його звільнення, є прямий причинно-наслідковий зв’язок. Чи не так?

24 лютого о 9:20 ранку московська бронетехніка в’їхала в Херсон. Почалась окупація, яка тривала аж до 11 листопада. Трохи менше 9-ти місяців. 

Саме з окупації Херсону розпочався подальший наступ на Півдні та Сході, а також — блокада Маріуполя. Зайняття Херсону було стратегічно важливим для московської армії, адже без цього не могла б відбутись блокада і захоплення Маріуполя, створення пішохідного коридору до анексованого Криму, за допомогою якого вирішувалась левова частка логістичних потреб московських окупаційних військ. Все взаємопов’язано і дуже сильно.

Починаючи з першої половини листопада 2021 року, президент Зеленський та в цілому уся підконтрольнайому влада були публічно попереджені про напад московії. Публічно — офіційними листами Великої Британії та США. Непублічні попередження надходили ще раніше.

Президент США Джо Байден під час свого візиту до Польщі у березні 2022 року сказав, що влада України отримала понад 20 попереджень щодо вторгнення московії. 

28 січня 2022 року відбулась довга і важка розмова президентів Байдена та Зеленського. CNN про неї написало, що «Зеленський та Байден посперечалися про рівень загрози нападу рф». Байден говорив, що вторгнення відбудеться, найімовірніше, а Зеленський стверджував, що загроза від росії «небезпечна, але неоднозначна».

«Я думаю, що російська федерація — це теж люди, це теж росіяни. Вони не зможуть піти війною на Україну», — сказав глава української держави 19 лютого 2022 року в Мюнхені. Що було широко розтиражовано «українськими» ЗМІ і не тільки.

За тиждень до того, 12 лютого 2022 року Володимир Зеленський перебував із офіційним візитом в Херсоні, де зокрема й спостерігав за навчаннями правоохоронців. Ось що опубліковано на сайті президента щодо цього візиту: «У навчаннях взяли участь понад тисячу правоохоронців: поліцейські, військовослужбовці Національної гвардії України, працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби, ДМС, курсанти Одеського державного університету внутрішніх справ, а також спецтехніка, зокрема гелікоптерна група Мі-8 та Н145.

«Це — масові навчання, тут задіяно1 300 осіб. Ці навчання не випадкові, вони відбуваються в усіх прикордонних областях нашої держави. Злагоджена робота Національної поліції, ДСНС, Нацгвардії. Саме так повинна була працювати наша держава у 2014 році», — сказав Президент під час спілкування з представниками ЗМІ на Херсонщині.

Як зазначив Володимир Зеленський, легенда цих навчань обумовлена тим, що будь-який наступ з боку ворога зазвичай починається з дестабілізації всередині держави та діяльності диверсійно-розвідувальних груп».

Він наголосив, що паралельно в Україні проводитимуть військові навчання: «Вчора відбулося засідання РНБО, діємо згідно з нашим планом. Нікого не боїмося, без паніки, все під контролем», — наголосив Глава держави.

Трохи раніше,19 січня 2022 року, Володимир Зеленський, звертаючись до українців, казав не панікувати через можливе повномасштабне вторгнення росії та пообіцяв, що в країні пануватиме мир і всі зустрінуть 2023 рік. Пряма мова Зеленського: 

«А в чому, власне, новина? Хіба це не реальність уже 8 років? Хіба вторгнення почалось не у 2014? Хіба загроза масштабної війни з’явилась тільки зараз? Ці ризики існують не один день. І вони не стали більшими. Більшим став ажіотаж навколо них. І зараз активно нападають не на нашу землю, а на ваші нерви. Щоб у вас було постійне відчуття тривоги. Що робити вам? Тільки одне. Зберігати спокій, холодну голову, впевненість у своїх силах, у свої армії, у нашій Україні. Не накручувати самих себе, на все реагувати мудро, а не емоційно! Не думати тривожної постійно «Що ж буде завтра, що ж буде в майбутньому». А знати. Розповідаю.

22 січня ми відзначимо День Соборності України. Відкриємо Запорізький міст. За рік — збудуємо найбільшу трасу в Україні від Ужгорода до Луганська. Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, вагони, літаки і танки. Вакцинуємо переважну більшість населення. В квітні — відзначимо Великдень. В травні як завжди — сонце, вихідні, шашлики…»

Відчули атмосферу, яку створював Зеленський в інформаційному полі? З моменту офіційних попереджень від Великої Британії минуло більше ніж два місяці!

Свідомо подаю у тексті прямі цитати нашого найвеличнішого «боневтіка» всіх часів і народів. Для того, щоб одурені його відосиками у військовій футболці почали реально задумуватись. Все пов’язане між собою, а через деяку дурість народних мас 24 лютого о 4:00 ранку розпочалось повномасштабне вторгнення московської армії. О 9:20 — через 5 годин — московська бронетехніка була вже в Херсоні.

Де були ті тисячі правоохоронців, що брали участь в навчаннях 12 лютого? Де була ТрО Херсонщини? Чи взагалі її створили? Де була СБУ? Де були всі очільники МВС, СБУ та інші посадові особи? Чи була роздана громадянам зброя для відсічі агресору? Чи були готові бодай механізми роздачі зброї? І ще кілька десятків дуже важливих болючих запитань. Запитань, ціною відповіді на які стала пролита свята українська кров!

Злі, але добре поінформовані язики стверджують, що керівник поліції Херсону втік відразу 24 лютого. Проте вже 11-го ми можемо побачити його «святкові» фото. Думаю, що якщо добре покопатись, то щодо багатьох «ахвіцерів»-силовиків з’явиться аналогічна інформація. І це реальність. І ці люди, вкупі з президентом Зеленським та усіма причетними, повинні нести відповідальність.

Розмінований Чонгар відкрив шлях на Херсон, а потім був подальший наступ і блокада Маріуполя. Повний свідомий провал підготовки до війни унеможливив супротив озброєній московській армії. 

Херсон — не єдине місце повного провалу у підготовці до війни. Суми здавали аналогічно. Хоча стратегічне значення Суми мали, звичайно, менше, ніж Херсон. Проте сумчани змогли відстояти своє місто. Місцеві керівники в ЗСУ, а, може, і не тільки там, озброїли людей та очолили супротив. І розбили регулярну московську армію, знищили велику кількість живої сили та бронетехніки противника. Херсонці таких можливостей не мали.

Та що говорити, зрештою протягом двох діб московська армія добралась навіть до столиці. У ніч із 25-го на 26-те лютого окремі московські бронемашини в’їхали в Київ. Саме не ввірвались, а в’їхали. І зустріли супротив від простих українців — були спалені «коктейлями молотова». Це, звичайно, хороший показник героїзму, проте більш ризикований для життя воїна, аніж гранатомети чи NLAW. Але останні чомусь навіть тероборона Києва станом на вечір 25-го лютого не мала, попри бої на околицях столиці. Як там казав Зеленський 12 лютого: «Вчора відбулося засідання РНБО, діємо згідно з нашим планом. Нікого не боїмося, без паніки, все під контролем». Хороший план, товаришу Зеленський. Товариша «Козиря» за нього, мабуть, орденом нагородять. Якщо не буде розстріляний українськими воїнами, звичайно…

Той, хто каже, що такі питання «не на часі», «покараємо зрадників після війни», — той не розуміє простих банальних, але від того не менш ефективних прийомів ворога. Зрадників треба карати не після перемоги, а заради перемоги. Звучить схоже, але є дуже важливі нюанси.

Баланс між ейфорією від звільнення Херсону та подальших успіхів ЗСУ — з одного боку, та між внутрішньою зрадою і провалом підготовки до війни — з іншого, не повинен полягати в тому, що ми постійно повторюємо перше, але забуваємо друге. Ми повинні розуміти, що є і героїзм Українських Воїнів, і відповідальність влади. За свідомі дії та бездіяльність. Одне не заперечує інше.

Особливо обурливим на цьому фоні виглядає той факт, що саме ті, хто безпосередньо причетний до розмінування Чонгару і подальшої легкої окупації Херсону, зараз в інформаційному просторі найбільше піаряться на його звільненні. Через появу в інформаційному просторі створюється ілюзія щодо участі тих людей в обороні країни. Але це не так.

Звільнення Херсону — результат роботи Українських Воїнів. Не завдяки владі, а в багатьох місцях — всупереч. Тому остаточний висновок щодо балансу: Ганьба і справедливе покарання для всіх зрадників!

Слава Українським Воїнам та святій Українській Крові!